22 липня
Сщмчч. Панкратія і Кирила. Прмчч. Копрія і Олександра, Свт. Феодора.



Священномученик Панкратій, єпископ Тавроменійскій

Священномученик Панкратій, єпископ Тавроменійскій, народився в той час, коли Господь наш Ісус Христос жив на землі.
Батьки Панкратія були родом з Антіохії. Почувши про благовістя Ісуса Христа, батько Панкратія, взявши з собою юного сина, відправився до Єрусалиму, щоб особисто бачити великого Вчителя. Його потрясли чудеса, і, коли він почув Божественне вчення, то увірував у Христа як Сина Божого. Він зблизився з учнями Господа, особливо зі святим апостолом Петром. З тих пір юнак Панкратій став відомий святому апостолу Петру.



Після Вознесіння Спасителя один з апостолів прийшов в Антіохію і хрестив батьків Панкратія і весь їхній будинок. Коли батьки Панкратія померли, він, залишивши свій маєток, пішов у Понтійські гори і став жити в печері, проводячи дні в молитві та глибокому духовному мисленні. Святий апостол Петро, одного разу проходячи по тих місцях, зустрів Панкратія в Понті, взяв його з собою до Антіохії, а потім у Кілікію, де перебував святий апостол Павло. Там святі апостоли Петро і Павло висвятили Панкратія в єпископа сицилійського міста Тавроменія.
Святитель Панкратій старанно трудився над християнською освітою народу. Протягом одного місяця він збудував храм, де здійснював Богослужіння. Число віруючих швидко росло, і незабаром майже всі жителі Тавроменії та навколишніх міст прийняли християнську віру.
Багато років святий Панкратій мирно управляв своєю паствою. Одного разу язичники повстали на святителя і, вибравши відповідний час, раптово напали на нього і побили камінням. Так мученицьки закінчив своє життя святитель Панкратій (I). Мощі святителя покояться в храмі його імені, в Римі.

Священномученик Кирил, єпископ Гортинський

Священномученик Кирил, єпископ Гортинський, 50 років був єпископом в Гортинії. Він постраждав при імператорі Декію (249-251) (за іншими джерелами при Максиміані, 284-305), будучи 84-річним старцем.
Приведений на суд до правителя Лукія, який примушував його принести жертву ідолам, святий старець-ієрарх твердо сповідав свою віру в Христа і відмовився виконати шкідливу для душі вимогу. Правитель засудив святого Кирила до спалення, але вогонь не торкнувся святого. Бачачи чудо, багато язичників увірували в Христа, а Лукій, здивувавшись, віддав хвалу християнському Богу і відпустив Святителя на свободу.
Святий Кирил продовжував свою проповідь і багатьох язичників привів до Христа, сам же сумував, що не сподобився постраждати за Спасителя. Через деякий час правителю донесли, що святий Кирило не перестає благовістити і продовжує успішно звертати народ від темряви язичництва до світла Істини. Послідував наказ убити Святителя. Почувши вирок, святий Кирил зрадів, що сподобляється мученицької смерті за Істину, і сам схилив голову під меч (III).

Святитель Феодор, єпископ Єдеський

Святитель Феодор, єпископ Єдеський, народився в сирійському місті Єдесі. Все життя святого угодника було яскравим свідченням великих справ Божих, що прославляє Своїх святих.
У двадцять років, втративши батьків і роздавши свій маєток убогим, він вирушив до Єрусалиму, де в Лаврі преподобного Сави Освяченого прийняв постриг. Через 12 років старанного чернечого послуху і 24 роки повного затвору і великої стриманості Господь покликав мужнього подвижника до єпископства, щоб він світив світу. Після смерті єпископа Єдеси не знайшлося наступника більш достойного, ніж Феодор, і за спільною згодою Антиохійського і Єрусалимського Патріархів, а також духовенства і мирян цей дивний чоловік був обраний на єпископа. Нелегко було святому Феодору покидати свою безмовність, але він підкорився волі Божої, і вступив в управління Єдеською Церквою. Це сталося під час царювання грецького імператора Михайла і матері його Феодори (842-855). Під час здійснення над преподобним Феодором єпископської хіротонії відбулося велике чудо. Народ побачив білосніжного голуба, що літав під куполом храму, який потім опустився на голову нопоставленого. Вступивши в управління паствою, святитель Феодор віддав своєму служінню всі свої духовні дарування. Він був зразком для вірних у слові, у житті, у любові, прикладом свого святого подвижницького життя наставляв вручену йому Богом паству на шлях спасіння. Багато сил поклав Феодор у боротьбі з єретиками, твердою рукою захищаючи Церкву від спокус і різнодумства. Втіхою і підтримкою святителю Феодору служило духовне спілкування з прозорливим старцем і стовпником преподобним Феодосієм, який подвизався недалеко від міста поблизу монастиря святого великомученика Георгія.
З благословення старця святитель Феодор здійснив подорож до Багдада до халіфа Мавії зі скаргою на несправедливі утиски православних. Прийшовши до Мавії, святитель знайшов його тяжко хворим. Закликавши на допомогу Господа, святий єпископ кинув у посудину з водою трохи землі від Гробу Господнього і дав халіфу напитися, і хворий зцілився. Вдячний Мавія, розташувавшись до святого, із задоволенням слухав його повчання і, нарешті, разом з трьома наближеними прийняв святе Хрещення з ім'ям Іван.
Незабаром за відкрите визнання перед мусульманами своєї віри в Христа, халіф Іоанн був убитий разом зі своїми наближеними. З'явившись у сні одночасно святителю Феодору і Стовпнику Феодосію, він повідав про те, що сподобився страждати за Христа, зарахований до лику мучеників і незабаром зустрінеться з ними у Царстві Небесному. Це було зазначенням угоднику Божому, що смерть його наближається. Через три роки, усамітнившись знову в Лаврі святого Сави Освяченого, він мирно відійшов до Господа (IX). Святитель Феодор Єдеський залишив християнам свої повчальні творіння. Житіє святителя Феодора Єдеського було улюбленим читанням на Русі в ХVI-ХVII століттях і збереглося в багатьох рукописах.

Преподобномученики Патермуфій, Копрій і мученик Олександр

Преподобномученика Патермуфій, Копрій і мученик Олександр постраждали при імператорі Юліані Відступнику (361-363). Патермуфій і його учень Копрій були єгипетськими відлюдниками. Коли імператор-відступник дізнався про святих, то велів привести їх до себе і почав спокушати в язичництво, говорячи лукаво, наче й він раніше служив Христу, але зрозумів, що спасміння можуть дати тільки язичницькі боги. Копрій спокусився обіцянками царя і зрадив Христа, але молитвами і слізними умовляннями свого старця пізнав своє падіння, розкаявся і знову сповідав себе християнином. Цар розгнівався і наказав жорстоко мучити Копрія. Святий Патермуфій зміцнював мужність і терпіння брата. Один з воїнів, на ім'я Олександр, бачачи жахливі страждання Копрія, увірував в Христа і був засуджений до спалення. Святі Патермуфій і Копрій були усічені мечем.

Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram