1. На балах танцювали танго, вальс, фокстрот, мазурку. Чоловіки повинні були бути у костюмах, а жінки – у вечірніх сукнях і туфлях. Панянки одягали модні на той час сукні з оксамиту, прикрашені витонченим мереживом чи хутром. Хлопці купували букети обраницям, а дівчата своїм кавалерам – дорогі цигарки. Того, хто купив на аукціоні найдорожчий букет, оголошували "королем" балу. Панянка, яка отримала найбільше вітальних листівок, ставала "принцесою" балу.
2. Георг Дроздовський у книзі "Тоді в Чернівцях і довкола" пише, що відомим на все місто в той час був Антон Філес, який навчав молодь гарним манерам у бальній залі й танцям. Матері дівчат забезпечували невеликий буфет – канапки, десерт, напої. На цих танцювальних курсах склалося чимало пар.
3. Один із перших більярдних залів у Чернівцях належав Антонові Баку, який у 1816 році отримав дозвіл на його відкриття.
4. У 1872 році в Чернівцях заснували спілку ковзанярів. Перша ковзанка у місті, найвірогідніше, розташовувалася позаду дирекції поліції – між тодішніми вулицями Семигородською та Сплені (зараз Головна та Поповича). Пізніше ковзанки були біля Єврейського дому, на тенісному корті при університеті, на майданчику польського спортивного товариства, що розташовувалося біля Ботанічного саду.
5. У 1896 році спілка ковзанярів збудувала поруч із ковзанкою біля Ботанічного саду дерев’яний павільйон на зразок віденського. Одним із авторів проекту був відомий чернівецький архітектор Е. Кольбенгайєр. Тут були гардеробні, великий буфет, зали, каса, приміщення для музикантів, балкон для судді. Павільйон опалювався та мав електричне освітлення. На ковзанці влаштовували вечірні катання. Членська картка коштувала п’ять флоринів. За одноразове катання треба було заплатити 40 крейцерів, із музичним супроводом – 80.
6. На ковзанці М. Грубера влаштовували щорічні спортивні змагання, визначали кращого ковзаняра і короля ковзанки. Ця подія збирала численну публіку.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
