Яке сьогодні свято відзначають за церковним календарем

27 січня
Преподобномучеників Отців, убитих у Синаї
Рівноапостольної Ніни

Рівноапостольної Ніни



Свята рівноапостольна Ніна народилася біля 280 року в Каппадокії. Її батько був знатного роду і доводився родичем святому великомученику Георгію.

Мати, яку звали Сусанною, була сестрою Патріарха Єрусалимського. З дванадцяти років Ніна виховувалася в Єрусалимі.



Одного разу вона зацікавилася долею нетлінного Хітона Господнього і прочитала, що він, за переказами, був перенесений до Іверії, давня назва Грузії. Ніна почала молитися до Пресвятої Богородиці, просячи її допомоги в апостольському служінні і набутті Хітона Господнього. Діва Марія з'явилася дівчині уві сні, вручила хрест із виноградної лози і направила до Іверії, обіцяючи своє заступництво.

Патріарх Єрусалимський благословив Ніну на подвиг апостольського служіння. Дивом уникнувши шляхом мученицької смерті від вірменського царя Тиридата, вона прибула до Грузії близько 319 року. У Мцхеті, стародавній столиці Грузії, проповідниця знайшла притулок у сім'ї бездітного садівника і своїми молитвами вона допомогла його дружині звільнитися від безпліддя і увірувати в Христа. Слава про Ніну поширилася в околицях.

У день Преображення Господнього по молитві святої Ніни буря зруйнувала і скинула з високої гори язичницькі ідоли. Пізніше свята Ніна зцілила від важкої хвороби грузинську царицю Нану.

Прийнявши хрещення, та стала ревною християнкою. Цар Міріан за намовою язичників ледь не піддав святу Ніну жорстоким мукам. Її врятувало те, що померкло сонце і непроглядна імла вкрила місто. Цар раптово осліп, а вражена жахом свита почала благати своїх язичницьких ідолів про повернення денного світла, але марно. Тоді вони звернулися до Бога. Морок миттєво розсіявся, і засяяло сонце. Цар Міріан, зцілений святою Ніною від сліпоти, прийняв хрещення разом зі своєю свитою.

На тому місці, де святій Ніні відкрився Хітон Господній, збудували перший у Грузії християнський храм. В 324 році візантійський імператор Костянтин на прохання царя Міріана надіслав до Грузії єпископа, двох священиків і трьох дияконів, і в країні остаточно утвердилося християнство. Отримавши звістку про близьку смерть, свята Ніна попросила царя Міріана надіслати до неї єпископа Іоанна. Разом з єпископом прибув і сам цар, разом з всім духовенством. У смертного одра святої Ніни вони стали свідками багатьох зцілень.

Преподобних Отців наших в Синаї і Раїті убитих



Діялося це в пустелі, поблизу гори Синай, тієї самої, на якій Мойсей розмовляв з Богом і де отримав скрижалі з десятьма Божими заповідями. Серед дикої, скелястої пустелі, в обителі на горі Синай та в іншій обителі, віддаленій двома днями дороги, в пустелі, званій Раїта, проживало багато монахів відлюдників. Там пустинножителі провадили ангельське життя, споживали лишень дикі плоди, а хліба не їли зовсім, упродовж тижня молилися в своїх печерах, а в суботу ввечері сходилися до спільної церкви, цілу ніч перебували в молитві, а в неділю, після богослуження і святого причастя, поверталися до своїх печер. Близько 371 р. в один день на обидві обителі напали дикі сарацини й убили в них по 40 слуг Божих. Вела їх спрага золота, вони думали, що монахи мають великі статки.

У пустелі Раїта наставником монахів був святий Павло. Коли він довідався, що наближаються сарацини (було то поганське плем’я, що жило в пустелі над Червоним морем), зібрав усю братію і запалив їх гарячими словами до великого подвигу, до мученицької смерти. “Ми кожного дня, – говорив він, – готуємося до смерти. А якщо Господь Бог хоче нині звільнити нас з кайданів цього бідного життя, то чи маємо сумувати і плакати? Ні, ми повинні тішитися і дякувати Богу. Тому віддаймо себе Божій опіці і сміло чекаймо смерти!”

І серед монахів панувала радість велика, що ось вони гідні будуть постраждати за Христа, віддати душу за Нього й отримати вінець вічної слави. Сарацини перелізли через високий мур, що оточував церкву, і першим убили старця монаха Єремію, бо той не хотів їм показати настоятеля обителі. Тоді святий Павло сам став перед ними і сказав: “Я той, за кого питаєте. Золота і достатків у нас нема; усе майно наше – ось ця стара одежу”. Розлючені погани схопили його і мучили цілу годину, стріляли в нього з луків, а в кінці розтяли йому голову надвоє. Потім вдерлися до церкви і вирізали всіх монахів, крім трьох, які чудом спаслися.

Та кара Божа не довго дала чекати себе. Буря, яка піднялася в часі цього злодійства, розбила кораблі поган-мучителів, що стояли при березі, а мешканці поблизького міста Фаран напали на них і всіх вибили до одного. Потім принесли з домів своїх дорогі одежі, укрили ними тіла св. мучеників-монахів, і поховали в спільному гробі.

У п’ятому столітті сарацини знову напали на обитель Синайскої гори. Ці події описує святий Ніл. Погани вбили тоді багато монахів і їх наставника Теодула. Так само звався і син святого Ніла, що прийшов з ним на гору Синай, щоб прийняти монаше життя. Ніл під час нападу сарацин утік з разом з іншими монахами, і цим врятували собі життя, а сина Теодула погани забрали в полон і хотіли принести в жертву ден- ниці, котру уважали за свого божка, та потім передумали і продали його в неволю до міста Єлюзи. З допомогою мешканців міста Фаран монахів, що потрапили в поганську неволю, звільнили. Теодула викупив єпископ Єлюзи і відпустив на волю.

Друге мучеництво святих слуг Божих на горі Синай відбулося також 14 січня і Церква того дня поминає пам’ять всіх мучеників, убитих у тих пустелях.

Згідно з грецькими джерелами, вже за імператора Диоклетіяна, близько 310 р., на горі Синай проживали відлюдники, тоді-то вперше напали на них сарацини і всіх убили. Так кров святих мучеників обильно зросила те місце, та попри все кількість монахів, що тут, серед пустелі, каялися у своїх гріхах або усамітнювалися в печерах, щоб уберегти себе від нагоди до гріха, зовсім не зменшилась.

Повну версію православного календаря на 2019 рік можна переглянути тут

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram