Прп. Макрини, сестри свт. Василія Великого. Прп. Паїсія Печерського.
Преподобна Макрина
Свята Макрина народилася в Кападокії в час царювання Костянтина Великого. Батьками її були Василь та Емілія. Макрина ж була першою дитиною в сім’ї і була сестрою Василія Великого, Григорія Ніського та інших братів і сестер, всього в сім'ї було четверо синів ті шість дочок. Коли мати Макрини була нею вагітна, їй було видіння у сні: вона побачила, що носить на руках ненароджене немовля, і до неї підійшов благочестивий чоловік і 3 рази назвав дитя Феклою, давши знати, що своїм життям дитя буде наслідувати цнотливе життя святої мучениці Фекли. Прокинувшись після цього сну,
Емілія народила дитя і назвала його Феклою, але родичі вирішили, що Макрина буде кращим іменем для немовляти. Отже в святої було подвійне ім’я. Але всі настільки звикли називати її Макриною, що і не всі знали її перше ім’я.
Дівчинка підростала і мати почала вчити її грамоти з допомогою книг Соломона і псалмів Давида. Дівчинка була дуже здібною і дуже швидко вчилася і постійно молилася або співала пісні на славу Божу. Мати не дозволяла їй бавитися ігри, тому вона займалась рукоділлям або читала.
Коли їй виповнилося 12 років, то на всю округу не було красивішої дівчини. Навіть живописці не могли зобразити її красу. Часто батька Макрини турбували багачі, просячи видати свою доньку за їх синів. Батько ж обрав благочестивого юнака, але весілля вирішили відкласти, доки дівчина досягне шлюбного віку. Юнак чекав, поки його наречена підросте, але Бог забрав його душу до себе. Тому Макрина вирішила зберегти цнотливість до смерті. Багато юнаків хотіли з нею одружитися і родичі вмовляли її вийти заміж, але мудра дівчина відповідала: "Не гоже зарученій дівчині порушувати закон і вийти заміж за іншого. Того, з ким я заручена, називають мертвим, але він не помер, а живе і пішов в далеке місце, де чекає всезагального воскресіння, і я б його осоромила, якби порушила закон своєю зрадою."
Так блаженна відповідала кожному,хто говорив їй про заміжжя. Вона завжди була при своїй матері, будучи їй служницею, особливо після смерті батька. Для братів вона була наставницею, другою матір’ю. Коли її брат Василій після багатьох років навчання повернувся додому, почав гордитися своїми знаннями, свята Макрина своїми словами його настільки усмирила, що він став монахом.
З часом померла мати Макрини. Діти з честю поховали матір і поклали її в одному гробі з батьком. Трошки пізніше Василія Великого призначили архієпископом Кесарії кападокійської. Тоді він висвятив у пресвітери свого брата Григорія Ніського і запросив до себе наймолодшого брата Петра і причислив його до церковного причету. Коли про це дізналася свята Макрина, вона дуже зраділа. Через 9 років після цього помер Василій Великий. Свята Макрина гірко ридала не так тому, що помер її брат, як тому, що згасло світло одного зі світильників Божих.
Через 9 місяців після кончини Василія скликали собор єпископів в Антіохії, на якому був і Григорій Ніський. Після собору він вирішив навідати сестру Макрину, бо вони давно вже не бачились. Він вже був не далеко до рідного дому. І ось вночі йому приснилось, що він несе на руках мощі мученика, які яскраво світяться так, що очі не витримують цього блиску. Цей сон Григорій бачив три рази за одну ніч. Зранку він знову вирушив в дорогу, очікуючи здійснення побаченого. Люди йшли йому на зустріч, вітаючи. Вони ж і сказали, що Макрина важко хвора. Прибувши в місто, Григорій спершу вирушив у церкву, де його чекали монахи. Після молитви він помітив, що серед присутніх немає ігумені – Макрини. Вона лежала у своїй келії, на землі, і, побачивши брата хотіла підвестися і поклонитися йому, але не змогла – впала на руки. Брат допоміг їй повернутися у своє ложе. Вони довго розмовляли і серце Григорія сповнювалося радістю і спокоєм. Згодом Макрина наказала брату підкріпитися їжею. Їм приготували місце в саду. Тоді Григорій згадав свій сон і зрозумів, що мощі в ньому – святої його сестри Макрини, яка за стільки років виснажувалася постом заради любові до Бога, умертвила своє тіло як мучениця і зовсім вмерла для гріха. Макрина заспокоювала брата, даючи йому надію на те, що вона одужає.
Наступного дня всі зрозуміли, що наближається година смерті святої – всі тілесні сили покинули її. Вона помолилася і віддала дух Господеві. Здавалося, що вона заснула. А всі навколо гірко ридали. Монахинь ледве змусили припинити ридання і молитися. На її похорон прийшло дуже багато народу. Всі хотіли доторкнутися до труни з тілом, тому похоронна процесія йшла дуже повільно. Поховали Макрину в гробі її батьків, так, як вона і бажала.
За своє життя свята вчинила чимало чудес. Одна дівчинка була сліпою на одне око. Від поцілунку Макрини дитина почала нормально бачити. Також свята зцілювала недуги, виганяла бісів, пророкувала майбутнє.
Преподобний Паїсій
Житіє преподобного Паїсія нерозривно пов’язане з житієм преподобного Меркурія посника.
Преподобні отці Паїсій і Меркурій, живучи між собою в нерозлучній братерській любові і однодумності, просили безперестанно Бога, щоб Він ніколи їх не розлучав ані в цім, ні в майбутньому житті. І дав їм Господь по молитві їх. На землі вони жили в одній келії і по смерті були покладені в одному гробі, і на небі насолоджуються однією радістю разом з Христом.
На карті Дальніх печер 1638 року відзначені "св. старець Меркурій" і "благословенний отець Паїсій", які лежать один проти одного в одному з підземних коридорів. У 1661 році "Меркурій старець" і "Паїсій" вказані на новому місці, але знову один проти одного. У 1703 році подвижники згадані в різних місцях як "Меркурій, келейник Преподобного Феодосія", і "Паїсій, келейник Преподобного Феодосія". На більш пізній карті, імовірно 1744 року "преп. Меркурій" і "преп. Паїсій" знову відзначені один проти одного. Те ж саме зазначено в 1769-1789 рр. з підписами "св. Меркурій" і "св. Паїсій".
Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
