Чернівці. 22.03.20. Неділя. І все було б добре, та почали в мене закінчуватись запаси часнику і цибульки. Тож, довго не вагаючись, попри вказівки всіх і вся сидіти вдома, сміливим рішенням змушую себе піти на закупи цих "народних ліків" з Гравітону на ринок "Зелений" - бо як же ж, карантин, і без них?

Непорядок!



Здавна відомо, що, як досхочу наїстися часнику, або цибулі, або взагалі спромогтися зміксувати одне з іншим, то не те що люди за два метри триматимуться від тебе, а й взагалі обходитимуть стороною. Варто спробувати – чим чорт не жартує?)

На Руській зима. На деревах почали розпускатися бруньки, які рясно притрусило пухнастим снігом. Березень несподівано отримав присмак зими – Явдоха вочевидь ще не нагулялася. Але це добре, що дощі і сніги – значить буде урожай зернових, а отже – будемо з хлібом.



На під’їзді одного з гравітонівських будинків бачу оголошення, що закликає мешканців почергово прибирати в під’їзді та обробляти дезинфікуючими розчинами сходові клітини, поручні та ліфти, а ще – свідомо дотримуватись рекомендацій МОЗ та ВООЗ. На оголошенні вказані телефони необхідних під час карантину гарячих ліній. Тож, як бачимо, не все так погано на тому Гравітоні…



Йду далі. Звертаю увагу на те, що попри недільний день богослужіння у Церкві адвентистів сьомого дня відмінили, натомість Свято-Вознесенська церква працює – до неї входять і виходять люди, переважно без масок.



Без маски сьогодні і я – не хворію, тож особливо і не заморочувався питанням, де її можна придбати. Коли ж приходив у аптеки – їх там у продажі не було. Поодинокі перехожі у масках дивляться на мене здебільшого вороже – чи то тому, що я без маски, чи тому, що у курточці з символікою футбольного клубу Реал Мадрид. Добре, що поки що не б’ють…

Вздовж всієї Руської встановлені бігборди, надписи на яких закликають ретельно мити руки і дотримуватись гігієни.



Людей у місті майже немає. То тут то там зграями вештаються дворові собаки – вони голодні і чекають від людей допомоги. На вул. Фастівській, неподалік магазину з не зовсім українською назвою "Морковка" жіночка кидає песикам кості – вони жадібно їх розтягують навсібіч, і за якусь мить з’їдають, злизуючи рештки зі снігу.



На стіні соціального магазину оголошення, яке закликає входити всередину не більше двох чоловік, і обов’язково у масках. Решті – чекати на дворі. Такі оголошення бачу і на інших магазинах та аптеках. Щодо аптек – все погано. На майже усіх гравітонівських аптеках - попереджувальні оголошення, які кажуть, що маски, рукавички, спирт, антисептики. гліцерин, перекис водню та аспірин у продажу відсутні.



Аж ось і ринок "Зелений". Людей – лічені одиниці. Поодинокі продавці продають яблука. Кажуть, що якщо їх зараз не продати – вони зіпсуються.





Знаходжу цибулю і часник. Кілограм цибулі купую за двадцять гривень, часник, упакований по три головки – п'ятнадцять гривень. Придивляюся – часник з Китаю, але розфасований у Львові ще у жовтні минулого року. Зітхнувши з полегшенням беру дві упаковки – без фанатизму. Люди у масках купують картоплю і олію. Мені усе це не потрібно, бо маю ще минулорічні запаси. Тож, "затарившись" часником і цибулею сміливо можна йти додому – місію виконано.



І нехай більшість сучасних медиків скаже, що ні часник, ні цибуля – зовсім ніякі не ліки, а звичайнісінький "фуфломіцин" - точно знаю, що потайки вони й собі ними охоче смакують, чи додають у різні страви.

Втім, часник – часником, але мабуть знову перечитаю "Чуму" Альберта Камю, аби нагадати, що там ще треба робити, чи навпаки - не треба, у екстремальних випадках життя, як-от зараз…

Раінше йшлося про те, як Чернівці пережили перші вихідні на карантині.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram