«Зараз подобаюся собі більше, ніж у 20 років»: Ольга Сумська розповіла «МБ» про своє творче життя

Народна артистка України Ольга Сумська каже, що буває у Чернівцях по кілька разів на рік – вистави, творчі зустрічі… Не так давно разом із чоловіком Віталієм Борисюком вони проводили тут майстер-клас.

Про це йдеться у публікації газети "Молодий буковинець".



В ексклюзивному інтерв’ю "МБ" Ольга Сумська розповіла про кінозйомки і про те, що зараз разом чоловіком, теж актором, готують виставу-мініатюру. Разом з чоловіком вони і співають, і ведуть корпоративи.


"Не маю пропозицій зніматися в україномовному фільмі"

– Ольго, в серіалах ви граєте роль жінок у віці, матерів. Як ви це сприймаєте? Бо багато акторок і на екрані хочуть бути молодими…

– Я абсолютно не переймаюся. Мами, бабусі – мене це не лякає. Головне – аби ролі хороші були. Наприклад, роль мами у серіалі "Кріпосна". Софія Косач – мама благородної родини. Ролі, наповнені таким драматизмом не часто трапляються. Частіше були трохи стервозні, негативні героїні. Та й чому переживати через вік – у мене доросла донька, і, як співає Кікабідзе: "мої роки – моє багатство".

– А ролі героїнь молодших пропонують?

– Ніхто дівчат грати вже не пропонує. Цей потяг уже пішов. Але ми сіли у більш комфортний вагон.

– Ви з чоловіком зараз в театрах не працюєте, задіяні в антрепризах…



– Ми працювали у театрі імені Лесі Українки, потім Віталій працював у театрі імені Франка. Зараз же робимо антрепризи, це дуже комфортно, хоч це не постійна робота. У театрі постійний контроль, залежність. Треба відпроситися у художнього керівника на зйомки, а він не відпускає. Дуже кумедні випадки були. Мені треба на зйомки чи концерти, ми з матусею і вареники варили, і йшли з каструлею тих вареників до художнього керівника. Він вареники з’їдав, а мене не відпускав.

Нас з Віталієм Господь поєднав на сцені театру імені Лесі Українки у мюзиклі "Кандід". Ми могли ще багато зіграти в театрі, але не склалося. Ми знайшли свій формат. У нас більше семи вистав – "Сублімація любові", "Боїнг-Боїнг", де я граю з Віталієм і з своїм першим чоловіком Євгеном Паперним, "Серенада Сонячної долини" – це мюзикл, там живий оркестр, у нас з Віталієм головні ролі. Раніше було багато антрепризних вистав з Росії. Зараз – вільний простір. Нашу "Сублімацію любові" ми за рік зіграли разів сорок.

– Ну і звісно, ви затребувана у кіно…

– Кіно – це моя велика любов, в ньому є цікаві і непояснювані моменти. Знову згадаю серіал "Кріпосна". Українські режисери не бачили мене у ролі Софії Косач. На моїй кандидатурі наполягав саме режисер, з я ким я працювала ще за мирних часів в Росії і Білорусі. Ви не повірите, що саме завдяки іноземним режисерам я потрапляю у фільми. Наші якось так не вірять у своїх, не бачать нас. Я не маю жодної пропозиції зніматися в україномовному фільмі. В українському повному метрі ви не побачите відомих українських імен. А шкода.

"Ось вона, моя Роксолана!"

– Ольго, а як ви стали ще й дизайнеркою одягу? Недавно ви представили власну колекцію жіночих суконь за мотивами картин Катерини Білокур.

– Завжди кажу, що треба пробувати себе у всьому. Я з дитинства хотіла бути дизайнеркою, але лише тепер створила разом з харківською командою нову колекцію одягу. А надихала мене всесвітньовідома художниця Катерина Білокур. Першу колекцію вже презентувала у Харкові. Це жіночі сукні, розкішні як квіти Білокур. Буде ще презентація у Києві, зараз готуюся. Це популяризація українського живопису через призму моди. Тим більше я сама люблю все українське – намисто, гердани. Є вже багато замовлень на одяг. Кума Влада Литовченко замовила чотири сукні. Я кажу, почекай, не "світися" ніде, бо ще не було київської презентації.

– Над чим зараз працюєте із чоловіком?

– Отримали із Віталієм пропозицію зробити дуетну мініатюру. Віталій – депутат, священик і цікавий сексолог. Я – порядна дружина, повія і дружина політика. І ось ми між собою маємо діалоги у трьох іпостасях. Не буду називати поки що авторів, вже починаємо репетиції.

– Ви дипломатка у житті й у родині?

– Я стала нею з роками. Раніше була дуже конфліктна, максималістка. Могла сказати режисерові все, що мене не влаштовувало. Як не згадати ситуацію з прекрасним режисером, завдяки якому у мене блискуче склалася акторська кар’єра – Борисом Небієрідзе. Він повірив у мене і дав мені цей джекпот. До цього в мене з ним була дуже конфліктна ситуація у фільмі "Гори димлять". Це прекрасне україномовне поетичне кіно ще тих часів, початку 90-х. Я була затверджена на головну роль. В одній сцені мала їхати верхи на коні. У мене зріст – 180 см, а привели коня трохи вищого за поні. Кажу: "мої ноги дістають землі, це кумедно". Сьогодні я би підняла трохи ноги і поскакала. А тоді мені це не сподобалося, а Борис дуже емоційний і після двох таких реплік вирішив мене зняти з ролі. І замість мене зіграла московська акторка.



– І як ви розійшлися із режисером?

– Сім років ми з Борисом не спілкувалися і не віталися. Якось випадково зустрілися з Раїсою Недашківською – прекрасною акторкою, мамою Роксолани у серіалі. І вона каже: "Олю, що ти сидиш? Йдуть проби на Роксолану". А режисер – Борис Небієрідзе, з яким ми не спілкуємося… Стиснувши зуби, телефоную другому режисеру Ірині Іващенко, і кажу, що хотіла би на проби, бо відчуваю, що це – моя роль. А кастинг шалений, більше ста акторок. Ірочка домовилася, я причепурилася, мені було вже 29 років було на той момент. Заходжу, наче нічого не було і починаю: "Доброго дня, Борисе Костянтиновичу, я щаслива, що тут…" Говорю безліч компліментів і бачу що його погляд все теплішає. І дає мені на пробах найемоційнішу сцену: коли Роксолана вже закохана у султана розлучається з нареченим. Я заходжу на майданчик, вже сльози бринять – так емоційно зіграла! Тоді режисер говорить фразу, яка запам’яталася мені на все життя: "Стоп, камера. Я знайшов її, ось вона – моя Роксолана". Я це розповідаю для того, що інколи треба рішуче діяти у житті і вам відчинять.

"Інколи дозволяю собі вареники і смажену картоплю"

– Розкажіть про серіали, в яких зараз знімаєтеся.

– В одному вже відзнялася – "Повернення", зараз йде на одному із українських каналів, граю маму головного героя. І один дуже цікавий проєкт зараз триває – серіал "Сага", в ньому більше трьохсот українських акторів, в тому числі Ада Роговцева. Серіал повністю українською мовою. Це історія України початку ХХ століття і до Революції гідності. Я граю дружину одного з героїв. Щоправда, моя героїня розмовляє російською, вона – українофобка. В душі я проти цього, але роль драматична.

– Ви написали дві книжки, одна з яких – про секрети власної краси. Що порадили би жінкам у догляді за собою?

– Будь-який вік – прекрасний. Я багато не знала про себе у 20 років. Навіть тодішня собі менше подобаюся. Зараз знаю свою силу, можу надихнути людей своїми проєктами, ролями. Це велике щастя, коли ти займаєшся улюбленою справою. Якщо жінка не має хорошої професії до душі, вона не є щаслива. Вона не задіяна і не реалізована.

Щоб мати гарну фігуру треба обмежувати себе: в солодощах, у роздратованості. Багато рухатися, бігати. Я завжди вожу у валізі на гастролях кросівки. Бігаю навколо готелю. І гантельки вдома є.

– Друга ваша книжка – рецепти страв. Якого харчування самі дотримуєтеся?

– Ми так часто гастролюємо, що навіть немає часу вибрати. Зупиняємося в дорозі, заходимо в якийсь генделик, де крім вареників і смаженої картоплі нічого немає. І їмо, іноді душа просить чогось такого. Раз на два місяці я собі це дозволяю. Якщо ви хочете гарну форму, треба позбавити себе борошняного і солодкого. Мені пощастило, я не люблю солодке. Якщо хочу себе привести у форму, то їм салат, печінку чи шматочок риби. Щоранку – склянка теплої води з лимоном і каша.



– Ваша старша донька Антоніна живе і знімається у Москві. А де вчиться молодша донька?

– Тоня працювала у театрі Вахтангова. Вона – матуся, з чоловіком Володимиром виховують донечку, прекрасну мою онучку. Я не втручаюся, якщо треба – допомагаю. Знімається весь час, у неї серіали. Вона ще за мирних часів поїхала у Москву. І будь-яку критику щодо цього я не сприймаю. Тому що ніхто не може вплинути на почуття. Молодша Аня – ще одна продовжувачка нашої акторської династії. Поступила в університет Карпенка-Карого. Я кажу: "Доцю ти уявляєш, скільки генів у тобі. Давай я прийду подивлюся твої уривки". Не хоче. Мені часто пропонують з різних навчальних закладів проводити курси Але з дітьми треба займатися не похапцем, а ретельно. Якщо заходити у професію викладача, то серйозно. Та припинити зніматися не можу.

Наталія Фещук

З досьє "МБ"

Ольга Сумська народилася у 1966 році. Її батьки – актори, старша сестра – акторка Наталія Сумська. Закінчила акторський факультет університету імені Карпенка-Карого. У 1988–2006 працювала акторкою в Театрі російської драми імені Лесі Українки. Першим чоловіком Ольги Сумської був актор Євген Паперний. Від цього шлюбу має доньку Антоніну, 1990 року народження.

З нинішнім чоловіком – актором Віталієм Борисюком виховує доньку Ганну (2002).

Ольга Сумська – народна артистка України. Лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка за роль у першому українському телесеріалі "Пастка".

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram