Політичний аналітик Максим Кияк у своїй колонці для molbuk.ua пише про те, що означають результати першого туру виборів президента, та які висновки з них мають для себе зробити українські політики:
Особисто для мене результати перегонів не були чимось неочікуваним. Щоправда, все ще залишалися побоювання щодо того, що штаб пані Тимошенко у разі незадовільного результату організує протестні акції. Але до честі Юлії Володимирівни цього не було зроблено, що у майбутньому дасть їй шанс зберегти себе на українському політичному Олімпі.
Можна багато вести мову про нетрадиційність кампанії Зеленського. Вона заслуговує не лише на окрему статтю, але й без перебільшення на окрему книгу. Протягом понад двох тижнів, які залишаються до другого туру надолужити таке величезне відставання у понад 15% голосів виборців є вкрай складно. Не дозволять подолати таке відставання і дебати, у яких, до речі, завжди складно визначити переможця, бо немає чітких критеріїв перемоги та поразки у них.
Але не будемо забувати, що мова йде про вибори в Україні, де логіка та раціональність часто не грають жодної ролі. Зараз лунає багато дискримінаційних закликів по відношенню до тих, хто проголосував за Володимира Зеленського. Вважаю, що виборами життя не закінчується. Натомість, важливо після них всім залишатися людьми та намагатися зрозуміти один одного.
У будь-якому випадку другий тур президентських виборів буде не просто зіткненням двох кандидатів чи їх штабів, а зіткненням двох різних політичних світів.
Зеленський і його штаб діє поза межами давно встановленої логіки політичного процесу, понад ситуацією та "між крапельками". Плюс на руку йому грає і загальносвітовий тренд розчарування у політичній еліті. Ну і не можна не згадати загальну втому українців від незмінної старої риторики та корупційних скандалів можновладців. Завдяки цій риториці громадян можна тримати у напрузі місяць чи, навіть, рік, але не можна це робити протягом років.
Відтак, як би не було дивно, але вагомою причиною певного успіху лідера першого туру виборів є і прорахунки чинної влади. Разом із тим, у цьому винні не лише представники цієї влади. У цьому є частка провини і самих громадян, які дозволили політиці стати гібридною і такою, що охоплює всі сфери нашого життя. До прикладу, чи знаємо ми якими саме рисами потрібно наділяти політика? Чи це повинен бути бізнесмен, який вирішив погратися у політику або, можливо, невіглас, який дефіцит знань і навичок компенсує власним нахабством і піаром? Або може ним є цинічний кар'єрист і пристосуванець, який змінює політичну партію частіше, ніж Зеленський змінює сценічні образи? Чи, можливо, це добрий дядечка, який будує дитячі майданчики та ремонтує під'їзди перед виборами? У такому разі, чому ж тоді ним не може бути артист?
Я завжди намагаюся щирше дивитися на речі і, тому вважаю, що українці приречені пройти через ці процеси. А саме: через надмірну політичну істерію та гібридність до загальнонаціонального очищення. І коли це відбудеться, політика буде сприйматися як буденне та позбавлене зайвої істерії явище та як місце для професійних і порядних людей нового покоління, а не сферою для збагачення чи засобом зведення особистих рахунків з опонентами. А для цього потрібно виховувати таку нову генерацію та об'єднувати її представників, які вже готові включатися у такий процес. Вірю, що складний шлях від гібридності до професійності Україна та її громадяни подолають якомога швидше.
Максим Кияк, політичний аналітик
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
