Одна з найгарніших міських площ – Театральна – існувала ще наприкінці XVIII століття. Тоді вона мала назву Зерновий ринок, оскільки тут продавали зерно. Пізніше почали торгувати рибою, і площу називали Рибною (Фішпляц). Наприкінці ХІХ століття майдан отримав ім’я дружини австрійського цісаря Франца Йосифа – Єлизавети.
3-го листопада 1918 року на цій площі відбулося Буковинське народне віче, яке висловилося за возз’єднання з Україною.
У міжвоєнний період площу назвали на честь румунського письменника Васіле Александрі. Нинішню назву вона отримала у 1944-му.
"Мрія з оксамиту і золота"Для спорудження Чернівецького театру запросили з Відня відомого будівельного радника Фердинанда Фельнера-молодшого. Разом із Германом Гельмером він створив архітектурне ательє, яке спеціалізувалося на будівництві театрів по всій Європі.
Театр урочисто відкрили третього жовтня 1905 року під мелодію Людвіга Бетховена "Освячення дому". Головний фасад будівлі прикрасили скульптурні портрети Вільяма Шекспіра та Ріхарда Вагнера. У нішах бокових стін розмістили мармурові бюсти діячів світової культури: Бетховена, Гайдна, Гьоте, Моцарта, Шіллера, Шуберта. У другій половині ХХ століття до них долучили Тараса Шевченка та Олександра Пушкіна.
Як писав Георг Гайнцен: "Чернівецький театр – це мрія з оксамиту і золота, проектована віденськими архітекторами Гельмером і Фельнером… Театр – то пам’ятник обізнаним із культурою чернівчанам, які понад усе боялися набути репутації провінції і палко прагнули ні в чому не поступатися шановному метрополю Відню".
10 листопада 1907 року перед театром встановили пам’ятник із білого мармуру Шіллеру, вистави якого йшли на його сцені. Із настанням румунської влади у 1922-му пам’ятник перенесли на подвір’я Німецького народного дому, а пізніше знищили. У 1940-му перед театром поставили статую Леніна, яка простояла менше року. У 1954 році театру присвоїли ім’я Ольги Кобилянської. У листопаді 1963-го встановили пам’ятник письменниці роботи львівського скульптора Луки Біганича. У 1980-му цю скульптуру перенесли до села Димка Глибоцького району, а на її місці встановили новий, масивніший пам’ятник.
Будинок, який відвідували короліНа південному боці Театральної площі стоїть споруда колишньої Торгово-промислової палати Буковини. Будівництво розпочали 1907 року. Фасад будівлі прикрашають герб із зображенням покровителів палати, герби держав, краю та міста. Над вікнами викладені мозаїкою зі шматків скла емблеми промислових та ремісничих корпорацій. Дубові вхідні двері оздобленні орнаментом із бронзи. У вестибюлі на стелі намальована зоряна карта неба. Підлога викладена плитами з різнокольорового зальцбурзького мармуру. На вікнах – зображення десяти найвідоміших чернівецьких будівель. На спорудження палати витратили майже 608 тисяч корон. Нині тут знаходиться адмінкорпус медуніверситету.
Центральний палац культури – це творіння відомих зодчих Юліуса Бохнера та Йозефа Шрайбера. Його збудували 1907-1908 років для Єврейського народного дому. На фасаді ніби відображена історія єврейського народу.
Аби завершити ансамбль площі Єлизавети, тут планували спорудити приміщення Буковинського сейму. Вже навіть затвердили проект будівлі, склали кошторис. Перша світова війна завадила втілити цей проект.
Після входження краю до складу Румунії на цьому місці збудували палац, який не вписувався в архітектурний ансамбль площі. На фасаді височіли герби румунських земель. Був тут і герб Буковини із золотими левами на синьому фоні. Будинок відвідував навіть тодішній король Румунії Кароль ІІ. У травні 1940 року сюди переселилося Товариство румунської культури. 28 червня в Чернівці увійшли радянські війська, і будинок передали під різні установи. Після визволення Чернівців у 1944-му в приміщенні розташувався Будинок офіцерів.
Цікавинки* Нинішня вулиця Героїв Майдану на початку ХІХ століття називалася Великокучурівською дорогою. За румунського правління її початкову частину іменували бульваром короля Кароля ІІ. У 1944 році вулицю назвали Червоноармійською.
* Східна частина вулиці Героїв Майдану ще за австрійських часів належала військовим. Тут розташовувалися казарми імені ерцгерцогів Євгенія та Райнера, шпиталь, склади та приміщення для возів і коней.
* Нинішню вулицю Лесі Українки за Австрії назвали на пошану члена Буковинського сейму, президента торгово-промислової палати Вільгельма фон Альта. Румуни перейменували її на згадку про князя Кузу, який об’єднав Валахію та Молдову в єдину Румунію.
* На вулиці Лесі Українки дві споруди під №№15 і 18 є пам’ятками архітектури місцевого значення.
* На Лесі Українки в будинку №7 знаходилася перша у Чернівцях електростанція. Для її запуску з Праги доставили парову машину. На початку 1896 року на вулицях міста засвітилися електричні лампочки.
*Невеличку вуличку неподалік театру в 1992 році назвали на згадку про відому акторку Сіді Таль (1912-1983), яка мешкала тут у будинку під №5.
*Затишна вуличка Й. Гете при всіх владах не змінювала своєї назви. У 1930-1940-х роках тут було дев’ять будинків.
*У будинку №19 на вулиці Штейнбарга у 1920-1930 роках мешкав відомий єврейський письменник Елієсер Штейнбарг, який написав майже 500 байок.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
13-01-2020, 22:00
0
2 830
