Свята мучениця Матрона Солунська
Свята мучениця Матрона Солунська постраждала в III або IV столітті. Вона була рабинею юдейки Павтіли, дружини одного з солунських воєначальників. Павтіла примушувала свою рабиню до відступництва та навернення в іудейство, але свята Матрона, з юних років пізнала віру Христову, ще твердіше вірувала в Христа і таємно від злісної господині ходила до церкви.
Одного разу Павтіла, дізнавшись, що блаженна Матрона була в церкві, з гнівом запитала: "Чому ти не пішла в нашу синагогу, а ходила до церкви християнської?" Свята Матрона сміливо відповіла: "Тому що в християнській церкві присутній Бог, а від синагоги іудейської Він відступив". Павтіла прийшла в лють і без пощади била святу Матрону, а потім, зв'язавши, замкнула її в темній комірчині. Вранці Павтіла виявила, що свята Матрона невідомою Силою звільнена від уз. У гніві Павтіла побила мученицю майже до смерті, потім ще міцніше зв'язала її і уклала в тій же комірчині, запечатавши двері, щоб страждальниці ніхто не зміг допомогти. Протягом чотирьох днів свята мучениця перебувала без води і їжі, а коли Павтіла відкрила двері, знову побачила святу Матрону звільнену від уз і що стоїть на молитві. У страшній люті Павтіла стала бити святу мученицю товстими палицями і, коли свята вже ледве дихала, жорстока юдейка закрила її в тому ж приміщенні, де мучениця Матрона і віддала дух свій Богові.
Тіло святої мучениці за розпорядженням Павтіли було скинуто з міської стіни. Християни підняли багатостраждальне тіло святої мучениці Матрони і з честю поховали. Згодом Олександр, єпископ Солунський, побудував церкву в ім'я святої мучениці Матрони, в якій знаходилися її святі мощі, що прославилися чудесами.
Мучительку Павтілу незабаром посягнув суд Божий. На тому місці, де було скинуто з високої стіни тіло святої Матрони, вона сама оступилась, впала і розбилася, отримавши заслужену відплату.
Святі мученики Мануїл і Феодосій
Святі мученики Мануїл і Феодосій постраждали за віру в Христа в 304 році в Сірмії. Бачачи, як язичники щодня віддавали на смерть християн, вони увірували в Христа і вирішили постраждати за свою віру. Перед правителем вони сміливо сповідали себе християнами. Правитель і ті, що оточували його здивувалися їх мужності. За наказом правителя святих Мануїла і Феодосія вкинули до темницю і веліли варті строго охороняти їх. Через кілька днів правитель наказав привести з в'язниці святих і став їх переконувати відректися від Христа і принести жертву ідолам. Однак святі мученики були тверді у сповіданні. Тоді правитель наказав підвісити святих Мануїла і Феодосія на дереві і стругати їх тіла гострими залізними гаками, після чого мучеників поклали на відточені тризубці і, нарешті, обезголовили.
Преподобний Іоанн, прозорливий Єгипетський
Преподобний Іоанн Прозорливий Єгипетський народився на початку IV століття, жив у місті Лікополі (Середній Єгипет) і був теслею. У віці двадцяти п'яти років він пішов у монастир, де прийняв чернечий постриг. Протягом п'ятнадцяти років преподобний Іоанн трудився в різних обителях, потім, бажаючи повного усамітнення, віддалився в Фіваїду на Вовчу гору. У самоті святий Іоанн провів п'ятдесят років, ніколи не залишаючи місця своїх подвигів. З людьми, що приходили до нього він розмовляв через невелике віконце, через яке приймав і принесену йому скромну їжу. Преподобний Іоанн вже після тридцятирічного перебування в затворі сподобився від Бога благодатного дару прозорливості. Так, імператору Феодосію Великому (379-395) він передбачив перемогу над його супротивниками, Максимом та Євгенієм, і переможну війну проти галлів. Багатьом тим, що відвідувала його, він передбачав події їх життя і давав настанови. Святий подвижник роздавав, хворим, які приходили освячений єлей, помазуючись яким, вони зцілювалися від різних недуг. Преподобний Іоанн передбачив іноку Палладію, описувачу його житія, що він буде єпископом. Передбачення прозорливця виповнилося, і Палладій був поставлений єпископом в Віфінії (Мала Азія).
Преподобний Іоанн у своїх настановах заповідав перш за все мати смирення: "Наслідуйте в міру сил ваших доброчесне життя святих отців і, якщо виконаєте все, то на себе не надійтесь і собою не хваліться. Є багато таких людей, які, досягнувши досконалості в чеснотах і возгордившись , впав з висоти в прірву. - Ретельно спостерігайте: чи старанні ваші молитви? Чи не порушена чистота серця вашого? Чи не зайнятий розум ваш сторонніми думками під час молитви? Спостерігайте, чи всією душею своєю ви відвернулись від світу? Чи не ходите спостерігати за чужими чеснотами, марнославствуючи в той же час своїми власними чеснотами? Чи піклуєтеся про те, щоб представити собою добрий приклад іншим людям? Дивіться, не вважає себе праведними, не загордиться яким не будь своїм добрим ділом. Дивіться, щоб під час молитви вам не приходили в голову думки про речі мирські, тому що немає нічого більш безрозсудного, як устами розмовляти з Богом, думкою ж бути далеко від Нього. Це часто трапляється з тими, які не стільки відрікаються від світу, скільки піклуються про те, щоб догодити світу. Людина, що думає про багато речей, віддається піклуванням про мирське і тління, але, віддаючись піклуванню про мирське, людина не може вже духовними своїми очима бачити Бога. Людині, яка завжди думає про Бога, повинні бути чужі думки про все суєтне. Тій же людині, яка досягла деякого пізнання Бога (повного пізнання Бога ніхто не може досягти), відкриваються таємниці Божі, і вона бачить майбутнє як сьогодення і, подібно святим, творить чудеса і отримує за своєю молитвою все, що тільки попросить від Бога ...
Любіть безмовність, чада, перебуваючи завжди в Богомисленні і благаючи завжди Бога про те, щоб Він дарував вам розум чистий, вільний від гріховних помислів. Гідний похвали, звичайно, і той подвижник, який, живучи в світі, вправляється в чеснотах, приймаючи подорожніх, або подаючи милостиню, або допомагаючи в трудах іншим, або перебуваючи постійно без гніву. Така людина гідна похвали, тому що перебуває в чесноті, виконує заповіді Господні, не залишаючи і земних справ. Але краще того й гідний більшої похвали буде той, хто, перебуваючи постійно в Богомисленні, від речового сходить до нематеріального, надаючи речове піклуванню і турботі інших, сам же прагнучи до Небесного, постійно стоячи перед Богом, відмовившись від усього мирського і вже не прив'язуючись знову до світу турботами про земне. Така людина близька до Бога, Якого вона прославляє невпинно в молитвах і псалмоспівах ".
Цими та подібними спасенними настановами, повчальними розповідями і прикладом равноангельского життя преподобний приніс багато духовної користі людям.
Преподобний Іоанн Єгипетський дожив до глибокої старості і відійшов до Господа в 395 році, у віці дев'яноста років.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
