Буковинське Віче, яке відбулося рівно сто років тому - 3 листопада 1918 року, було дуже демократичне волевиявлення.
Кілька фактів про події сторічної давнини розповів голова товариства "Український народний дім у Чернівцях" Володимир СТАРИК, який організував виставку до 100-річчя Буковинcького віче.
3 листопада 1918 року у Чернівцях відбулося Буковинське віче. На ньому проголосили воз’єднання Північної Буковини із Західноукраїнською Народною Республікою та подальшу Злуку з "Великою Україною".
Було обрано 50-ть членів Національної Ради. Зокрема, Микола Спинул, депутат від Серетського повіту (зараз – Глибоцький район). Він виступав на площі Єлизавети (Театральна) після закінчення віча. Люди пронесли його тричі на руках навколо площі. .Мирон Кордуба, Осип Безпалко, Омелян Попович, Осип Бурачинський. Ілля Семака перебирав владу від губернатора.
В раді були дві жінки-чернівчанки. Михайлина Левицька тривалий час була депутатом міської ради. Ксеня Добрянська викладала в учительській семінарії. Коли румуни хотіли зайти в Народний Дім, то вона стала на воротах і не пускала їх.
У Румунському народному домі 26 чи 27 жовтня румуни написали петицію, щоби всю Буковину передали Румунії. Віднесли її губернатору і надрукували в газетах. Українці страшенно обурилися, бо вже 19 жовтня 1918 року було проголошено створення Української держави у складі Галичини, Буковини і Закарпатської України.
Українська Національна рада зібралася 27 жовтня і вирішила провести народне віче, аби показати, що Чернівці та Буковина є українськими. Це повідомлення надрукували в газетах першого листопада. Та цього дня розпалася Австро-Угорщина, цісар зрікся престолу – держави не стало. Однак пошта за інерцією ще працювала, потяги їздили, газети розвезли. Люди прочитали і поїхали до Чернівців – потягами, возами. Таким чином віче провели тоді, коли на Буковині взагалі не існувало жодної влади. І українці своєю величезною маніфестацією показали приклад єднання та солідарності.
Спершу віче планували провести в Народному Домі, але людей зібралося дуже багато, вони заполонили все подвір’я. Тому ухвалили рішення провести ще зібрання в старому театрі, де був Робітничий дім, та в залі Музичного товариства (філармонія). Пізніше всі прийшли на площу Єлизавети (Театральна), де провели загальне віче, зачитали резолюцію, заспівали гімн "Вже воскресла Україна…", бо вірили, що так насправді сталося. Як згадував Омелян Попович: "На остаток із стихійною силою грянуло гасло народу: "Хочемо до України!". Число учасників віче оцінювали щонайменше 8-10 тисяч осіб.
11 листопада 1918 року королівська Румунія захопила Чернівці, а незабаром окупувала і всю Північну Буковину. Українська Національна рада виїхала в Галичину і продовжила там роботу. Буковина перебувала у складі Румунії до 1940 року.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
