До Чернівців посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен приїхала із робочим візитом, аби взяти участь у кількох заходах.
Пані посол обійняла свою посаду у липні цього року. Та загалом в Україні вона працювала у посольстві майже 8 років із перервою. До Чернівців Анка Фельдгузен приїхала вдруге. Приїхала з мамою Інгрід, аби показати їй місто.
В ексклюзивному інтерв’ю газеті "Молодий буковинець" пані Анка говорила і про політику, і про літературу. Спілкувалися українською мовою, якою Анка Фельдгузен відмінно володіє.
Вперше українською прочитала Загребельного
– Пані посол, ви були у Чернівцях ще 1998 року. Місто змінилося відтоді?
– Так, минув 21 рік. Чесно кажучи, я місто не впізнала, Чернівці дуже змінилися. І готель… Я тоді жила у готелі, в якому не хотілося жити. Тепер у мене був чудовий готель у центрі міста. Власне, Чернівці змінилися, як і вся Україна. Це дуже гарне місто. Тепер я розумію, чому мої попередники так захоплювалися Чернівцями. Я з радістю передам всім, щоб і туристи, і мої колеги з посольства, їхали сюди. У вас є будинки, які нагадують кілька місць у Німеччині.
– Ви побували у нас на поетичному фестивалі Meridian Czernowitz, отож література і поезія вам подобаються?
– Я дуже люблю читати, більше прозу, ніж поезію. Коли готувалася до цього відрядження у Чернівці, багато читала віршів і Пауля Целана, і Рози Ауслендер. Такі короткі вірші, але там така атмосфера! Сучасну ж поезію я не завжди розумію і, думаю, я не одна така.
– Кого читали з українських авторів?
– Перша книжка, яку я прочитала українською, – це "Вигнання з раю" Павла Загребельного. Дуже-дуже складно мені було. "Лісову пісню" Лесі Українки теж читала. Зараз після Майдану читала кілька сучасних авторів. Найвідоміших ваших Андруховича, Жадана я читала німецькою мовою. Можливо, через те, що у мене зараз менше часу, і швидше я читаю німецькою мовою.
–Українською ви досконало розмовляєте…
– Та ви що, недосконало...
– Ми спілкувалися понад пів години, і ви забули лише одне слово…
– Я вперше працювала в Україні у 90-х роках, знала російську мову, але вже тоді вивчала трішки українську. Мені було цікаво знати мову країни, де я працюю. Вдруге працювати в Україні заступником посла мені запропонували у 2009 році. Тоді за шість місяців у Міністерстві закордонних справ Німеччини я вивчила українську, у нас там є вчителі з України. Потім ще мала можливість бути у Грайфсвальді, там є університет, а в ньому – єдиний факультет слов’янських мов, де українська – друга слов’янська мова. Там я зустрілася із вчителькою зі Львова, яка щойно приїхала до Грайфсвальда, і ми стали подругами. Усе робили разом, навіть її кухню облаштовували. Таким чином говорила з нею українською мовою. Вона так мене мучила з цим: тарілка, тарілкою, на тарілці… Поки ми щось готували, я повинна була це все повторити.
"У наших інтересах, щоб Україна була успішною"
– Що найскладніше було?
– Префікси. Згадувати, загадати, догадуватися, нагадати. Це для німців і, певно, для всіх іноземців дуже складно. Я слухала українську музику – "Океан Ельзи", "Другу ріку"…. Але, думаю, я почала краще говорити українською, коли у мене вже була щоденна практика. Я повернулася в Україну у 2010 році після президентських виборів. І перші три роки багато спілкувалася з громадськими організаціями, з представниками тодішньої опозиції. Потім відбувся Євромайдан. І я ще більше говорила українською. Я ходила на Майдан, чула, що люди говорили, з ними спілкувалася. Дуже часто вони навіть не розуміли, що я не українка. Я отримала більше вражень, ніж інші дипломати, які не могли так спілкуватися.
– Зараз уряд Німеччини запроваджує програму, коли у свою економіку хоче залучити фахівців з інших країн. Українці мають шанси?
– Я маю дві думки про цей закон. Перше, Німеччині дуже потрібні ці фахівці, у нас демографічна ситуація така, що вже бракує кваліфікованих спеціалістів. З іншого боку, Україні також потрібні ці молоді фахівці. І я не дуже хотіла б, щоб вони поїхали, просто боюся, що вони не повернуться. Українці дуже кваліфіковані, нині вони знають мови. І це, можливо, найбільша відмінність від 90-х років.
– Уже відомо, що Ангела Меркель запросила до Німеччини нового главу уряду України. Як гадаєте, чого варто очікувати від візиту?
– Ангела Меркель справді на боці України. Може, вона найбільший прихильник, якого Україна має за кордоном. Вона дуже прагматична, працює з багатьма урядами світу. Я думаю, вона зацікавлена у цій зустрічі. Щоб говорити про ті сфери, де ми вже підтримували Україну, де ми очікуємо прогресу. Перш за все, думаю, щоби говорити про поліпшення інвестиційного клімату України. Наші підприємці дуже хочуть інвестувати в Україну, але приклади останніх років не були дуже добрими. Захистити свої права у судах України – це для наших підприємців складно.
– У нас зараз висловлюють побоювання, що іноземні країни, і Німеччина так само, через власні інтереси будуть менше підтримувати Україну?
– У самій Європі є деякі проблеми, які ми повинні вирішувати та обговорювати. Але це не означає, що ми забуваємо про Україну. У наших інтересах, щоб Україна стала успішною. Ми вже багато енергії й коштів вклали у реформи в Україні і будемо це надалі робити.
– Санкції проти Росії все-таки збережуться?
