Апостола, євангеліста Іоана Богослова
Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов був сином Зеведея і Соломії – дочки святого Йосифа Обручника. Одночасно зі старшим братом Яковом він був покликаний Ісусом Христом до числа своїх учнів на Генісаретському озері. Іоанн був особливо любимо Спасителем за жертовну любов і велику чистоту. Він був присутній при воскресінні Господом дочки Яіра і був свідком Преображення Господнього на Фаворі.
Під час таємної вечері він сидів при столі поруч з Господом і за знаком апостола Петра, припавши до грудей Спасителя, запитав про ім'я зрадника. Іоанн слідував за Господом, коли його, зв'язаного, вели з Гетсиманського саду на суд, він же перебував при допитах Божественного вчителя і невідступно слідував за Ним Хресним шляхом, засмучений всім серцем. Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір'ю і почув звернені до Неї з висоти Хреста слова Розіп'ятого Господа: "Жінко, ось син твій" і до нього "Се мати твоя".
З того часу апостол Іоанн, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив їй; після її Успіння він попрямував до Ефесу і інші міста для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Вони вирушили в дорогу на кораблі, який потонув під час сильної бурі. Всі мандрівники були викинуті на сушу, тільки Іоанн залишився в морській безодні. Прохор гірко ридав, втративши свого духовного отця і наставника, і пішов до Ефесу сам. На чотирнадцятий день шляху він стояв на березі моря і "побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до нього, він впізнав апостола Іоана, якого Господь зберігав живим чотирнадцять днів у морській безодні. Вони вирушили до Ефесу, проповідувати язичникам про Христа. У цей час почалося гоніння на християн імператора Нерона (56-68 рр..). Іоанна відвели на суд до Риму, де він був засуджений до смерті. Він випив запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою і залишився живим, потім вийшов неушкодженим з котла з киплячим олією, у який був кинутий за наказом мучителя. Після цього Іоанна заслали в ув'язнення на острів Патмос, де він прожив багато років і просвітив багатьох жителів світлом Євангелія, зцілюючи хворих і виганяючи бісів з бовванів капищ.
Одного разу Іоанн відправився з Прохором на пустельну гору. Там після триденного посту і старанної молитви апостола гора захиталася, загримів грім. Прохор у страху впав на землю, але Іоанн підняв його і, сказавши, що зараз його вустами буде говорити Сам Господь, велів записувати його промови. Те, що сповістив Дух Божий через апостола, і є Книга Одкровення (Апокаліпсис) святого апостола Івана Богослова. У цій книзі розкрито таємниці доль Церкви та кінця світу.
Після заслання Іоанн повернувся до Ефесу, де продовжував свою діяльність; там же він написав близько 95 року Євангеліє. Він закликав усіх християн любити Господа і один одного і цим виконувати заповіді Христові. Вже в глибокій старості, дізнавшись про хлопця, розпорошились зі шляху істинного і зробили ватажком зграї розбійників, апостол Іоанн пішов шукати його в пустелю. Побачивши святого старця, той став ховатися, але апостол побіг за ним і благав його зупинитися, обіцяючи гріх юнака взяти на себе, аби той покаявся і не губив своєї душі. Зворушений теплотою душі старця, юнак справді покаявся і виправив своє життя.
Апостол Іоанн помер у віці ста з гаком років, набагато переживши всіх інших очевидців Господа, довго залишаючись єдиним живим свідком земних шляхів Спасителя. Коли настав час відходу апостола Іоанна до Бога, він віддалився за межі Ефесу з сімома своїми учнями і наказав приготувати для себе хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем цілували улюбленого наставника, але, не наважуючись не послухатися, виконали його наказ. Вони закрили обличчя святого платом і закопали могилу. Дізнавшись про це, решта учнів апостола прийшли до місця поховання та розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли. Дивіться так – ж всі церковні свята в жовтні і зручний календар, де всі церковні свята розподілені по місяцях. Зручно дивитися який сьогодні церковне свято.
Щороку з могили святого Іоанна 21 (8) травня виступав тонкий прах, який віруючі збирали і зцілялися ним від хвороб. Тому Церква святкує пам'ять Івана Богослова ще й 21 травня. Господь дав своєму улюбленому учневі та його брату ім'я "синів грому" – вісника страхітливого у своїй очисній силі небесного вогню. Орел – символ висого ширяння Богословської думки – іконографічний знак апостола.
