18 липня
Прп. Афанасія Афонського. Мцц. Анни та Кирилли. Прп. Сергія.
Преподобний Афанасій АфонськийНародився в Трапезунді, в благочестивій християнській родині і названий був Авраамій. Рано осиротів і став виховувався в однієї благочестивої черниці, наслідуючи її у навичках чернече життя, пості та молитві. Подальшу свою освіту святий продовжив у Візантії. Досконало вивчивши різні науки, він став наставником юнацтва. Після знайомства з преподобним Михаїлом Малеіном, знехтувавши всю мирську суєту, святий віддалився в Кімінський монастир в Малій Азії, де прийняв чернечий постриг з ім’ям Афанасій. В обителі преподобний Афанасій з ретельністю виконував монастирські послухи, а у вільний час займався переписуванням Священних Книг. Відомо, що він переписав Четвероєвангеліє і Апостол.
Тривалими постами, бдінням, колінопреклонінням, виснажливими трудами преподобний Афанасій досяг такого досконалості, що в 960 р. з благословення ігумена оселився для пустинножительства на Святій горі Афон. Підступний диявол, бажаючи вигнати його звідси, боровся зі святим безперестанними помислами піти з місця подвигів. Але преподобний Афанасій перемагав підступи ворога молитвою, під час якої отримав дар зворушливих сліз.
Через певний час преподобний заснував на Афоні гуртожитній монастир з суворим уставом, де і був ігуменом. Слава про обитель та її ігумена-подвижника поширилася всюди, так що навіть ігумени багатьох монастирів і архієреї бажали бути простими ченцями в лаврі преподобного Афанасія.
За своє святе житіє преподобний Афанасій удостоївся від Господа дару прозорливості і чудотворення: знаменням хреста він зціляв хворих і виганяв нечистих духів. Сама Пречиста Богородиця благоволила до святого і кілька разів являлась преподобному, обіцяючи великій лаврі свою невичерпну допомогу і захист.
Передбачивши свою кончину, преподобний просив братію не спокушатися про те, що станеться. Виклавши братії останнє повчання і помолившись, він вийшов разом з іншими шістьма братами на верх храму оглянути будівництво. Раптом невідомим зволенням Божим верх храму обрушився, і преподобний з братами були завалені камінням і там віддали свої душі в руки Божі. Кончина святого стала в 1000-1001 рр..
Тіло преподобного Афанасія, пролежавши непохованим три дні, не змінилося, не набрякло і не потемніло. А під час похоронних співів з рани, яка була на нозі, всупереч природі, витекла звідти кров. Деякі старці збирали цю кров в рушники, і багато через неї отримували зцілення від своїх хвороб.
Мучениць Анни та КириллиМучениця Агнія (Анна) народилася в Римі від благочестивих батьків і була вихована в християнській вірі. У 13 років вона відмовила в заміжжі синові начальника області і, не принісши жертву богині Вести, була голою відправлена в непотрібний будинок. Але за Божим постановою у неї виросли такі довге волосся на голові, що покрили всі її тіло як одяг, а в будинку зустрів її Ангел Божий і покрив таким блискучим сяйвом, що від цього блиску нечестиві юнаки не могли дивитися на неї. Коли св. Агнія почала молитися, то побачила перед собою білий одяг, виткану ангельськими руками. Юнак, винуватець зла, увійшов до Агнії і хотів зробити над нею насильство, але впав бездиханним, відданий Ангелом Божим сатані. На прохання батька юнака свята діва воскресила своєю молитвою померлого, який став прославляти Бога. І від цього 160 чоловік увірували в Христа, хрестилися, а через деякий час язичники відсікли голови їм і воскресіння юнака.
Тоді св. мучениця Агнія була віддана жорстоким мукам, після яких їй вставили в гортань меч, від чого вона і віддала свій дух Господу.
Молячись у труни св. Агнії, від рук язичників постраждала ровесниця її Емерентіана, яку поховали поблизу св. Агнії. Через багато років дочка Костянтина Великого Констанція зцілилася від тяжкої хвороби на гробі св. Агнії, влаштувавши в подяку на місці поховання її церква в ім'я св. мучениці, а потім і дівочий монастир.
