Прпп. Фоми і Акакія. Мчч. Перегрина. Лукіана. Помпея, Ісихія і Германа.
Преподобний Фома, що в Малеї
Преподобний Фома Малеїнський (Х) до прийняття чернецтва був воєначальником. Могутній і хоробрий, він брав участь у багатьох битвах, приносив перемоги своїм співвітчизникам, за що користувався славою і повагою. Але, прагнучи всім серцем до Бога, Фома залишив світ з його почестями і прийняв чернечий постриг.
З великим смиренням він відвідував старців-ченців, просячи у них керівництва у духовному житті. Через кілька років Фома отримав благословення на відокремлене пустинницьке життя і, укріплений особливим одкровенням, отриманим через святого пророка Божого Іллю, пішов на гору Малія (східна частина Афону). Перебуваючи в повній самоті, святий Фома боровся з невидимим ворогом з такою ж мужністю, як раніше на війні з видимими ворогами вітчизни.
Життя і подвиги святого Фоми не могли сховатися від навколишніх, до нього почали стікатися люди, які шукали духовного керівництва, а також страждали від хвороб, бо він отримав від Бога благодать зцілення недуг.
Багато віруючих отримували допомогу за молитвами преподобного і після відходу до Бога (Х).
Преподобний Акакiй, про якого розповiдається в Лiствицi
Преподобний Акакiй, про якого розповiдається в Лiствицi (VІ). Повість, яку навів в "Ліствиці" преподобний Іоанн Ліствичник як приклад терпіння, послуху і нагороди за них.
Не хочу неправедно приховувати і викрадати нелюдяно, не хочу замовчати перед вами про те, про що мовчати не гоже. Великий Іоанн Саваїт повідомив мені речі, гідні слухання, а ти сам, преподобний отче, з досвіду знаєш, що цей чоловік безпристрасний, і від далекий від усякої брехні, від усякої лукавої справи і слова. Він розповів мені наступне. "В обителі моїй в Азії (бо звідти прийшов цей преподобний), в якій я перебував перш ніж прийшов сюди, був один старець вельми недбайливого життя й зухвалої вдачі; кажу це, не зневажаючи його, а щоб показати, що я кажу правду. Не знаю яким чином придбав він собі учня, юнака ім'ям Акакія, простої вдачі, але мудрого глуздом, який стільки жорстокості переніс від цього старця, що для багатьох це здасться неймовірним, бо старець мучив його щодня не тільки докором і лайками але і побоями; терпіння ж послушника було не безрозсудне. Бачачи, що він, як куплений раб, щоденно вкрай страждає, я часто говорив йому, при зустрічі з ним: "Що, брате Акакію, як сьогодні?" У відповідь на це він зразу ж показував мені іноді синю пляму під оком, іноді вражену шию або голову, а як я знав, що він чинить, то казав йому: "Добре, добре, потерпи і одержиш користь".
Проживши у свого немилосердного старця дев'ять років, Акакій відійшов до Господа, і був похований в усипальниці отців. Через п'ять днів після цього наставник його пішов до одного головуючого там великого старця і говорить йому: "Отче, брат Акакій помер". Але старець, почувши це, сказав йому: "Повір мені, старче, я сумніваюся в цьому". "Піди і подивися", - відповів той. Негайно вставши, старець приходить до усипальниці з наставником блаженного цього подвижника, і волає до нього, як би до живого (бо справді він був живий і після смерті), і каже: "Брате Акакію, чи ти помер?" Цей же мудрий послушник, виявляючи послух і після смерті, відповідав великому: "Отче, як можна померти, тому хто чинить послух?"
Тоді старець, що був перед наставником Акакія, вражений страхом, упав зі сльозами на землю, і потім, випросивши в ігумена лаври келію поблизу гробу Акакія, провів там решту життя вже добродійно, кажучи завжди іншим отцям: "Я учинив убивство". Мені здається, отче Іоанне, що великий старець, що говорив з померлим, був сам цей Іоанн Саваїт, бо він розповідав мені ще одну повість, немов про іншого подвижника, а я після достовірно дізнався, що цей подвижник був він сам.
Мучеників Перегрина, Лукіана, Помпея, Ісихія і Германа.
Ці святі мученики були родом з Італії і постраждали в царювання імператора Траяна. Коли почалося гоніння на християн, вони сіли на корабель і прибутку в місто, на ім'я Диррахий. Перебуваючи в цьому місті і бачачи, як святий єпископ Астій висів, розп'ятий на хресті і обмазані медом, і як шершні і мухи жалили його, вони прославили його за сповідування Христа. Тому дізналися, що вони - християни, і воїни відразу ж схопили їх. На допиті вони сповідали свою віру в Христа і по велінню Анфіпата Агріколь їх посадили на корабель і потопили на глибокому місці в море. Так і померли святі мученики. Тіла їх викинуті були згодом хвилями на берег і тут же в піску були поховані. Через 90 років після цього святі мученики з'явилися олександрійському єпископу і сказали йому: "Візьми наші тіла". Тоді єпископ з почестями поховав тіла святих і на місці їх поховання побудував невелику церкву.
Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
