Священномученик Василій, єпископ Амасійський
Священномученик Василій, єпископ Амасійський, жив на початку IV століття в Понтийскому місті Амасії. Він підтримував і втішав християн, що страждали від гонінь язичників. У той час Східної частиною Римської імперії правив Лікіній (312 - 324), зять святого рівноапостольного царя Костянтина Великого (306 - 337; пам'ять 21 травня). Лікіній лицемірно підписав його "Указ про віротерпимість" (313), який дозволяв вільне сповідання християнства, але в душі ненавидів християн і продовжував їх переслідувати, повернувшись до язичництва.
Лікіній загорівся пристрастю до служниці своєї дружини Констанції, праведної діви Глафіри. Свята діва розповіла про це цариці і просила захисту. Переодягнувши праведну Глафіру в чоловічий одяг і забезпечивши грошима, цариця Констанція видалила її з міста в супроводі відданих слуг. Імператору сказали, що служниця зійшла з розуму і лежить при смерті. Праведна Глафіра на шляху до Вірменії зупинилася в місті Амасії, де місцевий єпископ, святитель Василій, дав їй притулок.
У той час святитель будував у місті храм. Праведна Глафіра передала на його споруду всі гроші, отримані від Констанції, і в листі до неї просила прислати ще кошти на закінчення храму. Цариця виконала її прохання. Але лист праведної Глафіри потрапило до імператора. Розгніваний Лікіній зажадав від правителя Амації вислати до нього святителя і служницю. Праведна Глафіра померла (+ 322), перш ніж наказ дійшов до Амасії. Святителя Василія направили до імператора. За ним пішли два диякона, Парфеній і Фестим, які оселилися поблизу в'язниці, куди вкинули святителя.
Благочестивий християнин Елпідіфор підкупив тюремників до щоночі разом з Парфенієм і Фестимом відвідував святителя. Напередодні дня суду святитель як завжди співав псалми і слова " Чи…переселюся на самий край моря і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя ириматиме мене" (Пс. 138, 9 - 10) - тричі проспівав зі сльозами. Диякони засумнівалися, чи не злякався святитель майбутніх мук, але він заспокоїв їх.
На суді святитель Василій рішуче відкинув пропозицію імператора стати верховним жерцем і був засуджений до смерті. Елпідіфор грошима задобрив воїнів, і вони дозволили святителю помолитися і поговорити з друзями перед стратою. Після цього святитель сказав катові: "Друг, роби, що тобі наказано", - і спокійно встав під удар меча.
Коли мученик був обезголовлений. Елпідіфор намагався викупити у воїнів його останки. Але воїни побоювалися імператора і кинули тіло і голову святителя в море. Після цього Елпідіфору тричі уві сні з'явився Ангел Божий зі словами: "Єпископ Василій у Синопі і чекає вас". Підкоряючись цьому кличу, Елпідіфор і диякони відпливли в Синоп і там попросили рибалок закинути сіті. Коли закинули сіті "на щастя" дияконів Фестіма і Парфенія, нічого не зловили. Тоді Елпідіфор оголосив, що він просить закинути сіть в Ім'я Бога, Якому він поклоняється. На цей раз сіть винесла тіло святителя Василія. Голова приросла до нього, і тільки шрам на шиї вказував на слід меча. Мощі святителя Василія були перевезені в Амацію і поховані в побудованому ним храмі.
Свята праведна діва Глафіра
Цнотлива і сповнена страху Божого дівчина Глафіра перебувала на службі в дружини імператора Лікінія Констанції. Дізнавшись про нечисті наміри розпусного Лікінія, вона пішла з Нікомідії в Амасію, і тут проживала під захистом і охороною єпископа Васілія. Витребувана Лікінієм до себе для покарання, вона вирушила до нього разом з єпископом Василієм, але по дорозі упокоїлась і відійшла в обителі небесні.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
