За Австрії у будинку №10 на вулиці Панській процвітав магазин Леона Блюма-молодшого, де можна було придбати модні капелюхи всесвітньо відомих фірм. У дворі продавав дамські костюми пан Ціммер. У міжвоєнний період тут також був престижний магазин чоловічого та жіночого взуття Феліксманна Гросса.
Будинок №11 спорудили 1887 року на замовлення І. Мюллера. Він складається з двох споруд. У двоповерховій колись знаходився Буковинський крайовий базар -виставка, де відвідувачам пропонували меблі, сувеніри. Пізніше тут було ательє одягу Веніаміна Штрайха для заможних городян.
Від пожеж оберігала "Флоріанка"
Гарний триповерховий будинок під №12 належав купцеві Леону Краусу і був споруджений 1901 року. За Австрії тут знаходився магазин, де торгували скляними та порцеляновими виробами Красноїльської фабрики гутного скла. Відомим цей будинок зробив пан Квадровський, який 1899 року привіз із Парижа до Чернівців перший кіноапарат та чорно-білі стрічки. Для музичного супроводу фільмів навіть створили спеціальний оркестр. Щодня відбувалося по три кіносеанси. Аби подивитися на це диво, чернівчани стояли в черзі, а пан-новатор мав гарний прибуток.
Наприкінці ХІХ століття у будинку № 14 знаходилося Генеральне агентство Буковини. Тут можна було придбати квитки на швидкісні пароплави від Гамбурга до Нью-Йорка. Ще в цьому будинку був салон модних капелюхів Файлес Райх "У француженки". У румунський період тут надавав свої послуги Регіональний кредитний банк з капіталом 400 тисяч гульденів.
На будинку №23 привертає увагу зображення воїна на фасаді. Це давній барельєф покровителя пожежників Святого Януарія (Флоріана) при всіх обладунках, який заливає з глечика вогонь. За австрійських часів у цій будівлі працювала філія краківського товариства страхування від пожеж "Флоріанка". У дворі стояла напоготові підвода, запряжена кіньми. У ній була велика дерев’яна бочка з водою і дев’ять місць для пожежників. Щойно надходило повідомлення про пожежу, підвода виїжджала на місце пригоди. Попереду біг чоловік із дзвіночком у руках, аби перехожі звільняли проїзд. Обабіч підводи бігли по троє пожежників у спецодязі, тримаючись за шкіряні петлі.
Шили за австрійським кроєм
Надзвичайно цікавою є будівля №26. Збереглася реклама чернівецької фірми Емануеля Зальтера, яка викладала керамічну плитку на підлозі вестибюлю. За Австрії тут був пивний ресторан і магазин кошерної їжі. А також знаходилася майстерня кравця чоловічого одягу Домініка Кобусевича, де пропонували місцеві та закордонні тканини, шили за англійським кроєм і виготовляли одяг для священиків.
Двоповерховий будинок №28 має площу 1016 метрів квадратних і містить 47 кімнат. Він був споруджений 1878 року. Вартість будівництва складала 68 тисяч флоринів. Це приміщення належало дирекції Православного релігійного фонду Буковини, який був створений 1786 року після ліквідації 28 монастирів і проведення секуляризації монастирських земель.
Буковинський релігійний фонд був найбагатшою установою в нашому краї. До 1939 року він володів приблизно четвертою частиною найкращих земель і лісів у Карпатах. Йому підпорядковувалося 26 фабрик і заводів, у власності перебувало 846 будівель. Фонд продавав лісоматеріали по всій Європі, що давало велетенські прибутки. За ці кошти в австрійський період спорудили більшість православних храмів у Чернівцях. Зокрема Кафедральний собор, церкву Святої Параскеви, Резиденцію буковинських митрополитів. За кошти фонду навчалися талановиті діти з бідних родин, надавали допомогу населенню у голодні роки.
У роки Першої світової війни у будинку розмістився військовий штаб російського генерала Брусилова. За радянських часів у 1940-1941 роках тут влаштували катівню НКВД, а потім знаходився Сталінський райком ВКП (б). У 1956 році сюди з Резиденції митрополитів перебрався краєзнавчий музей.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
