Апостола Фоми. Апп. Нафанаїла, Луки та Климента. Прп. Віталія.
Апостолів Нафанаїла, Луки та Климента (I століття)
Святі апостоли Нафанаїл, Лука і Климент благовестили Слово Боже ще під час земного життя Господа нашого Ісуса Христа. Святий Нафанаїл, він же, за свідченням отців Церкви, - Варфоломій, під час першої зустрічі зі Спасителем визнав Його Сином Божим.
Святі Лука і Климент входили до числа сімдесяти учнів Христа. Апостол Лука відомий як один з чотирьох євангелістів, автор книги "Діяння Апостолів" і перший іконописець. Про святого Климента відомо, що він був єпископом міста Сардика в Малій Азії. Апостол Павло у своєму посланні до Филип'ян згадує його серед своїх сподвижників, імена яких записані у Книзі Життя. Сьогодні Церква вшановує всіх трьох апостолів: Нафанаїла, Луку та Климента.
Преподобний Віталій Олександрійський (609 — 620)
Преподобний Віталій, інок монастиря преподобного Серіда, прийшов у Олександрію при святителі Іоанні Милостивому (пам’ять 12 листопада), Патріархові Олександрійському (609-620).
Святий, досягнувши старості (йому було 60 років), осмілився взяти на себе надзвичайний подвиг: він записав до себе в пом’янник всіх блудниць Олександрії і почав старанно молитися про них. Преподобний трудився з ранку до вечора і заробляв кожного дня 12 мідних монет. Увечері святий купував собі один біб, який з’їдав не раніше заходу сонця. Решту грошей він віддавав одній з розпусниць, до якої приходив на ніч і говорив: "Благаю тебе, за ці гроші збережи себе в чистоті цю ніч, не гріши ні з ким". Потім преподобний замикався з блудницею в її кімнаті, і поки блудниця спала, старець всю ніч молився, читаючи псалми, а вранці тихо йшов від неї. І так він робив щодня, відвідуючи по черзі всіх блудниць, причому брав із них клятву, що вони збережуть в таємниці мету його відвідин. Жителі Олександрії, не знаючи правди, обурювалися поведінкою інока, всіляко ображали його, а він покірно терпів всі глузування і тільки просив не осуджувати інших.
Святі молитви преподобного Віталія врятували багатьох пропащих жінок. Одні з них пішли в монастирі, інші вийшли заміж, треті почали чесно трудитися. Але розповісти про причини свого виправлення, і тим зняти звинувачення з преподобного Віталія вони боялися — їх стримувала обіцянка, взята святим. Коли одна з жінок порушила її і стала виправдовувати ченця, вона стала біснуватою. Олександрійці після цього вже не сумнівалися в гріховності преподобного.
Деякі клірики, що спокусилися поведінкою ченця, донесли на нього святому Патріарху Іоанну Милостивому. Але він не повірив донощикам і сказав: "Перестаньте осуджувати, особливо ченців. Хіба не знаєте, що сталося на Першому Нікейському Соборі? Деякі з єпископів і кліриків принесли один на одного письмові доноси блаженної пам’яті царю Костянтину Великому. Він звелів принести запалену свічку і, навіть не прочитавши писань, спалив їх та сказав: "Якби я на власні очі побачив, що грішить єпископ, або священика, або монах, то покрив б такого своїм одягом, щоб ніхто не бачив його гріха". Так мудрий святитель присоромив наклепників.
Преподобний Віталій продовжував свій важкий подвиг: залишаючись перед людьми грішником і розпусником, він приводив заблудлих до покаяння.
Одного разу, виходячи з місця розпусти, преподобний зустрів юнака-блудника, який ішов туди. Той із лайкою дав йому ляпаса і закричав, що монах ганьбить ім’я Христа. Преподобний відповів йому: "Повір мені, що за мене, смиренного, і ти отримаєш такий удар по щоці, що вся Олександрія збіжиться на твій крик".
Через деякий час преподобний Віталій оселився в невеликій келії і в ній вночі помер. У той же час перед юнаком, що вдарив старця, з’явився страшний біс, вдарив його по щоці і закричав: "Ось тобі удар від ченця Віталія". Юнак почав шаленіти. Він в нестямі качався по землі, рвав на собі одяг і кричав так голосно, що зібрав безліч народу. Коли, через кілька годин, юнак отямився, то побіг до келії преподобного, волаючи: "Помилуй мене, рабе Божий, що я згрішив проти тебе". Біля дверей келії він остаточно прийшов до тями і розповів присутнім про свою зустріч з преподобним Віталієм. Потім юнак постукав у двері келії, але не почув відповіді. Коли двері зламали, то побачили, що преподобний відійшов до Бога, стоячи на колінах перед іконою. В руках у нього був сувій зі словами: "Мужі олександрійські, не осуджуйте передчасно, поки не прийде Господь, Праведний Суддя".
У цей час прийшла біснувата жінка, покарана преподобним за порушення таємниці його подвигу. Доторкнувшись до тіла святого, вона зцілилася і розповіла народу про все, що трапилося з нею. Коли про смерть преподобного Віталія дізналися врятовані ним жінки, вони зібралися і розповіли про чесноти і милості святого. Святитель Іоанн Милостивий радів, що не повірив наклепникам і не засудив праведника. Потім, разом із жінками, які були навернені преподобним Віталієм і розкаялися, святий Патріарх урочисто проніс його останки через усе місто і поховав із великими почестями. З тих пір багато олександрійців узяли собі за правило не осуджувати нікого.
Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
