Вiддання свята Успіння Пресвятої Богородицi
Святителя Калиника, патріарха Константинопольського
Священномученика Іринея, єпископа
Преподобних Євтихiя та Флорентiя
Мученик Луппа
Святителя Калиника, патріарха Константинопольського
Святитель Каллінік спочатку був пресвітером в храмі Пресвятої Богородиці у Влахерні, а в 693 році, після смерті патріарха Павла (686-693 рр.), був зведений на Константинопольську кафедру.
У той час царював жорстокий Юстиніан II. Він, почав спорудження палацу поблизу самої церкви Пресвятої Богородиці, повелів патріарху Каллініку дати благословення на розбирання храму. Патріарх відповів, що має молитви лише на творення храмів, а не на руйнування.
Храм все-таки був зруйнований. Незабаром Юстиніана спіткало покарання Боже. Він був скинутий із престолу і засланий в ув'язнення в Херсон, але через десять років втік і, зібравши військо, обманом увійшов в Константинополь.
Він повелів схопити святого патріарха Калліннка, виколоти йому очі, відрізати язик і ніс і замурувати живого в кам'яній стіні в Римі. Через сорок днів загородження відпало, святитель Каліник був знайдений живим, хоча від знемоги він ледь дихав, і через чотири дні помер в 705 році. Він був похований в Апостольськоій церкві в Римі.
Мученик Луппа
Святий мученик Лупп Солунський жив в кінці 3 - початку 4 століть у місті Солуні та був слугою святого великомученика Димитрія Солунського.
Коли святого Димитрія схопили язичники та вбили, то Лупп був поруч із Димитрієм до кінця підтримуючи його.
Коли святий Димитрій помер, то святий Лупп вмочив свій одяг у кров Димитрія і взяв перстень з його руки. Цим одягом із кров'ю та перснем з іменем великомученика Димитрія святий Лупп творив в Солуні багато чудес : він розбив ідолів в язичницькому храмі, а інших потопив у морі.
Побачивши це, язичники, сповнившись гніву, кинулися на святого з оголеними мечами, маючи намір розсікти його на частини, але в той же час збожеволіли і посікли один одного. Святий же, перебуваючи неушкодженим посеред язичників, проповідував їм слово Боже, будучи сповнений віри, премудрості і благодаті Божої. Незважаючи на всі зусилля, кривдники не могли схопити його, бо їм перешкоджала в сила Христова, не допускала їх навіть наблизитися до мученика. Тому нечестиві здалека стояли, бо не могли підійти близько. Намагаючись його вбити, вони натягнули луки свої й почали пускати в святого стріли, але замість мученика вражали стрілами один одного. Святий же Лупп, стоячи як мішень для стрільби посеред усіх, не тільки не був убитий стрілою, але навіть не був поранений.
Через такі обставини, мавши велику віру в Христа, святий ще не встиг охреститися. Бачачи, що є велика небезпека, що вороги не відпустять його, то щоб не померти не хрещеним, святий помолився Богу, і негайно з неба пролилася вода, і таким чином мученик Христовий прийняв хрещення.
Після цього святий Лупп добровільно віддав себе, як агнець непорочний, на заклання в руки нечестивих. Взявши святого, повели його до ігемона. Ігемон намагався спочатку ласками переконати раба Христового відступити від Господа свого і поклонитися ідолам, а проте не зміг спокусити його. Тоді ігемон наказав бити святого палицями без милосердя, а після цього ігемон віддав святого іншим мукам, але так як не міг подолати непереможного раба Христового, то засудив його до смерті, вбивши мечем.
Таким чином святий мученик Лупп, схиливши під меч голову свою, поклав душу свою за Христа, Господа своего, і був похований віруючими з пристойними почестями, а від труни ж його подавалися лікування всіх недуг і хвороб, заради святих молитов його і по благодаті Господа нашого Ісуса Христа.
Священномученика Іринея, єпископа
Священномученик Іриней, єпископ Ліонський, народився у 130 році в місті Смирні. Там він отримав блискучу освіту, вивчивши поезію, філософію, риторику і всі інші науки, які вважалися необхідними для світського юнака.
Його наставником в істинах християнського вчення був учень апостола Іоанна Богослова – святитель Полікарп Смирнський. Він же хрестив юнака, згодом висвятив його на пресвітера і послав у галльське місто Лугдун (нині Ліон у Франції) до престарілого єпископа Пофіна. Незабаром святому Іринею було дано відповідальне завдання: доставити святому Папі Римському Єлевферію лист сповідників. Під час його відсутності були кинуті до в'язниць усі визначні християни.
У 178 році, через рік після мученицької смерті єпископа Пофіна, святитель Іриней був обраний єпископом міста Лугдуна. Коли вщухли гоніння на християн, святитель виклав православне віровчення в одному з основних своїх творів під назвою: "Викриття і спростування неправдивого розуму" (або скорочено – "П'ять книг проти єресей").
У той час виник ряд релігійно-філософських гностичних навчань. Задля спростування цієї єресі святитель Іриней розвинув православне вчення про спасіння. Святитель Іриней вчив, що через Боговтілення творіння стає співобразним і співтелесним Синові Божому. Спасіння полягає в обоженні людини. Задля спростування вчення іншої єресі, яка заперечувала Божественність Старого Завіту, святитель розвинув вчення про Єдине Джерело Старого і Нового Завітів.
Істинність церковного вчення святитель Іриней обґрунтував преємством єпископату, а також тим, що Церква є давнішою за всіх єретиків. "Всякий, хто бажає знати правду, повинен звернутися до Церкви, тому що апостоли тільки їй одній повідомили Божественну Істину. Вона є двері до життя". Благотворний вплив зробив святитель Іриней і в спорі про святкування Пасхи.
У часи царювання імператора Севера (193-211) святитель Іриней був усічений мечем за сповідання віри (у 202 році).
