У медицині досі добре відомі терміни: "клітина Мікулича", "тампонада за Мікуличем", "затискач Мікулича", "маска Мікулича". Все це винайшов лікар, який народився і провів юність у Чернівцях.
Іван (Йоханн) Мікулич-Радецький винайшов нові операційні техніки та інструменти, запровадив антисептичні методи, які використовують досі, йдеться в публікації газети "Молодий Буковинець".
Андреас Мікуліч фон Радецький (1804 – 1881) був камеральним архітектором, професором Вищої державної промислової школи у Чернівцях. Саме він збудував символ міста – ратушу. Усім своїм девятьом дітям батько дав вищу освіту. Одна з доньок Емілія стала піаністкою і була вихователькою в дітей графа Потоцького. Дочка Кароліна стала вчителькою музики і співачкою.
Та найбільшу славу родині приніс син Йоханн (Іван). Він народився 16 травня 1850 року, закінчив із відзнакою Першу державну цісарсько-королівську гімназію у Чернівцях. У жовтні 1869-го вступив на медичний факультет Віденського університету. Після закінчення навчання працював асистентом клініки Теодора Більрота. Надалі – професор хірургії та директор хірургічної клініки Краківського університету, що стала європейським центром вдосконалення хірургів. Був обраний почесним членом університетів Вільнюса, Риму, Хельсінкі, Лондона, Нью-Йорка, Відня та інших.
Створив кращу в світі хірургічну клініку в Бреславському університеті. Опублікував 146 наукових праць на восьми європейських мовах. Свою національність визначав словами: "Я –хірург".
Як згадували сучасники, Мікуліч був дуже вимогливий до співробітників. Зате до хворих завжди ставився, як близький друг, готовий прийти на допомогу. Убогих та нужденних лікував безкоштовно, часто оплачував їхні витрати.
Коли в січні 1903 року важко захворів митрополит Андрей Шептицький, він велів покликати знаменитого "німецького" хірурга Мікулича-Радецького. Яке ж було здивування митрополита, коли, припавши на коліна, лікар українською мовою попросив у нього благословення.
Здається, немає жодного відомого за його життя розділу хірургії, в якому Мікулич не полишив би щось нове. Його розробками та винаходами досі користуються у всьому світі. Він, зокрема, ввів пластичну операцію стопи, запропонував прийом тампонування при лапаротомії, розробив пілоропластику. Визначив нові хвороби (синдром Мікулича – двобічне симетричне враження слинних і слізних залоз), розробив прийоми кардіопластики, шлунку, прямої та сигмовидної кишки, запровадив інструменти та лікарські засоби (серветки, ватяні рукавиці тощо). Також домігся визнання антисептичної маски й місцевої анестезії. Запропонував власний метод миття рук хірурга перед операцією, удосконалив методи антисептики.
Помер Іван Мікулич-Радецький у 55-річному віці від неоперабельного раку шлунку, який сам у себе діагностував. Похований у 1905 році у Вроцлаві (Польща). Незадовго до смерті він написав колезі професорові Ейсельсбергу: "Розстаюся я з життям без страху, а з відчуттям задоволення; я працював скільки міг, заслужив велике визнання і був дуже щасливим…"
Більше цікавих та маловідомих фактів з історії Чернівців та Буковини ви можете прочитати у рубриці "Невідома Буковина" на сайті molbuk.ua
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
