Преподобний Павло Фівейський
Преподобний Павло Фівейський народився в Єгипті, в місті Фіваїді. Залишившись сиротою, він багато перетерпів від свого користолюбивого родича через батьківську спадщину. Під час гонінь Декія (249-251) на християн, святий Павло дізнався про підступний задум віддати його в руки гонителів, тому покинув місто і віддалився у пустелю.
Оселившись в печері у підніжжі гори, преподобний Павло, нікому незнаний прожив 91 рік, молячись Богу безперестанно день і ніч. Їжею його були фініки і хліб, які приносив йому ворон. Одежею з пальмового віття захищався він від холоду і негоди. За промислом Божим, незадовго до кончини святого Павла, про нього дізнався преподобний Антоній Великий, який також подвизався в Фіваїдській пустелі.
Преподобному Антонію одного разу прийшла думка про те, що напевно немає такого подвижника як він, і тоді він почув голос: “Антонію, є раб Божий, який досконаліший від тебе і раніше від тебе оселився в пустелі. Йди в глибину і знайдеш його”. Антоній пішов і знайшов печеру святого Павла. Преподобний вийшов назустріч Антонію, показавши цим приклад смирення.
Старці назвали один одного по-імені, обнялися і довго спілкувалися. Під час розмови прилетів ворон і приніс для них обох хліб. Преподобний Павло відкрив преподобному Антонію про свою кончину і заповів поховати його. Відійшов до Господа святий Павло під час молитви, стоячи на колінах. Преподобний Антоній бачив, як його свята душа в оточенні Ангелів, пророків і апостолів, сходила до Бога. З пустелі прибігли два леви і викопали могилу. Преподобний Антоній поховав святого старця і, взявши його одежу з пальмового листя, відійшов у свою обитель. Цей одяг преподобний Антоній зберігав як велику святиню і одягав двічі на рік – на Пасху і П’ятидесятницю. Упокоївся преподобний Павло в 341 році, коли йому було 113 років. Він не заснував ні одної обителі, але в скорому часі після його кончини з’явилося багато таких, хто наслідував його життя і покрили пустелю обителями. Преподобний Павло вважається батьком православного чернецтва.
В XII ст. тіло святого Павла, по волі імператора Мануїла (1143-1180), було перенесене в Константинополь і покладене в Перелептській обителі Пресвятої Богородиці. Пізніше воно було перенесене у Венецію і, на кінець, в Угорщину в Офеї; частина глави знаходиться в Римі.
Преподобний Іоанн Кущник
Преподобний Іоанн Кущник народився і жив у Константинополі в V ст. Його батько Євтропій обіймав високу державну посаду в часи правління імператора Льва Великого (457–474). Іоанн був наймолодшим із трьох братів. Він любив читати, добре знав святоотцівську літературу, і батьки подарували йому Євангеліє. Згодом праведник таємно пішов у монастир “Неусипаючих”, де прийняв чернечий постриг.
Молодий чернець старанно ніс різні послухи, дивуючи братію своєю смиренністю, суворою стриманістю і терпінням у трудах. Минуло шість років, й Іоанна все частіше не давала спокою думка про залишених ним батьків. Попросивши в ігумена благословення, а у братії молитов, він вирушив додому.
Повернувшись до Константинополя, святий оселився біля воріт рідного дому в курені (кущі). Рідні не впізнали Іоанна. Йому довелося терпіти холод і спеку, всілякі утиски й образи ближніх. Його батько, бачачи жебрака, який лежить біля воріт, почав посилати йому їжу зі свого столу. “Велике терпіння у цього жебрака, — казав Євтропій. — Залишаючись без даху над головою, він переносить і зиму, і спеку, і мороз, і дощ; такі наслідують Царство Небесне. Заради нього Бог, можливо, й нас помилує, тому і направив його до нас…”.
Увесь цей час праведник не випускав з рук Святе Євангеліє, черпаючи з нього слова життя вічного. Так минуло три роки. Перед смертю святому явився Господь, відкривши, що через три дні завершиться його земне життя і більше не буде місця скорботам. Тільки тоді Іоанн відкрив свою таємницю рідним, показавши Євангеліє, подароване батьками. Впізнавши сина, батько і мати дуже зраділи, разом з тим сумуючи, що він так довго терпів злигодні біля воріт рідного дому. Святий Іоанн заповідав батькам поховати його на місці, де стояла його куща, і покласти в труну в жебрацькому руб’ї, яке він носив за життя.
На спомин про свого сина, який відійшов до Господа у віці 25 років, на місці його останніх подвигів батьки спорудили храм, а при ньому будинок для прочан.
Святі мощі Іоанна Кущника нині перебувають у Римі. А голова праведника — у м. Безансон (Франція). Святиню було перенесено туди ще в XII ст. і відтоді вона благоговійно зберігається місцевими жителями.
Преподобні Прохор і Гавриїл
Преподобні Прохор і Гавриїл Сербські жили в різний час і несли свій подвиг в різних місцях. Святий Прохор - в кінці 10-го століття, а преподобний Гавриїл - на початку 11-го. Перший був подвижником Вранско пустелі поблизу річки Пчіня. Він прославився як постник. Гавриїл же був засновником відомого Лесновского монастиря, що на території нинішньої Македонії. Зібравши ченців, святий 30 років прожив відлюдником неподалік від цієї обителі. Після смерті і святий Прохор, і преподобний Гавриїл були прославлені чудесами, що здійснювалися від їх святих мощей. Сьогодні, 28-го січня, Православна Церква прославляє пам'ять цих сербських угодників Божих.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
