10 Пт. 20 000 мчч. у Нікомидії спалених: Зінона, Дорофея та ін. Ап. Никанора.

Святі 20 000 мучеників Нікомидійських



На початку IV століття імператор Максиміан (284 - 305) наказав руйнувати християнські храми, спалювати Богослужбові книги і позбавляти всіх християн цивільних прав і посад. В цей час єпископом міста Никомідії був святий Кирил, який проповіддю і життям сприяв розповсюдженню християнської віри, так що багато хто з сановників імператора були таємними християнами.

У палаці імператора жила язичницька жриця Домна. У відсутність Максиміана вона прочитала Діяння апостолів і Послання апостола Павла. Серце її зажевріло бажанням познайомитися з християнським ученням. За сприяння якоїсь юної християнки Домна таємно прийшла до єпископа Кирила у супроводі вірного слуги, євнуха Індіса. Святий Кирил огласив їх, а потім обидва прийняли святе Хрещення. Домна стала допомагати бідним: вона роздала свої коштовності за допомогою Індіса, роздавала вона і харчі з царської трапези. Дізнавшись про незвичайний спосіб життя Домни та Індіса, начальник євнухів, що відає царським столом, ув'язнив їж обох і морив їх голодом, але вони отримували підкріплення від Ангелів і не постраждали. Щоб більше не жити разом з язичниками, свята Домна прикинулася божевільною. Тоді її та Індіса видалили з палацу, і вона поселилася в дівочому монастирі у ігуменій Агафії. Незабаром ігуменя одягнула її в чоловічий одяг, обстригла їй волосся і відпустила з монастиря.



Тим часом імператор повернувся і наказав всюди розшукувати колишню жрицю Домну. Споряджені для цього воїни досягли обителі і розорили її. Сестри були ув'язнені, суджені на муки і наругу, але жодна з них не піддалася оскверненню. Віддана в публічний будинок, свята Феофіла допомогою Ангела Господнього і там зберегла дівство: Ангел вивів її з цього будинку розпусти. Одного разу імператор влаштував на міській площі жертвопринесення. Коли присутніх тут християн почали кропити кров'ю тварин з ідольських жертовників, вони почали втікати з майдану. Бачивши це, імператор розгнівався, але не дав волі своїм відчуттям, бо раптово захиталася земля. Через деякий час Максиміан увійшов до церкви і наказав відректися від Христа; за відмову він обіцяв спалити церкву і убити християн. Християнський пресвітер Глікерій відповів йому, що християни ніколи не відречуться від своєї віри, які б муки їм не загрожували. Стримуючи гнів, цар вийшов з церкви, а через деякий час велів привести пресвітера Глікерія на суд. Кати катували мученика, який не переставав молитися і закликати Ім'я Господнє. Будучи, не в силі схилити святого Глікерія до зречення, Максиміан наказав його спалити.
У свято Різдва Христового 302 року, коли в Никомідійській соборній церкві зібралося близько 20 000 християн, імператор послав в храм гінця, який передав його веління всім християнам вийти з церкви і принести жертву ідолам, інакше він загрожував спалити храм разом з тими, що моляться. Проте всі присутні поклонитися ідолам відмовилися. Поки мучителі готувалися підпалити церкву, єпископ Анфім, що здійснював Богослужіння (пам'ять 3 вересня) хрестив тих, оголошених, причастивши їх Святих Таїн. Всі 20 000, що молились тоді там померли у вогні. Серед них знаходилися ігуменя Агафія та дивом врятована з кубла розпусти свята Феофіла. Єпископові Анфіму вдалося сховатися.
Максиміан вважав, що він знищив всіх християн Никомідії, але незабаром дізнався, що їх ще багато, що всі вони як і раніше сповідують свою віру і готові померти за Христа. Імператор задумав з ними розправитися. За його наказом схопили полководця Зинона, що всенародно викрив царя за його безчестя та жорстокість. Зинон був жорстоко побитий і, нарешті, обезголовлений. Ув'язнили і євнуха Індіса, ідольського жерця, за відмову брати участь в язичницькому святкуванні.

Тим часом свята Домна ховалася в печері і харчувалася рослинами. Гоніння на християн продовжувалося. Були ув'язнені намісник Італії Дорофей, Мардоній, Мігдопій диякон і декілька можновладців. Єпископ Анфім укріплював їх, посилаючи до них послання. Одне з послань було перехоплено у диякона Феофіла. Домагаючись дізнатися про єпископа, його піддали тортурам, але святий мученик витримав всі муки, не відкривши нічого. Тоді разом з ним стратили і тих, до кого звертався єпископ в посланні.

Коли свята Домна повернулася в місто, вона довго плакала на пожарищі, жалкуючи, що не сподобилася померти з своїми сестрами. Потім вона пішла на берег моря. В цей час рибалки витягнули мережами з води тіла мучеників Індіса, Горгонія і Петра. Все ще одягнена в чоловічий одяг, свята Домна допомагала рибакам тягнути мережі, і вони залишили їй тіла мучеників. З благоговінням дивилася вона на святі останки; особливо її радувало, що вона побачила тіло свого духовного друга - мученика Індіса. І після поховання вона не відходила від дорогих її серцю могил, щодня здійснюючи перед ними кадіння. Коли імператорові розповіли про невідомого юнака, який віддає почесті могилам страчених християн, той наказав відрубати цьому хлопцеві голову. Разом з Домною був страчений і святий мученик Євфимій.

Апостола Никанора



У церковних співах апостола від 70-ти Никанора порівнюють з агенціями, якого принесли в жертву. "Заколен быв, яко овча, со двема тысящами на Христа уповающими". Святий постраждав від юдеїв у Єрусалимі в 1-му столітті. Це трапилося в той день, коли прийняв мученицький вінець первомученик і архідиякон Стефан. З книги Діянь апостолів ми дізнаємося, що святий апостол Никанор був одним з перших семи дияконів Церкви Христової.

Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram

Редактор: Наталія Шморгун

10-01-2020, 09:00

0 1 360