Митрополит Данило привітав буковинців з Великоднем. Повний текст привітання

Єпископ Чернівецький і Буковинський митрополит Данило звернувся до буковинців із традиційним щорічним Пасхальним вітанням.

Нижче публікуємо повний текст цього привітання:

Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий
буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть,
і видадуть Його язичникам; і знущатимуться з Нього,
і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його...
(Мк.10, 33)

Свята Церква в священні дні Пасхи знову згадує священні події, і не лише згадує, а постійно живе цими таємничими, духовними діяннями Ісуса Христа.

Церква Христова завжди вражає наші почуття таїною вічності, відкриває нам священні небесні знання, заглиблює нас у роздуми в Бозі про нас, про нашу небесну вічність. Сьогодні в день Воскресіння Христового не земні події полонять почуття істинного християнина, не їжа і одяг, а духовні потреби людини, небесні обітниці, що вводять нас в неосяжну незвідану нашу небесну вітчину. Ми переживаємо священні хвилини тріумфу Боголюдини над пеклом, перемоги добра над злом, життя над смертю.

Знання Священного, роздуми про духовне, вічне оживляють дух людської природи за прикладом Страждальця Ісуса Христа, воскрешають впалу людину на духовний подвиг, на боротьбу з силами пекла, за перемогу в Ісусі Христі. Марія Єгипетська та багато інших подвижників, натхненних Духом Святим, посвятили своє життя на багатолітній подвиг в пустелі задля подолання зла і заради слави і честі Бога.

Для того, щоб побачити справжній подвиг Спасителя, слід заглибитися в життя Старозавітної Церкви, в пророцтво про Ісуса Христа. Пророк Ісая оповідає про духовну боротьбу Спасителя з духами пекла.

За багато століть до Голгофської Жертви, пророк наче живий свідок, який в час жертви перебував під Хрестом, пише: Господи, хто повірив почутому від нас, і кому відкрилася сила Господня? Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток із сухої землі. Тобто, пекло не очікувало на появу Спасителя, бо світ був байдужий, мертвий як пустеля. Пророк продовжує: немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому принади, яка б приваблювала нас до Нього. Сам Христос, наче перефразовуючи Старозавітне пророцтво, каже: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його.

Спаситель стверджує, що стражданням Він вилікує вину Адама і поверне життя людській природі, тобто, на третій день воскресне. Господь створив людину на образ Божий, славою і честю увінчав її, тобто, прикрасив людину величчю Слави Божої. В кожній людині є якась привабливість, — зовнішність людини, її поведінка, розум, чи духовність... Сам Спаситель, коли дванадцятилітнім в Храмі Єрусалимському розмовляв з вчителями Старозавітної Церкви, то в Ньому вчителі не бачили непривабливості, а навпаки, дивувалися мудрості Підлітка. А коли Христос проповідував і зціляв, то одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе.

Ті, що слухали слово Христове, дивувалися Його мудрості й силі і говорили: ніколи ще такого ми не бачили. Та коли Христос прийняв наші гріхи на Себе, тоді, за словом пророка Ісаї, став немилим для всіх: Він був знехтуваний і умалений ... муж скорбот, що пізнав болісті. Отак гріх робить людську природу немилою. Така-то природа гріха і тому така жорстокість пекла до грішника.

Пророк Ісая продовжує, що Він був погорджений, Його люди покинули, страдник, знайомий з немочами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його; та Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив. В такій немилості від світу і людей в такій жорстокості від пекла Спаситель приносив Себе в жертву за впалий світ, обійнявши Своєю жертовною любов’ю все створіння, увесь світ видимий і невидимий. Спаситель в немилості смертельно страждав, та в такому гніті будував Церкву, — небо на землі, для перебування з Своїми людьми. Отче, Ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною.

Спаситель полонив полон. Пекло методом насилля і обманом полонило людину, створіння Боже. Та Спаситель дарованою людській природі величчю слави осліпив князів темряви. Спаситель збудував Церкву і відкрив в ній богоспілкування, подав знання небесної духовності, повернув людині втрачений мир і наповнив дух людський радістю. Сьогодні, в день торжества, перемоги Спасителя над пеклом, споминаючи криваву жорстоку жертву, Церква Христова в пишноті, в величі, хресними заслугами Спасителя сама себе перетворює в жертву любові.

У ніч, коли Христос Сам Себе віддав на страждання і смерть за грішників в Церкві жертва любові переродила світ, жорстокість до гріховної людської природи перемінила на любов в Бозі: полюбив їх до кінця. Церква самій людині принесла мир і блаженство: Мир Мій даю вам, мир Мій залишаю вам. Пророк Ісая за сім століть навіть побачив якою ціною ми куплені. Він був ранений за гріхи наші, за наші провини Він був мучений, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас оздоровлено. Він був гноблений та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня на заколення Він був ведений, й як ягня перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст. Така гнітюча вбивча природа гріха. Таким понурим і моторошним є пекло в своїй природі.

Той же пророк Ісая прозирає інший світ, світ блаженних. Він бачив і чув ангельське славослів’я “Святий, Святий, Святий Господь Саваоф”. Він чув молитву ангельської вдячності, яка освячувала небесних духів у Бозі. Блаженні Ангели колись боролися і перемогли; тепер вони мають насолоду сходження до свого Сотворителя. Ту вдячність, яку пророк бачив у ангелах, сьогодні наша Церква в Христі Ісусі переживає, сходячи на небо - до престолу Божого, у славу Царства Небесного. Спаситель, обійнявши Собою все створіння, увесь світ видимий і невидимий, збудував Церкву як небо на землі. Він з повноти любові відкрив богоспілкування з Отцем Небесним через молитву “Отче наш”, явив пізнання Бога Сотворителя і Спасителя Ісуса Христа, і подав людині радість в Дусі Святому. Церква в Христі в світлому Воскресінні Христовому звершує спомин тієї тьмяної трагічної, а водночас і священної події, яка у ніч, коли Христос віддавав Себе на страждання і смерть, ту трагічну пітьму перетворює у світло в Бозі, у священне торжество; людина разом з небесними блаженними силами взиває і промовляє: Святий єси і Пресвятий Ти, Господи і Єдинородний Твій Син, і Дух Твій Святий, Святий Ти і Пресвятий, і велична слава Твоя.

Світле Воскресіння — це спомин Жертви Христа, всього Його подвигу. А подвиг Його — це таїна, це досвід присутності Сина Божого у світі, що зійшов з Небес, що втілився в нашу людську природу, щоб у Собі нас на Небо звести. Він збирає нас у Церкву, а зібрання наше перетворює у сходження на Небо; Він відкриває наш розум для слухання Слова Свого, Він є Той, Хто приносить наше приношення Отцю Небесному, робить Своє приношення нашим, а наше — Своїм, Він звершує нашу єдність як єдність у Його любові, Він Своєю Євхаристією-Подякою, нам дарованою, зводить нас на Небо, відкриває нам доступ до Свого Предвічного Отця.

Пророк Ісая побачив і те, що Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив зла, і не було неправди у вустах Його. Христос любов’ю зламав жорстокість і ненависть. Тайновидець Ісая, окресливши велич і торжество Царства, здобутого кров’ю Сина Божого, застерігає: Збудися, збудися, зодягнися, Сіоне, у силу свою, зодягнися у шати пишноти своєї, о Єрусалиме, о місто святе, бо вже необрізаний та занечищений більше не ввійде до тебе. Тайновидець описавши таємниці вічності, застерігає християн від недбальства, настановлюючи, що чесноти треба втілювати не з поспіхом, не будь-як, а свідомо, якісно в Бозі, Богові на славу і довіру Бога до нас на всю вічність. Не в поспіху вийдете і не навтеки ви підете, бо піде Господь перед вами, за вами ж — Ізраїлів Бог. Тільки в Бозі чесноти бувають досконалими.

Дорогі брати і сестри, вітаю вас з переможною жертвою Спасителя нашого Ісуса Христа. Ми з уст пророка почули і побачили, якими потугами Спаситель виправдовував нашу людську природу перед Богом Отцем, а нам дарував Святі Таїнства, які малим трудом, коротким подвигом, в Сині Божому, підносять нас до неосяжних небесних святостей; дарують нам гідність синів Отця Небесного і спадкоємців Його Предвічного Царства. Нехай жертва Христа, Який Себе непорочного приніс Богу, і наповнив святістю і миром світ видимий і невидимий, дарує нам мир Христовий і наповнить нас світлом слави Христової і Вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому у його славі навіки.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Митрополит Данило



Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram