Роман Безсмертний співпрацював із багатьма президентами, "воював" на дипломатичному фронті. Проте зараз, за його словами, "втомився підносити патрони тим, хто не вміє ними стріляти". 29 травня цього року він заявив про намір брати участь у виборах Президента України у 2019 році.

В інтерв’ю "МБ" Роман Безсмертний розповів про Донбас, Крим, українців і перемогу.

-Пане Романе, якою є мета вашого повернення в активну політику та участі у виборах президента?

-Прагну запропонувати свої ліки у питаннях, які гостро стоять сьогодні. Це питання війни і безпеки, корупція, злидні, слабка економіка. Тема війни має перспективу розв’язання. Тут є три ключові дороги, якими треба йти. Перша – формування сильної, боєздатної армії. Друга – ведення діалогу з Кремлем, бо, очевидно, що більшість проблем походять звідти. Третє – діалог із мирним населенням, яке перебуває на окупованих територіях у Донбасі і Криму, бо це українці. Усім світом визнано, і навіть Росією, що це громадяни України. Тому надважливо достукатися до них. Потрібно всьому світу довести: або з Донбасу почнеться глобальне замирення, або розгорнеться ще більший конфлікт.

Що стосується економіки, то росту немає, тому що уряд зайнятий тим, що "кошмарить" бізнес. Є лише один шлях підвищення зарплат, пенсій і взагалі добробуту – зростання економіки. А, щоби вона росла, потрібні умови, діалог із підприємцями, невтручання держави у бізнес.

Маленькі кроки, до речі, зможуть повернути людей, які в силу обставин емігрували. Звичайно, це їхнє право, та для того, щоб люди повернулися і розбудовували державу тут, потрібно створити умови кращі, ніж там. Тобто, дати свободу, достойні соціальні умови, зарплату, хорошу працю і такий же хороший відпочинок. Попри наші реалії, я відчуваю, що моя мала батьківщина дорожча мені, ніж краще життя деінде.

-Хто фінансує вашу кампанію?

-Наразі мене підтримують ряд бізнесменів середньої ланки. Діалоги тривають, все більше людей пропонують свою допомогу. Моя умова – всі, хто готовий допомагати фінансово, мають також бути готовими до того, що я відкрито називатиму їхні прізвища.

-Якщо все ж вирішили брати участь у виборах, то якими, на вашу думку, є головні проблеми країни і політики зокрема?

-По-перше, у політики нашої держави абсолютно збитий приціл цінностей. По-друге, політика переповнена не фаховими людьми. Наша політика також не здатна сформувати ефективне державне управління і створити українську еліту. Це дуже серйозна проблема – невміння чи небажання давати трибуну інтелігенції, еліті. Якщо це не виправити, буде катастрофа, і суспільна, і державна.

Якщо в політиці немає фаховості, немає досвіду, інтелігентності, то це не політика, а інструмент заробляння грошей та реалізації корпоративних інтересів. Те, що відбувається в нас – це пісочниця, де дітки б’ють один одного по голові, засипають за комір пісок і не тямлять, що роблять.

-Всі чекають швидких рішень складних питань і навіть "чудес". Це реально?

-У деяких сферах чудеса таки можливі, вони, до речі, знаходяться в царині економічного росту. Тут зрозуміло, що треба робити, і які правила пропонувати, наприклад, створення умов для розвитку бізнесу. Такі ж чудеса можливі у сфері місцевого самоврядування – для розвитку етнічних меншин, культури тощо. Та я точно знаю, що чудес не буде в темі війни, реінтеграції Донбасу, Криму. Це дуже складні процеси, їх треба вирішувати мудро.

Читайте також: "Держава має будуватись навколо інтересів людей": про що говорив Роман Безсмертний у Чернівцях

-Ваш прогноз щодо війни. Продовження нинішньої ситуації, заморожений конфлікт, гаряча фаза?

-При збереженні нинішньої політичної ситуації – ця війна назавжди. Якщо змінювати підходи і не боятися пропонувати рецептуру, гарячу фазу можна побороти в термін до трьох років. А далі буде дуже складна ситуація з реінтеграцією Донбасу. При цьому треба розуміти, що паралельно мають відбуватися процеси вироблення конфігурації безпеки в центральноєвропейському регіоні, на євразійському континенті та у світі в цілому. Якщо не відповідати на ті три питання, про які я говорив раніше, головні проблеми України вирішити буде неможливо.

-Всі активно обговорюють нині Мінський формат врегулювання. Ви були учасником Тристоронньої контактної групи. Так є йому альтернативи чи ні?

