У Центрі комплексної реабілітації дітей з інвалідністю "Особлива дитина" особливих дітей "лікує" лабрадор Ліндсі.
До кабінету дітки заходять із позитивним настроєм і собаку не бояться. Ліндсі до кожного, хто заходить у кабінет, підходить і "вітається", облизуючи руку.
Собаку готували, аби він звик і спокійно поводився
Заняття з каністерапії проводить кінолог Олександр з дресирувального центру "Friends4life", який співпрацює з центром реабілітації дітей.
Саме він займався підготовкою Ліндсі до каністерапії.
– Я з собаками працюю вже 12 років. Все починалося як хобі, а переросло в те, чим я живу. Собак у дресирувальному центрі багато, а от такий, як Ліндсі – тільки один. Ми готували його з трьох місяців до того, що діти можуть його вдарити, занадто сильно потягнути за вухо тощо. Ліндсі витримує крики, перепади настрою в діток. Собаку тривалий час соціалізували, водили всюди, аби він звик і спокійно поводився у будь-яких ситуаціях, – каже Олександр.
І це справді так, адже побувавши на занятті ми побачили, що Ліндсі витримує різну поведінку діток. Він на все реагує спокійно, не гавкає, а тим паче не збирається вкусити у відповідь.
Каністерапія допомагає дітям із різними діагнозами і, залежно від діагнозу, є різні методи цієї терапії.
– Для кожної дитини ми підбираємо терапію індивідуально. Є дітки, яким важко говорити і ми їм допомагаємо у невимушеній обстановці навчитися говорити чітко слова. Дітки показують, де у собачки вуха, лапки, хвіст. У них уже з’являється взаємодія із твариною. Також ми допомагаємо дітям позбутися страху перед собаками. А ще Ліндсі допомагає тим діткам, у яких можуть бути раптові напади агресії і навіть допомагає ходити, – каже Олександр.
Заняття тривають 15 хвилин з перервою між заняттями у 30 хвилин для того, щоб Ліндсі відпочив.
Олександр розповідає, що каністерапія допомогла багатьом діткам позбутися страху тварин.
– У нас є хлопчик, який панічно боявся собак, у дитини починалася паніка тоді, коли міг побачити собаку на відстані 20-ти метрів. У перший тиждень хлопчик навіть у двері не заходив до кабінету, де проходять заняття. Зараз він спокійно та радісно реагує на Ліндсі, гладить і грається з собакою, – каже Олександр.
Діти радіють, коли заходять до кабінету і бачать Ліндсі
Кореспондент "МБ" побувала на занятті з каністерапії. Діти радіють, коли заходять до кабінету і бачать Ліндсі. У формі гри вони називають частини тіла собаки, граються з ним, дають команди і навіть самостійно ведуть на прогулянку коридором.
Серед діток і той хлопчик, який три тижні тому мав такий великий страх перед собаками. Вчора у нього було перше самостійне заняття, а мама чекала в коридорі. Перші хвилини він кликав маму, але згодом, за допомогою кінолога Олександра, страх минув. Він навіть тримав Ліндсі за повідок, гладив, хвалив і повів на прогулянку.
Такі результати неабияк тішать і директора Буковинського центру комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Особлива дитина" Тетяну Закрутну. Тим паче, що на початку впровадження каністерапії були побоювання та переживання.
– Каністерапія у центрі практикується два роки. До запровадження такої терапії ставилися з обережністю, але результат перевершив усі сподівання. Лабрадора Ліндсі нам подарував директор департаменту соціального захисту населення ОДА Віталій Савкін. Він захотів зробити нам такий подарунок на 10-річчя нашого центру. Ми порадилися із психологами і вирішили, що це хороша ідея запровадити каністерапію. Ми прочитали багато фахової літератури. Та прочитати – це одне. Коли ми привели сюди цуценя, діти були дуже цьому раді. Їхньому захопленню не було меж. У нас є хлопчик із важким діагнозом – міодистрофія Дюшена, який пересувається в інвалідному візку. Кожен рух для нього – це надзусилля. Він був замкнутим, у нього була апатія. І от коли він побачив це цуценя, то так зрадів цьому і просив мене, щоб я дозволила йому погодувати Ліндсі. Тобто він був готовий докласти величезні зусилля, щоб нагодувати песика і робив це свідомо, із власної волі. Після цього хлопчик почав відкриватися, спілкуватися з Ліндсі, з іншими дітками, посміхатися, – розповідає Тетяна Закрутна.
Директорка центру каже, що на початку впровадження каністерапії були побоювання та переживання.
– Ми дуже переживали, щоб все було добре, щоб дітки добре сприймали таку терапію, щоб батьки не остерігалися каністерапії. Але, зважаючи на позитивні результати від проходження каністерапії, можна зробити висновок –це добре впливає на дітей, – розповідає Тетяна Закрутна.
