Сщмч. Патрикія, єп. Пруського. Прп. Корнилія чудотворця.
1 червня - святого священномученика Патрикія, єпископа Пруського, і тих, що з ним
Престолом святого єпископа Патрикія був Прус-град у Вітинійському краю. Там він віру Христову відкрито проповідував, викривав же еллінський блуд і багатьох від ідолопоклоніння навертав до Христа Бога, і взяли його нечестиві з трьома пресвітерами — Акакієм, Менандром і Полієном — і до вітинійського ігемона Юлія, служителя бісів найревнішого, на допит привели. Він же на той час ішов до термальних вод, тому звелів і єпископа християнського з пресвітерами його, залізними веригами обкладених, вести за собою. І досягнув теплих вод, й умився в них задля здоров'я, приніс жертви нечистому своєму богові Асклипію і мерзотній богині Сотирії. Тоді, на судищі сівши і Патрикія-святителя з пресвітерами поставивши перед собою, сказав до нього: "Яка богів наших всемогутність, знай, о безумче, що до суєтних прилучаєшся байок, Христа прикликаючи. Знай, яку термальним водам дали лікувальну дію на здоров'я наше. А насамперед батька нашого Асклипія яка сила, яка благодать, розумій. Йому ж і ти (якщо хочеш, уникнувши пут і мук, мирно в батьківщині своїй жити), впавши, поклонися зі смиренною молитвою і жертвами". Святий же Патрикій відповів: "О, як багато поганого в короткій промові ти виголосив, ігемоне". Ігемон же з гнівом сказав: "І що поганого я кажу, в чому ти мене викриваєш, о окаянний? Мусиш визнати, що правда без підступу й лукавства та, що очима видно.
Хіба не бачиш своїми очима зцілень, які бувають від вод цих термальних, силою всесильних богів наших?" Мовив святий Патрикій: "Світлий ігемоне, про початок, і плин, і гарячу силу вод цих якщо хочеш довідатися правду, то я розповім, коли покірно вислухати мене захочеш". Сказав ігемон: "Нічого иншого від тебе не сподіваюся почути, окрім байок, словами прикрашених, проте говори, хай почую, що маєш повідати". Відповів святий: "Не байку, але правду маю сказати". Відказав ігемон: "Яке-бо инше термальних вод начало, якщо не богів наших силу, назвеш?" Святий же мовив: "Я християнин, а кожен, хто християнську святиню ісповідує, істинному ж і єдиному для всіх Богові поклоняється, має ум, сповнений розуміння Божих тайн. Тому і я, хоч грішний, проте Христовим рабом себе визнаю, правду про ці води виявити можу". Сказав ігемон: "Але хто буде настільки нахабний і нерозсудний, аби від філософів мудрішим себе вважати?" Сказав святий: "Премудрість світу цього — глупота в Бога. Написано-бо: Він ловить мудрих їхніми хитрощами". Христос, Господь наш, дякуючи Отцеві своєму, говорить: "Сповідаюся Тобі, Отче, Господи неба і землі, бо втаївся Ти від премудрих і розумних і відкрив те немовлятам". І знову апостол: "Ті, що не зрозуміли істини, якщо б зрозуміли, то Господа слави не розіп'яли б". Сказав ігемон до святого: "Щось велике, але незрозуміле ти говориш, проте говори: чиєю силою і влаштуванням ці теплі води витікають і такою горяччю киплять? Я-бо справді зараховую те до промислу богів наших, які захотіли таким чином допомогти людському здоров'ю". На це хотівши відповісти, святитель Христовий Патрикій сказав до ігемона: "Перш ніж почну говорити, звели, о ігемоне, забрати загороду цю, аби всі змогли слів моїх слухати". І звелів ігемон, забрано було загороду, і заповнили люди те місце — почав тому святий голосно говорити так: "Вогонь і воду з нічого створив той же Творець, що й рід людський, із Сином своїм єдинородним — всесильний і вічний Бог. З вогню-бо словом зробив світло, сонце й инші світила і влаштував їх — одних ніч просвітлювати, инших вдень світити. Доти-бо у творінні всього поширилися Його всемогутні сили, доки захотіла Його воля. З води ж утворив твердь небесну, і на тій же воді заснував землю, промислом же своїм, наперед відаючим, усе те на небі й на землі влаштував, без чого неможливо жити людині, її ж зразу мав створити. Передбачивши, що створені Ним люди мають прогнівати Його, Бога, Творця свого, і відкинути правдиве богошанування, зроблять собі кумирів бездушних і поклонятимуться їм, — два місця приготував, на них же люди після життя земного мають бути переселені. Перше місце вічним світлом просвітив, багатими й невимовними наповнив благами; друге ж місце безпросвітною пітьмою, і незгасним вогнем, і вічними наповнив карами — щоб у світле місце переселялися ті, що слухають Його заповідей, угодити Йому намагаються, в темне ж хай будуть вкинені ті, які поганим своїм життям прогнівають Творця і кару собі заслужать. Ті, які будуть у місці світлому, у безперервній і безконечній радості житимуть безсмертним життям, а ті, що в місці темному, — ненастанно мучені будуть на безкінечні віки. Відділяючи вогонь від води і світло від пітьми, Творець як же кожне з них окремо створив, так кожне окремо на своєму місці поставив. Є ж і над твердю небесною також і під землею вогонь і вода. Вода-бо, що на землі видно, зібрана у сонми свої, названа морем. А та, що під землею, безоднею називається. З тієї безодні на потребу людям, що живуть на землі, і всьому живому води з надр земних, наче водогінними трубами, надходять увись і на верх землі виходять, стають джерелами, чи колодязями, чи ріками. Якщо ті води течією своєю зближаються до підземного вогню, то, від температури вогненної закипівши, витікають гарячими. А ті, що далі від вогню протікають, природно студені. Таким чином і ці води є теплі, бо до вогню, що під землею, своєю течією зближаються. Є ж у деяких місцях безодні води дуже холодні, що на лід замерзають, бо від вогню на великій відстані лежать. Підземний вогонь влаштований на муки душ нечестивих, вода ж підземна, що на лід замерзає, тартаром називається, у ньому ж боги ваші і їхні прихильники муку, що ніколи не закінчується, приймають, як же і з віршотворців ваших хтось співає, кажучи: "Кінці землі і моря нічим иншим не є, лише їхніми останніми межами, на них же Япет і Сатурн (це імена богів ваших) ані блиском світлого сонця, ані прохолодним вітром не втішаються". Тобто: богів ваших, що в пітьмі і в тартарі, світло сонця не просвітлює ані не зігріває. Тих, що у вогні, вітер не охолоджує. Є ж тартар під землею настільки від инших безодень глибший, наскільки над землею небо від усіх висот вище. А що вогонь під землею міститься, для нечестивих приготований, можна довідатися, принаймні, з того вогню, який у Сицилії із землі виходить".
Преподобний Корнилій чудотворець
Преподобний Корнилій Комельскій походив із боярського роду Крюкова. Його брат Лукіан служив при московському великокнязівському дворі. Коли Лукіан, досягнувши похилого віку, вирішив піти в монастир преподобного Кирила Білозерського, за ним пішов і Корнилій, з раннього віку прагнув до отшельнической життя.
Прийнявши постриг, юний Корнилій почав свої чернечі подвиги з важкого слухняності - в жертву, носив важкі вериги, а в рідкісні години відпочинку займався списуванням церковних книг. Пізніше з любові до усамітнення преподобний Корнилій залишив Білозерську обитель, відвідав Ростов.
У Новгороді святитель Геннадій намагався утримати його при собі, але подвижник оселився в пустельному місці недалеко від Новгорода. Коли і тут його стали відвідувати люди, які прагнули до чернечого життя, він перейшов в Тверську Савватіеву пустель, а пізніше, в 1497 році, оселився в Комельского лісі, неподалік від Вологди, де влаштував собі келію.
До місця подвигів преподобного Корнилія стали збиратися ченці, і він в 1501 році побудував на цьому місці дерев'яний храм на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці. У тому ж році митрополит Симон присвятив преподобного Корнилія в сан ієромонаха. У 1512 році, коли число братії зросло, преподобний побудував кам'яний храм і написав для братії Статут, складений на основі Статутів преподобних Йосифа Волоцького і Ніла Сорський. Це був третій Статут, написаний російським святим для ченців.
Преподобний Корнилій Комельскій відрізнявся щедрістю до бідних, під час голоду їм був влаштований притулок для дітей на монастирському подвір'ї. За любов до бідних і сиротам преподобний Корнилій багато разів удостоювався благодатного бачення преподобного Антонія Великого, до якого мав особливе благоговіння, і спорудив на честь великого подвижника храм в своїй обителі.
Строгість життя святого порушила нарікання деяких з братії, і преподобний Корнилій змушений був залишити обитель і оселитися на Сурском озері, в сімдесяти верстах від свого монастиря. Деякий час він трудився і в Троїце-Сергієвій лаврі. За клопотанням ченців Корніліевой обителі великий князь Василь Іванович переконував преподобного повернутися в свою обитель. Подвижник підкорився і, повернувшись до свого монастиря, передав настоятельство своєму учневі Лаврентію і зачинився у своїй келії.
Під час нападу татар на Вологодську землю преподобний Корнилій, оберігаючи братію, разом з ними пішов в Білозерський край.
Помер преподобний у віці вісімдесяти двох років 19 травня 1537 року.
Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
