Події 20 лютого 2014 року називають найтрагічнішими в історії сучасної України.
Чернівчанин Василь Аксенин був важко поранений у Києві під час розстрілу демонстрантів цього дня п'ять років назад. Травми були дуже серйозні: пробита черевна порожнина, задіта тазостегнова кістка.
Герой помер від отриманих травм у Польщі, де він перебував на лікуванні.
Що згадує син Богдан про батька (ефір ранкового шоу "Доброго ранку, Буковино" на телеканалі UA: Буковина):
"...Батько був неодноразово на Майдані. Перший раз пішов, щоб допомогти людям, які там були. Повернувся для того, щоб перевести дух, бо там було досить тяжко, холодно. Батько сказав: "Я розумію, що там твориться і повернусь туди, коли потрібно буде". І ось, коли тато побачив, що там твориться 18 лютого, ці жахи, сказав: "Я не можу дивитися, як б'ють таких, як мої сини. Я їх буду захищати". У нього був бронижелет і він справді захищав їх своїм тілом.
...Коли тато перший раз туди їхав, я взагалі не розумів, чого студентів б'ють, за що. Коли він вже поїхав другий раз, зрозумів, що нічого кращого вже не буде точно.
...Вже після смерті тата, незадовго після того, коли зрозумів, що не тільки злість має бути, що потрібно це якось обдумувати, я зрозумів, що була надзвичайно велика роль татова і всіх людей, які були там на Майдані, що ціна його завелика, але Майдан підняв національний дух, він потрібний був.
...Тато не казав, що треба любити Україну, він просто власним прикладом показував, що потрібно допомагати тим, хто цього потребує. Він просто любив життя і любив людей.
...Про те, що батько хотів поїхати на Майдан ніхто не знав, крім мене і мами. Він сказав і одразу поїхав. Якби розказував, що їду, його би стримували, не пускали. Зрозуміло було, що там людей вбивають і страшні жахи робляться і, що не варто йому туди їхати, але він хотів і це зробив".
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
