Біля Чернівців на березі річки були кілька пляжів із купальнями. Тут були тенісні корти, гімнастичні снаряди, ввечері грала музика.
На світлинах і поштових листівках австрійського та румунського періодів видно, якою повноводною понад 100 років тому була річка Прут.
Усередині ХІХ століття плотогони щорічно переправляли з Карпат Прутом повз Чернівці багато лісу-кругляку та пиломатеріалів (еквівалент 900 і 400 вагонів).
"Були жіночі та чоловічі купальні"Річку хотіли відкрити для пароплавного руху, навіть планували створити Прутську річкову флотилію. Депутати Буковинського сейму в 1891 році підтримали таку амбітну ідею своїм рішенням, але не було жодних дій із боку міської та крайової влади, Буковинської торгово-промислової палати. Отож залишився лише гарний жарт про "портове місто Чернівці".
Влітку Прут ставав улюбленим місцем відпочинку чернівчан. За свідченням головного міського лікаря Якоба Флінкера, це було "Ельдорадо для збереження здоров’я". Тут можна було не лише купатися та засмагати, а й пограти на тенісних кортах, позайматися на гімнастичних снарядах. Ввечері на пляжі грала музика, танцювали.
На березі було кілька пляжів: "Венеція", "Народний", "Рив’єра", "Мамая". Австрійські правила категорично забороняли спільне купання чоловіків та жінок, а за недотримання цієї "високоморальної" норми накладалися суворі штрафи. У 1868 році облаштували окремі купальні для жінок та чоловіків із кабінками для переодягання. Виділили окреме місце для військових і коней.
У липні 1884 року бургомістр Чернівців Вільгельм фон Клімеш скаржився на засіданні міської ради депутатам, що він наказує поліції заарештовувати осіб, які порушують правила і купаються разом або в заборонених місцях, але вони тікають на лівий берег, а там розпорядження бургомістра вже не діють, і поліція нічого не може зробити. Місцева преса писала, що "поряд із жіночим пляжем знаходиться місце для купання коней, часто голі вершники в’їжджають на конях поміж жінок і дівчат, або біжать в костюмі Адама за своїми конями поряд".
"Гімназисти дивилися на дівчат у купальниках""Мораль на Пруті" – під таким заголовком з’явилася 7 серпня 1907 року стаття у газеті "Czernowitzer Allgemeine Zeitung". У ній йшлося про те, що чернівчанки не можуть спокійно купатися на пляжах, оскільки на протилежному лівому березі (від Старої Жучки) молоді чоловіки купаються і плавають голі, через що пані, засмагаючи, червоніли не лише від сонця.
Письменник Георг Дроздовський у своїй книзі "Тоді в Чернівцях і довкола" згадував: "Від станції "Фольксгартен" трамвай їхав через усе місто аж до моста через Прут, мав колись два класи. А влітку, в купальний сезон, переходив на відкриті вагони, в яких і на яких пасажири висіли гронами, що на відрізку біля залізничного вокзалу було вельми небезпечно…".
Письменник Петер Демант, чиє дитинство та юність минули в Чернівцях, писав у книзі "Моє перше життя", що через відпочинок на пляжі він якось навіть забув про екзамен. Гімназисти часто ходили на пляж, аби подивитися на дівчат у купальниках.
На пляжі треба було придбати за шість геллерів вхідний квиток та купальні костюми. У 1990 році комунальний пляж прозвітував про надходження коштів – 13 524 крони. На ньому побувало 22 540 чернівчан.
"О десятій ранку ми з Алісою зустрілись біля автобуса, – пригадував Петер Демант. – Їй було спекотно їхати попри те, що була одягнута в легку квітчасту сукню і сандалі на босу ногу. На пляжі я швидко роздягнувся і став біля жіночої роздягальні. Як вона виглядає в купальнику? Довгі ноги, високий зріст – це ще не все. Я любив її довірливість, посмішку, руде коротке волосся. Думав про те, коли побачу її знову, але мені хотілося, щоби вона була гарна! Адже стільки недоліків можна приховати за одягом!.. Вона вийшла через другі двері. Я підняв очі, й моє серце підскочило: на ній були вузькі бікіні, сміливіші, ніж хто-небудь наважився одягнути на нашому пляжі, гарне, гнучке тіло, від вуглуватості не залишилось і сліду. З таємною гордістю я побачив захоплені погляди засмаглих відвідувачів пляжу". Згадував письменник і про те, як вони з хлопцями та дівчатами ходили вночі купатися на Прут голяка і стрибали у воду з триметрового обриву. "Задоволені своїм подвигом, ми витирали один одного і одягалися, – писав Демант. – Наступного ранку Еріка отримала від Фреді в подарунок свій "портрет": він намалював її голою, де вона намагалася перелетіти на мітлі на другий берег річки. Дехто бачив цю карикатуру, і кілька днів знайомі тільки й говорили про наші "оргії при місячному світлі".
Цікаві факти*За дослідженнями Раймунда Фрідріха Кайндля, назва річки Прут зустрічалася ще у V столітті до нашої ери в грецького історика Геродота. Відомий археолог професор Сергій Пивоваров навіть висунув гіпотезу, що спершу наше місто мало ідентичну до річки назву – Прут, і тільки у XIV столітті отримало нинішню – Чернівці. Йосип Боскович, який зупинявся у Чернівцях 1762 року, згадував: "Місто розташоване на верхівці пагорба, біля підніжжя якого на відстані рушничного пострілу тече Прут".
*Колись сполучення через річку здійснювалося за допомогою порома, про який згадується у 1408 році. Він складався з двох човнів, вкритих балками, на які можна було розмістити лише один віз. Як писав англійський посол Портер, його майно переправляли весь ранок. Спершу паром був княжим, а пізніше його передали монастиреві на Горече.
* До 1873 року міст через річку Прут не належав місту, а перебував у австрійській державній власності. За його перетин необхідно було
сплачувати мито – чотири крони за кожну тяглову силу.
*У жовтні 1908 року чернівчани стали свідками визначної інженерної події – перенесення у повітрі мосту на 12 метрів нижче за течією річки на нові опори, оскільки старі вже були аварійно-небезпечні.
*В обласному архіві збереглися документи про те, що на березі річки Прут було джерело з лікувальною водою. Біля нього побудували водолікарню, обладнали парк і клумби. Сюди навіть їздив рейсовий автобус. Та згодом води не стало. І в 1989 році лікарню закрили.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
29-11-2019, 22:00
0
2 451