– Думаю, так. Наша канцлерка бореться, щоб ці санкції тривали.
– Президент Зеленський, як і його попередник, прагне миру. Де ключі від миру?
– Ви це краще знаєте, ніж я. Ключ від миру лежить у Росії. Німеччина намагалася підтримувати Україну у цих переговорах із Росією. Ви знаєте, що у Мінську в лютому 2015-го наш канцлер всю ніч говорила з Путіним і Порошенком. Ми хочемо мирного вирішення цього конфлікту. Прогресу було дуже мало за останні роки. Але ми оптимісти, і сподіваємося, що навіть маленькі кроки можуть щось поліпшити, особливо гуманітарну ситуацію. Ці перші кроки, які були зроблені у Станиці Луганській, можливо, це знак, на покращення.
– Багато хто говорить про нечинні Мінські угоди. Альтернатива є?
– Я її не бачу. Мінські угоди тоді зупинили велику кількість жертв у цьому конфлікті. Я думаю, що ніхто тоді і не сподівався, що вони будуть діяти так, як там написано. Це компроміс, який ми могли тоді досягти. Що ж до Нормандського формату, тут я теж бачу, що зараз більш активно йдуть підготовчі переговори, і сподіваємося, що зустріч наших лідерів буде вже скоро.
– Пані посол, чи, на вашу думку, виконання Мінських угод не загрожуватиме суверенітету України?
– Не думаю. Якщо я правильно пам’ятаю, останній пункт – це відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України, і це найважливіший пункт. Цього буде складно досягти, але це наша мета.
Люблю пекти торти
– Я спілкувалася з вашим попередником Крістофом Вайлем. Він сказав, помилково вважати, що дипломати мають бути ввічливими. Деколи правду треба казати прямо і брутально… Дипломат може залишатися ввічливим і водночас казати правду?
– Я думаю, що одне не виключає іншого. Дипломати можуть бути не жорсткими, а правильними. І це можна зробити дипломатично і ввічливо. Ми не будемо кричати, але ми будемо говорити про факти і як досягти рішення проблеми. Ви згадували про виступ пана Вайля у 2014 році на зустрічі з тодішнім міністром Кожарою, коли він прямо зауважив, що послам не дають висловитися і ні слова не кажуть про смерті на Майдані. Це був прекрасний приклад, коли посол чітко висловив свою думку і думку всіх іноземних учасників. Його тон дав зрозуміти все.
– Щоби бути хорошим дипломатом, шкіл та університетів достатньо? Що формує дипломата?
– Зацікавленість в іншій людині, в іншій країні. Без цього не можна стати дипломатом. Тому що переїжджати у нові країни через кожних три-чотири роки – це не легко. Щоразу все спочатку. Якщо ви надаєте перевагу одній мові, одній темі, то можете забути про цю професію.
– Скільки мов ви вивчили?
– П’ять. Англійська, французька іспанська, російська, українська.
– Батьки якось вплинули на ваш вибір?
– Я виросла у маленькому селі. І була перша з цього села, яка вчилася не в тій гімназії, де всі, а в гімназії, де вчили латинську мову. І це тільки тому, що моя вчителька початкових класів сказала батькам: ваша донька дуже здібна до вивчення мов. До тієї гімназії було далеко, потрібно було добиратися автобусом. Але батьки це зробили, я їздила. Округ Кіль. На півночі, на кордоні з Данією.
– Вам справді вдається легко вчити мови?
– Дуже, я не знаю, як моя вчителька це знала. Я іноді кажу, що мови – це мій єдиний талант.
– Чи ще якусь мову хочете опанувати?
– Перед теперішнім переїздом в Україну я була завідувачкою відділу країн Східної Африки у Федеральному міністерстві закордонних справ Німеччини. І у нас був дуже цікавий проєкт у Судані, я кілька разів там бувала. І захотіла вивчити арабську мову, вже навіть трішки почала. Але, скажу вам, мови треба вчити замолоду.
– Чи є у вашому гардеробі наші вишиванки?
– Звісно, і не одна. Дві чорні з вишивкою, одна біла, літня з короткими рукавами. Дві я купила і одну мені подарували жінки-депутати з Верховної Ради.
– Ви вдома кулінарка?
– Я дуже люблю готувати. Я шість років жила у Франції, і французька кухня мені подобається. Я люблю попоїсти щось смачненьке, на вихідні ми разом щось готуємо із сином. Люблю пекти торти, але зараз мало часу.
– Тим не менше ви маєте гарну фігуру…
– Я займаюся спортом. Мені це потрібно робити, бо я дуже багато працюю. Це просто баланс. Я чотири роки танцювала у студії і хочу в Україні це також робити. Коли у мене є вільний час, намагаюся його використовувати активно. У мене є син, йому 17 років, він закінчує школу, і ми часто робимо щось разом. Звісно, іноді можу полежати на дивані, але я не відчуваю себе після того добре. Треба добре спати, але коли не спите, треба щось продуктивне робити. Як-от, займатися спортом, випікати.
З досьє "МБ"
Анка Фельдгузен, Надзвичайний і Повноважний Посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні.
Народилася у 1966 році. У Кільському університеті вивчала політологію, славістику і англістику. У 1987-1990 роках вивчала політологію в Інституті політичних досліджень у Парижі.
У 1994-1997 – референтка з питань преси і протоколу Посольства Німеччини в Україні. Працювала в офісі Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
У 2002-2005 – постійна заступниця Посла Німеччина на Кубі.
2009-2015 – постійна заступниця Посла Німеччини в Україні. Перед призначенням послом в Україні, працювала у Відомстві Федерального президента Німеччини.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