Знайдення чесних мощей прп. Сергія, ігумена Радонезького і всієї Русі чудотворця. Мощі Преподобного Сергія († 1392; пам'ять його 25 вересня) були знайдені 5 липня 1422 за преподобного ігумена Никона († 1426; пам'ять його 17 листопада). У 1408 р., коли Москва і її околиці піддалися навалі татарських орд Едигея, Троїцька обитель була спустошена і спалена, ченці на чолі з ігуменом Никоном сховалися в лісах, зберігши ікони, святі речі, книги та інші святині, пов'язані з пам'яттю преподобного Сергія. У нічному видінні напередодні татарського набігу Преподобний Сергій сповістив свого учня і наступника про прийдешні випробування і передрік на втіху, що спокуса буде нетривалою і свята обитель, повставши з попелу, розквітне і ще більше зросте. Митрополит Філарет писав про це в "Житії Преподобного Сергія": "На подобу того, як личило постраждати Христу, і через хрест і смерть увійти в славу воскресіння, так і всьому, що Христом благословляється на довготу днів і славу, потрібно випробувати свій хрест і свою смерть ". Пройшовши через вогняне очищення, воскресла на догі дні обитель Живоначальної Тройці, повстав і сам преподобний Сергій, щоб уже навіки своїми святими мощами перебувати в ній.
Перед початком будівництва нового храму в ім'я Живоначальної Тройці на місці дерев'яного, освяченого 25 вересня 1412, Преподобний явився одному благочестивому мирянину і звелів сповістити ігумену та братії: "Навіщо залишаєте мене стільки часу у гробі, землею покритого, у воді, утискають тіло моє? " І ось при будівництві собору, коли копали рови для фундаменту відкриті і винесені були нетлінні мощі Преподобного, і всі побачили, що не лише тіло, а й одяг на ньому були неушкоджені, хоча кругом гробу дійсно стояла вода. При великому скупченні прочан і духовенства, в присутності сина Димитрія Донського, князя Звенигородського Юрія Дмитровича († 1425), святі мощі були винесени із землі і тимчасово поставлені в дерев'яній Троїцькій церкві (на тому місці знаходиться тепер церква Зішестя Святого Духа). При освяченні в 1426 році кам'яного Троїцького собору вони були перенесені в нього, де і перебувають донині.
Всі нитки духовного життя Православної Церкви в землях Русі сходяться до великого Радонезького угодника і чудотворця, по всій православній Русі благодатні життєдайні струмки поширюються від заснованої ним Троїцької обителі.
Шанування Святий Тройці в Руській землі почалося зі святої рівноапостольної Ольги († 969;), що збудувала перший на Русі Троїцький храм в Пскові. Пізніше споруджувалися такі храми у Великому Новгороді та інших містах.
Духовний внесок Преподобного Сергія в богословське вчення про Святу Тройцю особливо великий. Преподобний глибоко прозирає сокровенні таємниці богослів'я "розумними очима" подвижника - в молитовному сходженні до Триіпостасного Бога, у випробовуваному Богоспілкуванні і богоуподібненні.
"Співспадкоємцями досконалого світла і споглядання Пресвятої і Владичної Тройці, - пояснював святий Григорій Богослов, - будуть ті, які абсолютно з'єднаються з досконалим Духом". Преподобний Сергій дослідно пізнав таємницю Живоначальної Тройці, тому що життям своїм з'єднався з Богом, долучився до самого життя Божественної Тройці, тобто досяг можливої на землі міри обоження, ставши "причасником Божого єства" (2 Пет. 1, 4). "Хто любить Мене, - сказав Господь, - той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього і оселю закладемо в нього" (Ін. 14, 23). Авва Сергій, у всьому зберігши заповіді Христові, відноситься до числа святих угодників, у душі яких "створила обитель" Свята Тройця; він сам став "обителлю Святої Тройці", і всіх, з ким спілкувався Преподобний, він зводив і залучав до Неї.
Радонезький подвижник, його учні та співрозмовники, збагатили Руську і Вселенську Церкву новим богословським і літургійним веденням і баченням Живоначальної Тройці, Початку і Джерела життя, що являє Себе світу і людини в соборності Церкви, братерському єднанні і жертовній спокутній любові її пастирів і чад.
Духовним символом збирання Русі в єдності і любові, історичного подвигу народу став храм Живоначальної Тройці, споруджений Преподобним Сергієм, "щоб постійним спогляданням на Неї перемагати страх ненависної ворожнечі світу цього".
Шанування Святої Тройці у формах, створених і заповіданих святим ігуменом Радонезького, стало однією з найбільш глибоких і самобутніх рис руської церковності. В Тройці Живоначальній Преподобним Сергієм було зазначено не тільки свята досконалість вічного життя, але і зразок для життя людського, духовний ідеал, до якого має прагнути людство, тому що в Тройці, як Нероздільній, засуджуються міжусобиці і благословляється соборність, а в Тройці, як Незлитій, засуджується ярмо і благословляється воля. У вченні Преподобного Сергія про Пресвяту Тройцю народи Русі глибоко відчували своє Кафоличне, вселенське покликання, і, осягнувши всесвітнє значення свята, народ прикрасив його всім різноманіттям і багатством древнього національного звичаю і народної поезії. Весь духовний досвід і духовне устремління Православної Церкви в землях Русі втілилися в літургійній творчості свята Святий Тройці, троїцьких церковних обрядах, іконах Святої Тройці, храмах і обителях Її імені.
Перетворенням богословського ведення Преподобного Сергія стала чудотворна ікона Живоначальної Тройці преподобного Андрія Рубльова Радонезького († 1430), ченця-іконописця, постриженика Троїце - Сергієвої обителі, написана з благословення преподобного Никона в похвалу святому авві Сергію. (На Стоглавому соборі 1551 року ця ікона була затверджена в якості зразка для всієї подальшої церковної іконографії Пресвятої Тойці.).
"Ненависна ворожнеча", розбрати і сум'яття мирського життя долалися чернечим гуртожитком, насадженим Преподобним Сергієм по всій Русі. У людей не було б поділу, чвар і воєн, якби людська природа, створена Творцем по образу Божественного Триєдності, не була спотворена і роздроблена первородним гріхом. Долаючи своїм співрозп'яттям Спасителю гріх осібність і розділення, відречуться "свого" і "себе", ченці-спільножителі, за вченням святого Василія Великого, відновлюють первозданну єдність і святість людської природи. Обитель Преподобного Сергія стала для Руської Церкви зразком такого відновлення і відродження, в ній виховалися святі ченці, які пронесли потім накреслення істинного шляху Христового у віддалені межі. У всіх своїх працях і діяннях Преподобний Сергій і його учні воцерковляли життя, даючи народу живий приклад можливості цього. Не зрікаючись від земного, але перетворюючи його, вони звали сходити і самі сходили до Небесного.
Школа Преподобного Сергія через обителі, засновані ним, його учнями і учнями його учнів, охоплює весь простір Руської землі і проходить через всю подальшу історію Руської Церкви. Четверта частина всіх руських монастирів, твердинь віри, благочестя і освіти, заснована аввою Сергієм і його учнями. "Ігуменом Руської землі" назвав народ засновника Дому Живоначальної Тройці. Преподобні Никон і Михей Радонезький, Сильвестр Обнорський, Стефан Махрищський і Авраамій Чухломський, Афанасій Серпуховський і Микита Боровський, Феодор Симоновський і Ферапонт Можайський, Андронік Московський і Сава Сторожевський, Димитрій Прилуцький і Кирил Білозерський - всі вони були учні та співрозмовники "дивовижного старця" Сергія . Святителі Олексій і Кипріан, митрополити Московські, Діонісій, архієпископ Суздальський, і Стефан, єпископ Пермський, були з ним в духовному спілкуванні. Патріархи Константинопольські Калліст і Філофей писали до нього послання і посилали своє благословення. Через преподобних Микиту і Пафнутія Боровских йде духовна спадкоємність до преподобного Йосифа Волоцького і дружини його учнів, через Кирила Білозерського - до Нила Сорського, до Германа, Саватія і Зосими Соловецьких.
Церква вшановує і тих з учнів і сподвижників Преподобного Сергія, пам'ять яких не відзначена в месяцеслове спеціально, під окремим днем. Ми пам'ятаємо, що першим прийшов до Преподобному на Маковець старець Василилій Сухий, названий так за його незрівнянне постування. Другим був інок Якута, тобто Яків, з простих селян, він покірливо довгі роки ніс в обителі клопіткий і важкий послух розсильного. Прийшли, серед інших учнів, до Преподобному його земляки з Радонежа диякон Онисим з сином Єлисеєм. Коли зібралося 12 ченців і побудовані келії обнесені були високою огорожею, диякона Онисима авва призначив воротарем, бо келія його була крайня від входу в обитель. Під покровом святої Троїцької обителі провів свої останні роки ігумен Митрофан, той самий, хто постриг колись Преподобного Сергія в ангельський образ і наставив в чернечих подвигах. Могила померлого невдовзі блаженного старця Митрофана стала першою на монастирському кладовищі. У 1357 році прийшов до обителі із Смоленська архімандрит Симон, залишивши почесну посаду настоятеля в одному з смоленських монастирів заради того, щоб стати простим послушником у Богоносного Радонезького ігумена. В нагороду за велике смирення Господь сподобив його бути учасником дивного видіння Преподобного Сергій про майбутнє примноження його чернечого стада. З благословення святого авви прийняв на себе подвиг молитовного безмовності блаженний старець Ісаакій Мовчальник, чиє мовчання для ченців і зовнішніх було повчальніше всяких слів. Лише один раз за роки мовчання відкрив уста преподобний Ісакій - щоб свідчити, як бачений ним Ангел Божий співслужив в вівтарі Преподобному Сергію, який звершував Божественну літургію. Очевидцем благодаті Святого Духа, що сприяла Преподобному, був також екклісіарх Симон, який бачив одного разу, як Небесний вогонь зійшов на Святі Тайни і угодник Божий "причастився вогню неопально". Старця Єпіфанія († бл. 1420), колишнього пізніше, при ігумені Никоні, духівником Сергієвого стада, Церква називає Премудрим за високу вченість і великі духовні дарування. Він відомий як упорядник житій Преподобного Сергія і його співрозмовника Святителя Стефана Пермського, похвальних слів їм, а також "Слова про життя і представлення великого князя Димитрія Донського". Житіє Преподобного Сергія, складене Єпіфанієм через 26 років після кончини Преподобного, тобто в 1418 р., було потім перероблено прибулим з Афона ченцем агіографом Пахомієм Сербом, прозваним Логофетом.
