Мц. Пелагії діви. Прпп. Микити, Климента, Никифора, Кирила і Ісаакія.
Свята мучениця Пелагея
Свята мучениця Пелагея, діва Тарсійська жила в III столітті в місті Тарсі Кілікійської області Малої Азії. Вона була дочкою знатних язичників і коли почула від знайомих християн проповідь про Ісуса Христа Сина Божого, увірувала в Нього і побажала зберігати цнотливість, присвятивши Господу все своє життя. Спадкоємець імператора Діоклитіана (усиновлений ним юнак), побачивши дівчину Пелагею, зачарувався її красою і побажав взяти її в дружини. Але свята діва сказала юнакові, що вона заручена з Безсмертним Женихом - Сином Божим і відмовляється від земного шлюбу.
Така відповідь Пелагеї розгнівала царственого юнака, однак він вирішив на деякий час залишити її в спокої, сподіваючись, що вона змінить свій напрям думок. Тим часом Пелагея впросила свою матір відпустити її до своєї годувальниці, яка виховувала її в дитинстві, потай сподіваючись відшукати єпископа Тарсійского Клінона, що втік в гори під час гоніння на християн, і прийняти від нього святе Хрещення. У сонному видінні Пелагеї з'явився образ єпископа Клінона, що глибоко закарбувався в її пам'яті. Свята Пелагея вирушила до годувальниці на колісниці, в багатих шатах і в супроводі цілої свити слуг, як побажала того її мати. Назустріч святій Пелагеї за особливою вказівкою Божою вийшов єпископ Клінон. Пелагея одразу впізнала єпископа, образ якого з'явився їй уві сні. Вона впала до його ніг, просячи хрещення. За молитвою єпископа з землі вийшло джерело води. Єпископ Клінон хрестив святу Пелагію, під час таїнства з'явилися Ангели і покрили обраницю Божу світлим покривалом. Причастивши благочестиву діву Святих Таїн, єпископ Клінон підніс разом з нею молитовну подяку до Господа і відпустив її в подальший шлях. Повернувшись до слуг, що очікували її, свята Пелагія проповідує їм про Христа, і багато хто з них навернулися і увірували. Вона намагалася навернути до віри в Христа свою матір, але озлоблена мати послала сказати царському сину, що Пелагея християнка і не бажає бути його дружиною. Хлопець зрозумів, що Пелагея для нього втрачена, і, не бажаючи віддавати її на муки, сам пронизав себе мечем.
Тоді мати Пелагеї злякалася гніву імператора, зв'язала дочку і відвела її на суд до Діоклитіана як християнку і уявну винуватицю смерті спадкоємця престолу. Імператор зачарувався незвичайною красою дівчини і намагався відвернути її від віри в Христа, обіцяючи їй усілякі земні блага і обіцяючи зробити її своєю першою дружиною. Але свята діва з презирством відкинула пропозиції царя і сказала: "Ти божеволієш, царю, кажучи мені такі речі. Знай же, що я не виконаю твого бажання, бо я гидую твоїм мерзенним шлюбом, так як у мене є Жених - Христос, Цар Небесний . Не бажаю я твого царського, суєтного і тимчасового вінця, бо в Господа мого у Небесному Царстві мені уготовані три нетлінних вінця. Перший за віру, так як я увірувала всім серцем моїм в Бога Істинного; другий за чистоту, тому що я вручила Йому моє дівування; третій за мучеництво, бо я хочу прийняти за Нього всяку муку і покласти душу мою заради моєї любові до Нього ". Тоді Діоклитіан засудив Пелагію до спалення в розпеченому відлитому мідному волі. Не дозволивши катам доторкнутися до свого тіла, свята мучениця сама, осінивши себе хресним знаменням, з молитвою увійшла в розпечену піч, в якій тіло її розплавилося, як миро, наповнивши все місто пахощами; кістки ж святої Пелагеї залишилися у вогні неушкодженими і були викинуті язичниками за місто. Тоді з пустелі прийшли чотири леви і сіли близько кісток, не допускаючи до них ані птахів, ані звірів. Леви охороняли останки святої до тих пір, поки не прийшов на те місце єпископ Клінон. Він зібрав їх і з почестями поховав. Муки і смерть святої Пелагії відбулися в 290 році. У часі царювання імператора Костянтина (306 - 337), коли припинилися гоніння на християн, на місці поховання святої Пелагеї була побудована церква.
Преподобні Микита, Климент, Никифор, Кирил і Ісаакій.
Преподобні браття Микита, Кирило, Никифор, Климент, Ісакій Алфанови (Сокольницького) жили в XIV столітті в Новгороді; вони проводили праведне життя і заснували Сокольницького обитель. Як повідомляють літописи, "на Соколі горе поставиша церква древяну святого Миколая і монастир устроіша" в 1389 році. Праведні Алфанови були в родинних стосунках з відомим по літописах Яковом Анфаль або Алфаном, який втік на Двіну, рятуючись від переслідувань за зносини з Москвою, і праведники зазнали бід по родинних стосунків з Яковом, тяжкими скорботами безневинного страждання очистившись для блаженної вічності. В "Оповіді" про святих братів описані чудеса, що відбувалися від мощей після їх смерті. Святкування їх пам'яті покладено 4 травня і 17 червня. У зв'язку з пожежею, винищили Сокольницького обитель, мощі преподобних братів були перенесені в Антоніо монастир 4 травня 1775 року.
Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
