Перенесення мощей апостола Варфоломія
Апостола вiд 70-ти Тита, єпископа Критського
Апостол від 70-ти Тит був уродженець острова Крит, син знатних язичників. В молоді роки він уважно вивчав еллінську філософію і стародавніх поетів. Займаючись науками, Тит провадив життя доброчесне, не вдаючись до пороків і пристрастей, властивим більшості язичників. Він дотримувався невинності, як засвідчив про нього священномученик Ігнатій Богоносець (пам’ять 20 грудня). За таке життя Господь не залишив його без Своєї допомоги. У двадцятирічному віці святий Тит уві сні почув голос, який сказав йому залишити еллінську премудрість, що не дає душі порятунку, але шукати тієї, яка рятує. Після цього сну святий Тит чекав ще один рік, чи не буде йому ще подібного веління і, дійсно, йому було вказано ознайомитися з вченням Божих пророків. Перше, що йому довелося прочитати, була Книга пророка Ісаї. Відкривши її на 47 главі, він був уражений словами, сказаними ніби про його власний духовний стан.
Коли до Криту прийшла вістка про те, що з’явилвся в Палестині Великий Пророк і про чудеса, що творяться Ним, правитель острова Крит, рідний дядько Тита, послав його туди. Цей Пророк був Сам Господь Ісус Христос, що втілився від Пресвятої Діви Марії і прийшов у світ для спокутування роду людського від первородного гріха, що тяжів над ним. Святий Тит в Єрусалимі побачив Господа; слухав Його проповідь і увірував в Нього. Він був свідком Хресних страждань і смерті Спасителя, Його славного Воскресіння і Вознесіння на Небо. У день П’ятидесятниці майбутній апостол чув, стоячи в народі, як 12 апостолів після зішестя на них Святого Духа говорили різними мовами, в тому числі на мові критян (Діян.2: 11). Святий Тит прийняв Хрещення від апостола Павла і став його найближчим учнем. Він супроводжував апостола Павла в його місіонерських подорожах, неодноразово виконував його доручення, що стосувалися збудованих Церков, і був із ним в Єрусалимі. Святий Тит був зарахований до 70-ти апостолів і висвячений апостолом Павлом на єпископа Критського. Близько 65 року, незадовго до другого ув’язнення, апостол Павло направив пастирське послання свого обранця (Тит.1-3). Коли апостол Павло як в’язень був привезений в Рим на суд кесаря, святий Тит залишив тимчасово свою критську паству і пішов до Риму послужити своєму духовному отцю. Після мученицької кончини апостола Павла апостол Тит повернувся в головне місто Криту – Гортину.
Апостол Тит мудро керував своєю паствою і трудився над просвітою язичників світлом віри Христової. Йому було дано від Господа дар чудотворення. Під час одного з язичницьких свят на честь богині Діани Тит проповідував присутнім у великій кількості язичникам. Коли він побачив, що вони його не слухають, він став просити Господа, щоб Сам Господь показав заблудлим людям нікчемність ідолів. За молитвою апостола Тита ідол Діани на очах у всіх впав і розбився. Іншим разом апостол Тит молився, щоб Господь не допустив закінчення будівництва язичницького храму, що споруджувався на честь Зевса, і він зруйнувався. Такими чудесами апостол Тит привів до віри в Христа багатьох. Освітивши світлом віри і навколишні країни, апостол Тит мирно помер в глибокій старості 94-х років. Перед смертю його обличчя засяяло як сонце.
Перенесення мощей святого апостола Варфоломія
Перенесення мощей апостола Варфоломія було в кінці VI століття. Його апостольська діяльність та мученицька кончина згадуються Церквою 11 червня. Апостол Варфоломій постраждав за Христа в Албанії Вірменській (нині Баку) в 71 році, де і перебували його святі мощі. Від мощей святого апостола відбувалися численні чудеса, і багато невірних наверталося до Христа. При імператорі Анастасії (491-518) мощі апостола Варфоломія були принесені у знову побудоване місто Анастасіуполь (або Дару) і знаходилися там до кінця VI століття.
Коли місто Анастасіуполь було захоплене перським царем Хозроєм, християни, взявши ковчег з мощами апостола Варфоломія, бігли з ним до берегів Чорного моря. Наздогнавши їх жерці кинули ковчег з мощами апостола Варфоломія в море. Разом з ним були кинуті в море ще 4 ковчега з мощами святих мучеників Папіана, Лукіана, Григорія і Акакія. Силою Божою ковчеги не потонули в морській безодні, але зробили чудесне плавання по морях і досягли Італії. Ковчег із мощами апостола Варфоломія пристав до берега біля острова Ліпарі, а інші ковчеги продовжували свій шлях і пристали до берега в різних місцях Італії. Ковчег із мощами мученика Папіана зупинився у Сицилії, мученика Лукіана - в Мессіні, мученика Григорія - в Калабрії і мученика Акакія - в Аскулусі. Про прибуття святих мощей апостола Варфоломія було одкровення єпископу острова Ліпарі Агафону, який вийшов з кліром до берега моря, взяв ковчег з води і урочисто переніс до церкви. Від мощей апостола Варфоломія витікало миро, подавати зцілення від різних хвороб. У церкві островах Ліпарі святі мощі залишалися до середини ІХ століття. Коли острів був захоплений язичниками, християнські купці взяли святі мощі апостола Варфоломія і перевезли в місто Беневент, де їх прийняли з великою честю і поклали в головній церкві міста.