До Преподобному Сергію, як до невичерпного джерела молитовного духу і благодаті Господньої, в усі часи йшли на поклоніння - для повчання і молитви, за допомогою і зціленням - тисячі народу. І кожного, хто з вірою вдаються до його чудотворним мощам він зціляє і відроджує, виконує сили і віри, перетворює і зводить до своєї світлоносної духовності.
Але не тільки духовні дари і благодатні зцілення подаються всім, що приходять з вірою до мощей Преподобного, але йому дана також від Бога благодать захищати від ворогів Руську землю. Своїми молитвами Преподобний був з воїнством Димитрія Донського на Куликовому полі, він благословив на ратний подвиг своїх пострижеників-ченців Олександра Пересвіта та Андрія Ослябю. Він вказав Іоанну Грозному місце для спорудження фортеці Свіяжска і допомагав у перемозі над Казанню. Під час польської навали Преподобний Сергій явився у сні нижегородському громадянину Козмі Мініну, наказуючи збирати казну і озброювати військо для звільнення Москви і Російської держави. І коли в 1612 р. ополчення Мініна і Пожарського після молебня біля Святої Тройці рушило до Москви, благодатний вітер розвівав православні стяги, "яко від гробу самого Чудотворця Сергія".
До періоду Смутного часу і польської навали відноситься героїчне "Троїцьке сидіння", коли багато ченців з благословення преподобного ігумена Дионісія повторили священний ратний подвиг Сергієвих учнів Пересвіта і Ослябі. Півтора року - з 23 вересня 1608 по 12 січня 1610 - облягали поляки обитель Живоначальної Тройці, бажаючи розграбувати і зруйнувати цей священний оплот православ'я. Але заступництвом Пречистої Богородиці та молитвами Преподобного Сергія з великим соромом втікли, нарешті, від стін монастиря, гнані Божим гнівом, а незабаром і сам ватажок їх Лісовський загинув лютою смертю якраз в день пам'яті Преподобного, 25 вересня 1617 У 1618 р. приходив до стін Святої Тройці сам польський королевич Владислав, але, безсилий проти благодаті Господньої, що охороняла обитель, змушений був підписати перемир'я з Росією в підлеглому монастирю селі Деуліно. Пізніше тут був споруджений храм в ім'я Преподобного Сергія.
У 1619 році відвідав Лавру приїхав до Росії Єрусалимський патріарх Феофан. Він особливо побажав бачити тих ченців, які в годину військової небезпеки осмілилися прийняти поверх чернечих шат бойові кольчуги і зі зброєю в руках встали на стінах святої обителі, відображаючи ворога. Преподобний Діонісій, ігумен, який очолював оборону († 1633;), представив патріархові більше двадцяти ченців.
Подвиг обителі у важкий для всього народу Смутний час описаний келаря Авраамом (Паліциним) в "Оповіді про події Смутного часу" і келаря Симоном Азарьіним в двох агіографічних творах: "Книзі про чудеса Преподобного Сергія" і "Житії преподобного Дионісія Радонезького". У 1650 р. Симеоном Шаховським був складений акафіст Преподобному Сергію, як "Взбранній воєводі" Руської землі, на згадку про позбавлення Троїцької обителі від ворожого обставинах. Інший існуючий акафіст Преподобному був складений у ХVIII столітті, автором його вважають митрополита Московського Платона (Левшина; † 1812).
В наступний час обитель продовжувала бути неоскудевающую світочем духовного життя і церковного освіти. З її братії обиралися на череду служіння багато прославлених ієрархи Руської Церкви. У 1744 році обитель за заслуги перед Батьківщиною і вірою стала іменуватися Лаврою. У 1742 р. в її огорожі заснована духовна семінарія, в 1814 році сюди була переведена Московська духовна академія.
І нині Дім Живоначальної Тройці служить одним з головних благодатних центрів Руської Православної Церкви. Тут волею Святого Духа відбуваються діяння Помісних Соборів Руської Церкви. В обителі має місцеперебування Святіший Патріарх Московський і всієї Русі, який є "Свято-Троїцької Сергієвої Лаври священноархімандритом".
5/18 липня, день знайдення мощей святого авви Сергія, ігумена Руської землі - саме велелюдне та урочисте церковне свято в обителі.
Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тутЧитайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
18-07-2019, 09:00
0
1 353
