Мч. Ісидора. Прпп. Серапіона Синдоніта і Микити Печ. Свт. Леонтія.
Святий мученик Ісидор
Святий мученик Ісидор жив у III столітті на острові Хіосі, родом був з Александрії. У перший рік правління імператора Декія (249 - 251) було видано указ переписати всіх здатних служити у військах Римської імперії. Святого Ісидора, рослого, з міцною статурою, прийняли в полк воєначальника Нумерія.
Святий Ісидор був християнином, вів тверезе і скромне життя, був поміркований, уникаючи всіх язичницьких звичаїв. Інший імператорський указ наказував, щоб всі воїни поклонялися римським язичницьким богам і приносили їм жертви. До тих, хто не підкорився указу повинні були застосовуватися на тортури і смерть.
Сотник доніс воєначальнику Нумерію, що Ісидор християнин. На допиті перед Нумерієм святий Ісидор безстрашно сповідав свою віру в Христа Спасителя і відмовився принести жертву ідолам. Нумерій переконував святого не піддавати себе мукам і скоритися волі імператора, але святий Ісидор відповідав, що кориться лише волі вічного Бога, Христа-Спасителя, і ніколи не зречеться Його. Святий був відданий на муки. Під час катувань він славив Христа Бога і зневажав язичницьких ідолів. Воєначальник велів відрізати святому язика, але й після цього святий продовжував виразно прославляти Христа. Нумерій в жаху впав на землю і сам втратив дар мови. Піднявшись за допомогою вояків, він знаками зажадав собі дощечку і на ній написав наказ - відтяти голову святому Ісидору.
З радістю зустрів святий Ісидор свій смертний вирок і сказав: "Славлю Тебе, Владико мій, що Ти з милості Своєї приймаєш мене в Свої Небесні оселі!" Спочинок мученика стався у 251 році. Після страти тіло його було кинуто без поховання, але друг святого, таємний християнин Амоній, взяв його тіло і поховав. Пізніше і сам Амоній прийняв мученицький спочинок в місті Кизик (пам'ять 17 вересня).
На початку XII століття руський паломник ігумен Даниїл бачив мощі святого мученика Ісидора на острові Хіосі. Пізніше мощі його були перенесені до Константинополя і покладені в храмі святої Ірини.
Блаженний Ісидор, Христа ради юродивий, Ростовський
Святий, блаженний Ісидор був родом з Пруссії. Він в юності прийняв Православ'я і відрікся від світу, став юродствувати і покинув багатий будинок батьків з посохом у руках.
Прийшовши до Росії, він зупинився в Ростові Великому і, полюбивши його за красу, залишився в ньому жити. Він побудував собі хатину з гілок в місті, на піднесеному сухому місці посеред величезної калюжі, і прожив у ній до самої своєї смерті. Втім, він віддалявся в неї тільки для молитви. Дні ж він проводив на вулицях міста, терплячи всякі паплюження.
Якось один ростовський купець плив по морю. Почалася буря, і корабель гинув. Кинули жереб, щоб дізнатися, за чиї гріхи всі гинуть і кого треба кинути у воду. Жереб випав на самого господаря. Його посадили на дошку і спустили в море. Довго носило його по хвилях, і нарешті він став тонути. Тоді з'явився йому блаженний Ісидор. "Пізнаєш ти мене?" - Запитав він. "Раб Божий Ісидор, допоможи мені!" - Насилу промовив нещасний. Блаженний посадив його знову на дошку, направив її слідом за кораблем і, наздогнавши його, посадив на нього купця. Супутники його, побачивши його в своєму середовищі, були охоплені страхом і радістю, бо зрозуміли, що сталося чудо. Купець же мовчав, бо блаженний заборонив йому розповідати про те, що трапилося з ним. Повернувшись в Ростов, купець кожен раз, коли зустрічав блаженного Ісидора, ще здалеку шанобливо йому кланявся, але якщо юродивий сам проходив повз нього, то кожен раз підтверджував свою заборону. І купець завжди говорив, що був врятований від смерті Божественною силою.
Одружився в Ростові молодий князь Савва Оболенський. Під час весільного бенкету блаженний Ісидор увійшов в палату і, надівши на нареченого шапку, сплетену з трави та польових квітів, сказав: "Ось тобі і архієрейська шапка!" Всі зніяковіли, а блаженний вже втік і шумів з дітьми на вулиці. Але після народження свого сина-первістка молода княгиня Дарина Василівна Оболенська померла, а невтішний вдівець постригся в Ферапонтовому Білозерському монастирі з ім'ям Іоасаф і був з 1481 по 1489 архієпископом Ростовським. Він був духовним сином прп. Мартиніана і помер на спокої в Ферапонтовому монастирі
За кілька днів до смерті блаженний Ісидор зачинився у своїй хатині, молячись зі сльозами. У хвилину його тихої і самотньої смерті дивні пахощі розлилося по всьому місту; зазирнувши до хатини, один перехожий побачив його лежачим на землі на спині, зі складеними на грудях руками.
Поховали його в самій хатині, і шанувальники його спорудили на могилі його церкву в ім'я Вознесіння Господнього. У XVI в. вона була замінена кам'яною, а в XIX в. була влаштована раку. Незліченні були чудеса, що відбувалися на могилі його. Один священик, який бажав розкопати могилу блаженного, був відкинутий невидимою силою і зомлів. Прийшовши до тями, він покаявся і отримав зцілення.
Святителя Леонтія
14 травня (ст. Ст.) Відбувається пам'ять свт. Леонтія, патріарха Єрусалимського. Він жив в XII столітті і народився в Тіверіуполе (Стромніца) у багатих і благочестивих батьків. Майбутній святитель навчався в Константинополі і прийняв чернецтво в монастирі св. Іоанна Богослова на острові Патмос, де знаходився під керівництвом ігумена монастиря Феоктиста, наставити його в монашому житті. Після смерті Феоктиста, одностайним обранням ченців і в згоді з заповітом преставився ігумена, на його місце вступив Леонтій. Потім у справах свого монастиря він попрямував до Константинополя, де в 1170 році був обраний патріархом Єрусалимським. У новому чині Леонтій трудився, наслідуючи преподобним в святості життя і апостолам в ревнощів. Він помер в 1175 році в Константинополі, де знаходився у справах Єрусалимського патріаршого престолу. Чергування святкової служби в день його пам'яті було видано Єрусалимської Церквою в 1912 році.
Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
