13 вересня за церковним календарем - покладення чесного пояса Пресвятої Богородицi

13 вересня
Покладення чесного пояса Пресвятої Богородицi



Згідно передання, Пресвята Богородиця Марія Сама виплела Свій пояс із верблюжої шерсті та передала його Апостолу Томі, коли возносилася на Небеса. Цим потішила його, бо ж він запізнився на її Успіння.

Оскільки мощей Пресвятої Богородиці немає, бо Вона, згідно церковного передання, взята до Неба всеціло, то пояс, як і її риза, – залишилися нам на згадку про Неї та як доказ того, що Вона жила на землі.

Пояс переховували інші учні після мученицької смерті святого апостола Томи, а тоді поклали його у церкві Влахернській у Константинополі, - там же, де появилася Божа Мати, тримаючи Свій Омофор над народом Константинополя у 9-му столітті, як це бачили святий Андрій Христа Ради Юродивий і його ученик, святий Єпіфаній (це ж - і джерело Свята Покрови). Це - перше Покладення Чесного Пояса відбулося в часі правління Імператора Аркадія (395-408 рр.). Він привіз пояс до Константинополя із Єрусалиму, а його дочка Пульхерія сховала пояс у золотому кивоті в церкві Пресвятої Боородиці. Там він зберігався 5 століть.

Друге Покладення чесного пояса відбулося в церкві Халкопратійській в Константинополі через 500 років. Тоді Константинополем правив імператор Лев Мудрий (або Філософ, 886-911 рр.). Його дружина Зоя була опанована злим духом, який її сильно мучив. У видінні, посланному їй Господом, вона дізналася, що зможе видужати, коли на неї покладуть пояс Пресвятої Боородиці. Тоді всі почали шукати його і знайшли в кивоті церкви Пресвятої Богородиці. Правлячий Патріарх поклав пояс на імператрицю і та в той же час видужала. Із вдячності Богові за це чудо зцілення вона оздобила Пояс золотими нитками і положили його назад у кивот та закрила.

Свято Покладення Чесного Пояса встановили в 12-му столітті. А в столітті 14-му імператор Іван Катакузінос передав пояс до монастиря Ватопедського на святій Горі Афон. На даний час Пояс поділений на три частини, одна з яких зберігається у тому ж монастирі, друга - в монастирі в Трірі (Німеччина), а остання - в Грузії.

Візантійський імператор Аркадій (395-408 рр.) привіз із Єрусалима до Царгорода дорогоцінну реліквію - пояс Матері Божої. Його донька Пульхерія сховала його у золотому кивоті в церкві Пресвятої Богородиці. Там він зберігався п'ять століть.

Згодом, майже через 500 років, Царгородом правив імператор Лев Філософ (886-912 рр.). Його дружина Зоя була опанована злим духом, який її сильно мучив. Вона мала об'явлення від Святого Духа, що звільнеться від нечистого духа і видужає, коли обв'яжеться поясом Пресвятої Богородиці.

Тоді всі почали шукати цю дорогоцінну пам'ятку і знайшли неушкодженою в церкві.

Пояс поклали на хвору царицю, яка одразу видужала, а потім знову сховали його у кивот.

Як пам'ять про цю подію у Церкві встановили свято Покладення пояса Пресвятої Богородиці. Й, зокрема, з такою метою, щоби укріпити у християн віру й уповання на Боже прощення й милосердя, на те, що лише всемогутній, преблагий і люблячий все Своє створіння Господь здатен і бажає поблагословити й звільнити всіх людей, що терплять і страждають від різних та всіляких бід і нещасть, труднощів та проблем, немочей, нестач і хвороб.