19 грудня, четвер
Свт. Миколая, архиєп. Мир Лікійських.

Миколая Чудотворця



Святий Миколай Чудотворець був єпископом у Мирах, провінція Лікія, у Малій Азії. Історично підтверджено, що його батько Евфемій був багатим, при цьому вельми благочестивим і милосердним чоловіком, його матір називалась Ганна (Нонна). Його дядько Миколай (Старший), єпископ Мир, висвятив його на священика.

В цей час лютувала епідемія чуми, саме тоді Миколай втратив батьків. Після цього він роздав усе успадковане майно бідним. Дядько-єпископ заснував монастир і поставив Миколая настоятелем над ним. Після смерті дядька Миколай відправився в паломництво до Святої Землі. Після повернення народ вибрав його єпископом Мир Лікійських. Під час останніх гонінь на християн при імператорові Галерії (бл. 310 р.) Миколая ув'язнили, піддавали тортурам і мукам, за що його називали "сповідником".



Відповідно до свідчень древніх джерел, Миколай був одним з тих єпископів, котрі носили на тілі сліди жорстокого ставлення до них у в'язниці. Він помер у віці 65 років, в п'ятницю 6.12.343 р. (відповідно до інших джерел - 345-352 рр. Роки, в які шосте грудня припадало на п'ятницю, були 345 р. і 351 р., так що саме ці роки можуть бути роками його смерті). Його пошанування в Мирах і Константинополі відоме від VI ст. Звідти воно поширилося на всю грецьку церкву, а пізніше також і на слов'янських землях.

У X ст. візантійська імператриця Теофано (померла в 991 р.), дружина Отто II (помер в 983 р.), сприяла впровадженню його вшановування в Німеччині. З XI ст. Святого Миколая пошановували також у Франції і Англії. З часу перенесення його мощів з Міри в Барі (нижня Італія) 9.5.1087 р. його пошановування поширилося по всьому Заходу і досягло вищого розквіту в Пізньому Середньовіччі.

З того часу Миколай став покровителем безлічі церков, братств, професій і станів. З Барі його мощі потрапили, між іншим, в собор Св. Миколая у Фрібурзі (Швейцарія). Суглоб пальця був перенесений в церкву св. Миколая біля Нанси (Лотарингія), куди відбувались дуже популярні паломництва в XVI-XVII ст.

Про Святого Миколая існує дуже багато легенд.

Вони походять від грецької основи, і приписують святому риси, які, як доведено, частково запозичені від інших (також однойменних) осіб VI ст. Однак такі фантастичні історії про чудеса є всім чим завгодно, окрім "справжньої" картини в сенсі сучасної історіографії, проте вони цікаві і допомагають пізнати велич цієї людини. До того ж, знати їх корисно для того, щоб пояснювати зображення святого, а також його чисельних патронатів.

У Константинополі, розповідає одна з цих легенд, при імператорові Константині трьох офіцерів неправдиво звинуватили у державній зраді. Їх розмістили у вежу, і там вони чекали свого ката. Тоді вони в молитві закликали на допомогу св. Миколая. Миколай з'явився імператорові уві сні і пригрозив йому помстою Бога, якщо він виконає вирок. Після цього імператор відпустив на волю трьох несправедливо засуджених. Тому він став помічником у випадках помилкових вироків і заступником суддів, адвокатів, нотаріусів.

Святого Миколая зображають як худого єпископа, з сивою бородою, він несе Євангеліє, на ньому три золоті кулі (через те, що він на Нікейському Вселенському соборі захищав тотожність трьох Божественних осіб) або три хліби чи камені (порятунок міста Миру від голоду), а також з якорем і кораблем (порятунок мореплавців).

Окрім того, Св. Миколая вважають заступником адвокатів, аптекарів, джерел, селян, пивоварів, міністрантів, поромників, бондарів, пожежників, рибалок, торговців рибою, плотарів, вдів, дітей, ткачів, м'ясників, нотаріусів, торговців парфумерією.

Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram