Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Послуги | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
«Тепер мене називають просто Женя»: екс-міністр Нищук розповів про творчість і досягнення на посаді

Ще кілька місяців тому міністр і актор, а зараз – лише актор Національного академічного драмтеатру імені І. Франка у Києві, Євген Нищук сумував за світом мистецтва.

Тому зараз він весь у роботі. У театрі Франка саме ставлять виставу "Украдене щастя", де Нищук гратиме Михайла Гурмана, пише molbuk.ua



Минулого тижня Євген Нищук побував у Чернівцях із моновиставою "Момент кохання". В ексклюзивному інтерв’ю "МБ" ексміністр розповів, чим пишається за міністерську каденцію, чи розвиватиметься українське кіно і як у його родині виховували дітей справжніми українцями.

"Зараз я у перехідному стані"


Євгене, зізнайтеся, як живеться ексміністру зараз, вільніше?

– Очевидно, що після такого напруженого графіка державної роботи ніщо не минає безслідно. Навіть на психофізичному рівні залишився встановлений ритм життя. Прокидаєшся вранці і думаєш: у тебе зараз комітет чи засідання уряду. А потім згадуєш: та вже не треба, а не спиться. Аналізується пройдений шлях, що не встиг зробити, що треба відстояти. Зараз я у такому перехідному стані. Але творчість і сцена рятують у тому сенсі, що не припускають і натяку на депресію. В цьому сенсі творчість є рятівним колом. Зараз, окрім тих двох-трьох театральних робіт, які йшли тоді, коли дозволяв державний графік, у рамках 100-річчя театру Франка розпочинається робота над постановкою "Украденого щастя" за Франком. Режисер – Дмитро Богомазов. Гратиму Михайла Гурмана. Це серйозна велика робота. Це не реконструкція тієї вистави, яка колись була на сцені театру Франка, а нова робота. Але, безперечно, все, що відбувається у культурному та суспільному житті, мене не полишатиме. Також часто запрошують читати лекції на тему "Людина мистецтва у суспільному житті". Колись, ще у 2014 році, мене запитували, а чому ж ви – актор, а пішли в політику? Зараз же пів Верховної Ради "нашого брата". Хоча, звичайно, є різниця: люди із шоу-бізнесу і люди з академічного мистецтва.

«Тепер мене називають просто Женя»: екс-міністр Нищук розповів про творчість і досягнення на посаді


- Які проєкти залишилися не реалізованими?

– Для мене дуже важливо, що за цей короткий термін – три роки – мені вдалося впорядкувати роботу і міністерства, і галузі культури. Створені нові інститути. Це відстояне мною Державне агентство з питань кіно. І Український культурний фонд, що дав можливість фінансування різних проєктів. Це й Інститут книги, почалася прозора закупівля книг і поповнення бібліотек. Надалі ще планував Інститут музейної справи, Інститут сучасного театру. Важливі самі ці інституції, і головне – щоб не зникли вони, а не конкретні персони.

А що є побоювання? Щодо Інституту національної пам’яті, то звільнено його голову, але сам інститут урядовці обіцяють зберегти…

– Щодо прогнозів говорити ще рано. Я намагаюся зараз не коментувати дії нових посадовців. Вважаю, що треба дати час і трішки побути збоку, так буде етично. Більше того, я радий, що мій наступник – пан Бородянський – оцінив наші зрушення щодо створення інституцій, йому це заімпонувало. Всередині міністерства у нас було створено сім головних директоратів: директорат мистецтв, європейської інтеграції, мовної політики… Міністерство культури – чи не єдине відомство, яке завершило цю реформу всередині себе. І цим ми здивували команду, яка прийшла після нас.

Останнім часом дуже активно всі обговорювали учать хору Вірьовки у "Кварталі". Як ви на це дивитеся?

– Безперечно, тут є помилка керівника. Власне, він і взяв на себе провину. Однозначно, не варто долучатися до подібних ініціатив колективу державного рівня. Дуже важливо, що від помилки керівника не повинен постраждати колектив. В цілому інші колективи можуть також потрапили в немилість, і їм можуть припинити фінансування. А припинення фінансування – це дуже ризикована річ. Для підтримки будь-яких інших колективів, які хочуть про себе заявити якраз і був створений Український культурний фонд. Колективи, які є візитівкою країни, мають державою підтримуватися. Так, є думка: "А, та вони були створені за Союзу". Так, але навіть самі керівники кажуть: "Ми запам’ятали те слово, яке нам говорив Євген Миколайович – ребрендинг". Отож вони почали змінюватися: повертатися до автентичних костюмів, творів, змінювати репертуар, покращувати представлення себе через рекламу. І результат був очевидний. Зараз ансамбль Вірського з новою програмою спокійно збирає палац "Україна", хор Вірьовки – 8 тисяч у Палаці спорту. Так, це був показовий прецедент, з кого треба винести урок. Певний імідж, діяльність зобов’язують бути обережним і вдумливим щодо кожного кроку. Я свого часу, коли починалися політичні кампанії, збирав керівників колективів і застерігав їх, аби не втягувалися в політичні процеси.

«Тепер мене називають просто Женя»: екс-міністр Нищук розповів про творчість і досягнення на посаді


"Позиція батьків – це і була моя історія України"

Щодо українського кіно. Дехто каже, що зараз воно може не так активно розвиватися…

– В мене є певні перестороги. Бо насправді можу пишатися, що за моєї каденції відбувся певний прорив у відродженні українського кінематографу. І коли ми чули критику на адресу тих чи інших прем’єр, іноді навіть руйнівну, то я казав: "Шановні, ще три роки тому ми взагалі не мали що критикувати саме з українського кінопродукту". Був один проєкт на рік-два. Тепер мало не щомісяця маємо нову кінопрем’єру, отож відроджений процес, який руйнувався зумисне багато років. Він підмінявся російським "милом". Наші студії були заповнені продакшнами з Росії. Ми використовувалися як, даруйте за сленг, сировина. Цього тижня відбулася прем’єра повнометражного фільму "Додому". Наприкінці місця вийде фільм у копродукції з Польщею та Англією, в нашій версії, – "Ціна правди", у світі – "Містер Джонс" (на тему Голодомору в Україні).

Ми маємо робити фільми не пропагандистські, а ті, які виховують людей. Сподіваюся, ця динаміка не втратиться. Колись у головних ролях ми ніколии не бачили українських акторів. Тепер на них ходять у театр, бо бачили у кіно. Це дуже важливий ланцюжок. Десь буде послаблення – і знову зайдуть тихенько продакшни. Зараз виходить багато фільмів у копродукції з іншими країнами. Ми починаємо говорити однією мовою із західним світом. Я особисто підписав багато угод з різними країнами. І одна з останніх, вже за президента Зеленського, – з Канадою. Я говорив і про їхню участь у реформуванні наших кіностудій. У нас багато історично спільного. Я не думаю, що, якщо я не міністр, хай після мене все пропаде або ж інші роблять все не так. Я витримую паузу, ще закороткий термін обговорювати. Побачимо, як воно буде. Коли запроваджуватимуть якісь неприпустимі речі, то буду реагувати.

Але розвиток кіно вимагає великих коштів…

– Як міністру, мені вдалося збільшити бюджет на кіно і на телесеріали: з 24 мільйонів у 2014 році до понад мільярда гривень у 2019-му. На запитання деяких кінематографістів: "Євгене, ти що хочеш фінансувати тєлік?" я відповідав: "Я спілкуюся з пересічними громадянами, вони кажуть: "О, от ви відроджуєте кіно, а дивіться, що показують на тому каналі чи на іншому". От як простим людям пояснити, що то є повний метр, а це телеформат? І ми пішли на те, щоби фінансувати і телесеріали. Але за умови, що це буде український продукт з українськими акторами. По-іншому картинку не змінити, потрібна інвестиція держави. Боюся, що ми знову повернемося до того, що, мовляв, кіно не окупиться і знову продадуть на Росію. Я кажу: "Я уклав договір з іншими країнами, ідіть на той ринок, робіть спільний продукт". Зважаючи на ситуацію, що від російської зброї гинуть тисячі українців.

До слова, про українських воїнів. Ми бачили, як їм "тикав" президент, і часто чуємо думку, що наші воїни нас захищали, а потім їх ще й винними зроблять. Ви росли у родині воїна УПА, на якій історії вас виховували?

– В моїй родині на тему УПА був дуже великий гриф "заборонено", навіть після проголошення незалежності України. Батько боявся щось згадувати, боявся, що від цього постраждає родина. З одного боку, це завжди великий страх, з іншого, він міг про це не говорити, але своїми діями виховував нас в дусі свідомих українців, які, незалежно від системи, мають виборювати право жити вільно у своїй країні. У 90-х батько вже зрозумів, що якісь речі є незворотними, що до радянської влади ми вже не повернемося. Але він завжди казав: "Ми ще не маємо Української держави. Незалежність ми маємо на папері".

Батько довго воював?

– Десь півтора року, пішов в УПА у 17 років, мав поранення, став інвалідом. Я дуже пізно народився, батькові було майже 50. У мене є два старших брати. Його і мамина позиція – це і була історія. Цього року минає рік, як матінки не стало. Я говорив на прощанні про те, що мене запитували на Майдані, чому я тут. І розповів такий випадок. У 1989 році в Івано-Франківську почалася перша хвиля виступів, всі зібралися у сквері Січинського.

Колона мала йти містом, і, щоб не було провокацій і зіткнень із міліцією, у перших рядах йшли жінки з думкою, що так міліція нічого не посміє зробити. Та коли проходили повз міліціонерів, моя матінка отримала кийком, і їй розбили голову. Очевидно, коли мама прийшла додому з розбитою головою, то у моїй юній пам’яті це закарбувалося. Не треба було нічого говорити, я побачив наглядно. Я мав тільки одну історію України, і мені більше не потрібно було. Тому я й опинився на Майдані.

«Тепер мене називають просто Женя»: екс-міністр Нищук розповів про творчість і досягнення на посаді


Часто згадуєте дні Євромайдану?

– Часто… Пригадую, як до нас прийшов Блаженніший Любомир Гузар, я стояв біля нього, і він сказав: "Не гріх боронити свою гідність, свою державу". Ці речі не забуваються. Більше того, вони будуть супроводжувати все життя і накладати на мене відповідальність: коли маю чи то державну місію, чи то громадянську. Зрештою, це мій досвід, який втілиться в моїх образах на сцені і в кіно.

Як сприйняли у театрі Франка колишнього міністра культури?

– Ми насправді завжди були нерозривні. Я ніколи не робив різниці, і коли був міністром, і коли ні. Завжди мав гарне спілкування із колегами. Єдине, тепер вони мені кажуть: "Ми тебе називали Євген Миколайович, а тепер можемо просто Женя". Цього спілкування з людьми мистецтва мені насправді бракувало. Бо вони – провидці, які несуть вічні цінності, за які ми боремося.

Наталія Фещук

З досьє "МБ"

Євген Нищук – актор театру та кіно, народний артист України. Міністр культури України з 27 лютого до 2 грудня 2014 року та з 14 квітня 2016 року до 29 серпня 2019 року.

Народився 1972 року в Івано-Франківську. Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (майстерня народної артистки України Валентини Зимньої).

Актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Був "голосом" Помаранчевої революції та Євромайдану.

Дружина Оксана Батько-Нищук – акторка, померла 2016 року. Синові Олексі наразі 25 років.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
Рейтинг:
(голосів: 1)
9-11-2019, 11:10
Коментарів 0 Переглядів 433

Теги -
Релігійний конфлікт на Буковині: в Рингачі посварилися прихильники ПЦУ та УПЦ МП
Сьогодні після літургії виникла конфліктна ситуація між прихильниками двох конфесій
Поліція відреагувала на інцидент з побиттям відвідувача ресторану в Чернівцях
Відомості про інцидент внесли до ЄРДР, за цим фактом відкрито кримінальне провадження
Хто такий Ілля Самушко, якого призначили керівником Буковинської митниці
Що відомо про Іллю Самушка, якого призначили керувати оновленою митною структурою на Буковині
Популярне Коментують
• Новини




























Неудобне ЛГБТ, Дєдушка на взльоті, а Йван – в аппазіції. Блог Мостіпаки
Про головні події Чернівців та Буковини за останній тиждень
З царствієм Божим – у царствіє власті. Блог Мостіпаки
Про головні події Чернівців та Буковини за останній тиждень
Послухати музику і… замерзнути. Блог Галини Олійник
Про "дубар" у приміщенні органного залу
загрузка...
Хочеш стати класним перукарем - навчайся у кращих. Школа краси "Slava Studio" запрошує на навчання. *

Slava studio – це Школа краси, яка уже 15 років успішно займається підготовкою майстрів різного профілю – перукарів, манікюрниць, візажистів.
ТОВ «УкрПожБуд» розкаже, як ефективно встановити пожежну сигналізацію, відеонагляд, охоронну систему.*

З метою популяризації систем безпеки та ознайомлення з протипожежними заходами 19 листопада об 11.00 на базі факультету архітектури, будівництва та декоративно-прикладного мистецтва ЧНУ ім. Юрія Федьковича за адресою: вул. Рівненська 16, корпус 8, ауд. 206, "УкрПожБуд" проводитиме науковий семінар
Світлана Островська: "Якщо ти перестаєш вдосконалюватись - можеш іти з професії стоматолога" (на правах реклами)

Чого бояться стоматологи і як їм живеться? Про це та інші скелети в шафі стоматології розповіли власниця клініки О.С.А. Світлана Островська та її донька – лікар-стоматолог Анастасія Воронова.
У вас росте маленький художник? Запишіть його в художню студію «Камея» (на правах реклами)

У дитячій художній студії образотворчого мистецтва "Камея" діти можуть навчатися малюванню, розвивати свої вміння, удосконалювати навички з різних технік цього виду мистецтва.
Юрій Сотничук перший у Чернівцях відкрив приватну медичну практику сімейного лікаря, запрошує пацієнтів (на правах реклами)

Юрій Сотничук став першим сімейним лікарем у Чернівцях, який відкрив приватну медичну практику сімейного лікаря і розповів про її особливості.