-Мінський формат виконав не тільки свою пряму функцію – отримання паузи, перепочинку. Він зробив набагато більше і майже зміг завершити процес обміну заручників, військовополонених, незаконно утримуваних. Він має непоганий результат у питанні розведення, відведення військ, озброєнь. Це треба цінувати. Однак подальша його продуктивність під великим питанням.

Щоб звільнити решту політв’язнів – Сенцова, Карпюка, потрібно багато працювати, пояснювати на міжнародному рівні. Про багатьох ув’язнених забули, а вони між іншим, досі в колоніях ходять в українських вишиванках. Важливо, щоб вони відчували, що люди підтримують і стукають в усі двері.

Чи є альтернатива? Завжди є, а пошук цієї альтернативи, на мій погляд, мав би додати ефективності Мінському процесу.

-Питання Криму. Чому воно фактично зникло з порядку денного зовнішньої політики України?

-З одного боку можна сказати, що над питанням Криму ніхто не працює, але це неправда. Я схиляюсь до думки, що на питання Криму була отримана відповідь, коли представнику кримськотатарського народу Мустафі Джемільову в Держдепі США вручили декларацію, аналогічну тій, що 1940 року вручили представникам литовського, латвійського та естонського народів. Зважаючи на це, очевидно, що в перспективі Крим має всі шанси стати кримськотатарською автономною республікою. США – це не український уряд: вони один раз приймають рішення, беруть зобов’язання і діють.

Кримськотатарська автономія може бути створена у складі України, над цим треба працювати. Уже зараз варто створити у Києві уряд в екзилі (уряд в еміграції, - авт.), державні органи. Чому це не робиться? Мабуть, не вважають за необхідне.

-З’явилася група так званих "миротворців" - політиків, які спекулюють на питанні миру будь-якою ціною. Хто вони і як на них реагувати?

-Говорити про мир - не означає його досягати. До всього треба ставитись вибірково, дивитись перш за все на дії, а не слова. З одного боку добре, що пропозицій врегулювання з’являється більше. Це означає, що з’являється конкуренція за досягнення миру. З іншого боку, погано, що це більше порожні балачки без реальних дій.

-З іншого боку інші сили активно кричать про загрозу так званого "реваншу". Він реальний? І які можуть бути його наслідки?

-Реванш можливий, і це показав 2010-2011 рік. Треба бути готовим до всього. Поки що українська держава заслабка, щоб йому протистояти, люди занадто довірливі. Та найгірше те, що політика поки лише обслуговує такі процеси реваншизму. Власне, це одна із причин, чому я вирішив балотуватися, тому що бачу кволість держави, яка нездатна протистояти цьому ні інформаційно, ні воєнно, ні економічно. Ми виглядаємо дуже слабкими.

Потрібна сильна держава і вільна людина. Це можна реалізувати через відповідні інститути – сучасний парламентаризм, виконавчу владу, сучасну армію, свободу бізнесу. Свобода людини в моєму розумінні досягнута тоді, коли вона може спокійно себе забезпечувати і заробляти, а якщо не може працювати, то має умови для достойного життя.

-Вибори 2019 року. Яких результатів та змін ви від них очікуєте?

-Якщо все складеться добре, є шанс усе змінити і піти шляхом перезаснування держави. Якщо цього не відбудеться, ми попрямуємо до чергової революції, і результат ви прекрасно розумієте. Невідомо, чи в такому випадку ми залишимось в межах тієї території, яку маємо.

Треба перестати скиглити, що ми чогось не можемо, і діяти.

-Як ви відпочиваєте від політичних перипетій?

-Беру лопату, копаю глибше, набираю побільше, кидаю подалі. Від фізичної втоми відпочиваю інтелектуально, від інтелектуальної – фізично.

Щоб побороти втому від ситуації в Україні, на мою думку, ніколи не треба втрачати віру. Та заради віри щодня варто робити все можливе. У житті я керуюсь правилом: як би не було важко, ніколи не можна вважати неможливе неможливим. Треба довести, що все можливо.

Довідка
Роман Безсмертний – політик, дипломат, викладач, один із авторів Конституції України 1996 року. Народний депутат 4-х скликань, віце-прем’єр-міністр України (у 2005 р.). Працював послом України в Білорусі. Представляв Україну у тристоронній контактній групі з мирного врегулювання конфлікту на сході України, вимагав прозорості процесу та зняття з повістки питань про особливий статус ОРДЛО.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram