Сщмч. Євсевія. Мчч. Зінона і Зіни.
Священномученик Євсевій, єпископ Самосатський
Священномученик Євсевій, єпископ Самосатський, твердо стояв за православне сповідання, затверджене на I Вселенському Соборі в Нікеї в 325 році, за що терпів переслідування від аріан, котрі неодноразово позбавляли його кафедри, виганяли у заслання. Імператор Констанцій (337 - 361), покровитель аріан, дізнавшись про те, що у святителя Євсевія зберігається соборний акт про обрання на Антіохійську кафедру православного архієпископа Мелетія, послав до нього наказ віддати цей акт. Святитель рішуче відмовився виконати наказ. Розгніваний імператор послав сказати, що якщо він не віддасть акт, то йому відсічуть праву руку. Святий Євсевій простягнув до посланцеві обидві руки зі словами: "відсікай, але акту собору, в якому викривається злість і беззаконня аріан, я не віддам". Імператор Констанцій здивувався сміливості єпископа, але не заподіяв йому шкоди.
Після Констанція зацарював Юліан Відступник (361 - 363). Настав ще більш важкий час - почалося відкрите гоніння на християн. Святитель Євсевій, приховуючи свій сан, в одязі воїна пройшов через всю Сирію, Фінікію та Палестину, стверджуючи християн в православній вірі. Він поставляв у порожні церкви священиків і дияконів, висвячував єпископів, що відкидали аріанську єресь.
Після загибелі Юліана Відступника зацарював благочестивий цар Іовіан (363 - 364), в часі правління якого гоніння припинилося. Повернувся із заслання архієпископ Мелетій і за порадою святого Євсевія в 379 році скликав в Антіохії Помісний Собор. У ньому брало участь 27 єпископів і було підтверджено православне віровчення, прийняте на I Вселенському Соборі. Аріани, боячись твердих сповідників Православ'я - святителів Мелетія, Євсевія і Пелагія, які користувалися великою повагою імператора, поставили свої підписи під соборним визначенням.
Після смерті імператора Іовіана почалося правління аріанином Валентом (364 - 378). Православні знову стали піддаватися переслідуванням. Святий Мелетій був вигнаний до Вірменії, святий Пелагій - до Аравії, а святитель Євсевій засуджений на ув'язнення до Фракії. Отримавши царський указ, святий Євсевій вночі він поїхав з Самосат, щоб запобігти обуренню вшановуючого його народу. Дізнавшись про від'їзд єпископа, віруючі знайшли його і з плачем благали повернутися. Святитель відмовився виконати прохання пасомих, сказавши, що слід коритися існуючій влади. Святитель переконував пасомих твердо триматися Православ'я, благословив їх і вирушив до місця заслання. На Самосатську кафедру був посланий аріанин Евномій, проте народ не прийняв єретика. Православні не ходили до храму і уникали зустрічі з ним. Єретик-аріанин зрозумів, що не зможе привернути до себе самостійну паству.
Імператор Граціан, що вступив на престол (375 - 383) повернув із вигнання всіх постраждалих при аріанах православних архієреїв. Святитель Євсевій також повернувся до Самосати і продовжив праці церковного впорядкуваня. Разом зі святим Мелетієм вони поставляли на місце аріан православних архієреїв і священнослужителів. Близько 380 року він прибув до аріанського міста Доліхіни, щоб поставити в ньому православного єпископа Марина. Жінка-аріанка скинула з даху черепицю, яка пробила голову святителю.
Вмираючи, він за прикладом Спасителя пробачив їй провину і просив оточуючих не робити їй зла. Тіло святителя Євсевія було перенесено в Самосати і з плачем поховано його пасомими. На місце святителя був зведений його племінник, блаженний Антіох, і Самосатська Церква продовжувала твердо сповідати православну віру, міцно насаджену працями святого священномученика Євсевія.
Святі мученики Зинон і Зіна
Святі мученики Зинон і Зіна жили в IV столітті у Філадельфії Аравійській. Святий Зинон був родом з багатої, знатної сім'ї. Він мав величезний будинок, безліч слуг. Всією душею прийнявши віру християнську, він роздав усе своє майно, відпустив слуг і став проповідувати Слово Боже. Разом із ним залишалася вірна його слуга святий Зіна, який був вірним учнем і помічником свого колишнього пана.
Почувши про те, яку велику честь ігемон Максиміан надає ідолам, святий Зинон вирушив до нього разом зі своїм слугою, оскільки сам Зіна не хотів залишити свого пана і добровільно пішов за ним. Святий Зинон прийшов до ігемона і коли побачив, що той дійсно дуже піклується про шанування ідолів і сам старанно служить їм, то викрив його. Тоді гонитель християн наказав катувати сповідника. Під час цього катування Зинон, протягнувши руку, ударив ліктем у стіну ідольського храму і зруйнував його. За це святого мученика віддали на ще страшніші катування. На місце муки святого Зинона прийшов слуга його Зіна і почав благати свого пана не відштовхувати і не покидати його. Тоді обох святих мучеників привели до ігемона на допит, та вони твердо відмовилися відректися від Христа. Це розлютило ігемона. І знову святі терпіли муки: їх били, рани розтирали оцтом і сіллю, палили вогнем, обливали киплячим маслом. Але ніякі тортури і знущання не змусили їх відректися від істинної віри Христової. Святі терпляче переносили всі муки і силою Божою залишалися живі. Нарешті, мученики були усічені мечем. Сталося це у 304 році.
Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
