Мчч. Флора і Лавра. Прп. Івана Рильського. Мчч. Єрма і Сераггіона.
Святих мучеників Флора і Лавра
Святі мученики Флор і Лавр були рідними братами та вірними християнами. Вони жили в II столітті у Візантії, потім переселилися до Іллірії (нині Югославія).
По ремеслу брати були каменярами (їх вчителями у цьому мистецтві були християни Прокл і Максим, від яких брати навчилися й віри та святого життя).
Правитель Іллірії Лікаон послав братів у сусідню область для будівництва язичницького храму. Святі трудилися на будівництві, роздаючи зароблені гроші жебракам, самі ж дотримувалися суворого посту й безперестанно молилися Богові. Одного разу син місцевого язичницького жерця Мамертіна необережно підійшов до будівництва і уламок каменя потрапив йому в око, сильно пошкодивши його.
Святі Флор і Лавр обнадіяли розгніваного батька, що син його отримає зцілення. Вони взяли юнака до себе і розказали йому про Христа. Юнак увірував і почав сповідувати Ісуса Христа істинним Богом, а брати помолилися над ним, і око зцілилося.
Під враженням такого Господнього чуда батько юнака також увірував у Христа.
Коли будівництво храму була закінчено, брати зібрали християн, що допомагали при будівництві, розтрощили ідолів і поставили в східній частині храму святий хрест. Всю ніч вони провели в молитві.
Дізнавшись про це, начальник області засудив до спалення колишнього жерця Мамертіна з його сином і 300 християн. Святих братів Флора і Лавра відправили до правителя Лікаона, де їх було засуджено за сповідування християнства та кинуто в порожній колодязь і засипано землею.
Через багато років святі мощі мучеників Флора і Лавра були знайдені нетлінними і перенесені до Константинополя.
Преподобного Іоанна Рильського
Про Іоанна Рильського в історичних джерелах згадується з X століття. Залишившись сиротою, Іоанн Рильський пас худобу у чужих людей. Одного разу багатий селянин побив його за те, що загубилися корова з телям. Хлопчик плакав і молився, щоб Бог допоміг йому. Коли він знайшов пропажу, то в річці сильно піднялася вода. Іоанн помолився, поклав на воду свій верхній одяг, накреслив на ньому хрест, узяв на руки телятко (корова попливла сама) і пройшов з ним на інший берег.
Багач, що сховався в лісі, вжахнувся коли побачив таке чудо, і щедро нагородив хлопчика. Неясно, коли і де прийняв чернецтво майбутній святий. Далі про Іоанна згадується вже як про пустельника, який жив високо в скелях і харчувався дикими рослинами. Іоанн ховався від людей, щоб бути наодинці з Богом, це був подвижник традиції ісихазму, для якого головним була серцева молитва. Житіє згадує про його невпинний плач і глибоке смирення. Люди дізналися про святого і стали приводити до нього хворих і одержимих, і преподобний Іоанн зціляв їх. Пізніше пустельник прийняв іноків, які влаштували монастир з храмом в печері, де спочатку жив преподобний Іоанн.
Він виростив багатьох учнів і за п'ять років до кончини написав "Заповіт до учнів", який свідчить про глибокий богословський розум і кругозір автора. Печера, де жив преподобний Іоанн збереглася і відкрита для паломників. Вона має дуже вузький вхід, і вважається, що пройти в неї може тільки той, хто покаявся у своїх гріхах. Нетлінні мощі преподобного Іоанна пізніше з печери перенесли в Рильський монастир (Болгарія). Сьогодні вони покояться в присвяченій йому каплиці. Раку з мощами відкривають кілька разів на день - в монастирі раді шануванню улюбленого святого і бажанням йому помолитися.
Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
