Мученика Мирона, пресвiтера
Преподобного Алiпiя, iконописця Печерського, в Ближнiх печерах
Мучеників Павла, Юлiанiї та iн.
Мученика Мирона, пресвiтера
Святий мученик Мирон жив в III столітті і був священиком в Ахаї (Греція). Він постраждав в 250 році при імператорі Декіі. Мирон був лагідним і милостивим до людей, але разом і мужнім у захисті своїх чад. Одного разу, в свято Різдва Христового, він здійснював Богослужіння.
В храм увійшов місцевий правитель Антипатр з воїнами, щоб схопити тих, хто молився і відвести їх на муки. Святий Мирон побачивши це почав гаряче заступатися за паству, викриваючи правителя в жорстокості. Святий був відданий на жорстокі муки. Його повісили і стругали тіло залізними гребенями. Потім пресвітера кинули в розжарену піч, але Господь зберіг мученика, тоді як поблизу 150 чоловік були обпалені вогнем, який вирвався з печі.
Тоді правитель став примушувати мученика поклонитися ідолам. Отримавши від святого Мирона тверду відмову, Антипатр наказав різати ремені з його шкіри. Святий Мирон взяв один з ременів і кинув його в обличчя мучителя.
Прийшовши в лють, Антипатр велів стругати святого Мирона залізом по обдертому тілу, а потім віддав мученика на поживу звірям. Але звірі його не чіпали. Відчуваючи себе переможеним, Антипатр в безсилій люті покінчив самогубством. Святого Мирона відвели в місто Кизик, де йому відсікли голову мечем. У народі вважається, що святий Мирон допомагає в хворобах, особливо при лихоманці.
Преподобного Алiпiя, iконописця Печерського, в Ближнiх печерах
Преподобний Печерський іконописець Аліпій був родом із Києва або його околиць. У 80-х роках XI ст. (приблизно 1083 р.) батьки віддали його в науку до грецьких іконописців, які прибули до Києва для розписування головної церкви Києво-Печерського монастиря. У 1087 р. ігумен Никон постриг Аліпія в ченці. Працюючи з грецькими майстрами, він був свідком того, як при розписуванні вівтаря проявилася ікона Пресвятої Богородиці. Вона засвітилась, як сонце, з її уст вилетів голуб і, трохи політавши, влетів в уста ікони Спасителя. З того часу преподобний увірував, що Дух Святий перебуває в Печерській церкві.
Поступово вдосконалюючи художню майстерність, Аліпій дійшов до вершини іконописання, у кожну ікону вкладав свій великий талант і душу. Він був першим відомим українським іконописцем, його твори відзначалися мистецькою вартістю. Аліпій малював ікони безкоштовно. Коли ж хтось за намальовану ікону давав винагороду, він ділив її на три частини: одну — на купівлю приладдя, потрібного для малювання, другу — на бідних, а третю — на монастир. Будучи дуже працьовитим, намалював багато ікон" Крім цього, іконописець ніс великий подвиг чернецтва, багато молився, був грамотний. Ігумен монастиря висвятив його в сан священика. Аліпій мав дар чудотворця. До нього приводили хворих і він зціляв їх Господньою молитвою, молитвами преподобних Антонія і Феодосія Печерських. Ікони, які малював преподобний, ставали чудотворними. Були випадки, що при пожежі ікони не згорали.
Якось багатий чоловік замовив намалювати сім ікон і три рази давав на ікони золото й срібло, але не Аліпію, а двом монахам, які його вкрали. Коли замовник приїхав за іконами, то Господь рукою ангелів напалював ці ікони, щоб не ославити праведного й чесного Аліпія.
Останнє чудо сталося перед смертю преподобного. Один багатий чоловік замовив ікону Успіння Пресвятої Богородиці. Аліпій вже не зміг її написати, бо був дуже хворий, а замовник просив, щоб ікона була готова до свята Успіння. Замовник засумував. Аліпій сказав йому: "Не сумуй, до свята ікона буде на своєму місті в церкві. Бог всесильний, ти тільки вір у Нього". Перед вечірньою службою замовник прийшов і побачив, що ікона не написана й засмутився. Аліпій сказав йому: "Я йду із цього світу, але тебе не залишу в скорботі". Чоловік пішов від Аліпія. Зразу ж з’явився молодий юнак із фарбами і пензлем і за три години написав пристрасну ікону. Аліпій похвалив юнака. Коли настав вечір, то ікона й іконописець стали невидимі.
Рано-вранці замовник зайшов у церкву засмучений, але смуток його був недовгим, він побачив ікону Успіння Пресвятої Богородиці, яка стояла на своєму місці й сяяла. Він злякався і подумав, що це йому привиділося. Підійшовши ближче, побачив, що це дійсно ікона. Тоді він пригадав слова преподобного Аліпія. Після свята чоловік пішов до ігумена і розповів йому про чудо з іконою. Тоді всі разом відправилися до преподобного Аліпія. Він їм устиг розповісти, як ангел намалював ікону і що зараз він стоїть перед ним і готується забрати його до себе. Промовивши це, преподобний Аліпій віддав дух Господеві. Це було в 1114 р. Мощі преподобного Аліпія знаходяться в Ближніх печерах. В акафісті всім Печерським преподобним про нього сказано: "Радуйся, Аліпію, тобі бо ангели в трудах ікон описання допомагали". Пам’ять преподобного Аліпія вшановується 30 серпня (17 серпня за ст. ст.).
