Буковинка Аліна Репіна робить унікальні іграшки з вовни вже 12 років. Уперше вона замислилася про те, щоби робити такі іграшки ще у 2005 році.

– Я тривалий час займалася в’язанням великих за об’ємом речей: це одяг, різні кофтинки. На те, щоби зробити одну в’язану кофтину, йшов місяць, а то й два. Та в один момент мені захотілося зробити щось маленьке. І ось у мене почали з’являтися різні дрібненькі грудочки ниточок, потім з’явилися маленькі шматочки вовни. У 2005 році мені до рук потрапила шерсть, яку привезли з Німеччини. Тоді я вперше спробувала техніку мокрого валяння шерсті, – розповідала пані Аліна.

Після перших спроб мокрого валяння пані Аліна спробувала себе у сухій техніці валяння, яке і захопило її.

– Я почула, що є чарівна голка, за допомогою якої можна валяти вовну. Тому я відразу почала пошуки та замовила таку голку. З перших разів не виходило, ламалися голки. Та методом проб і помилок я змогла опанувати нову для себе техніку, – каже майстриння.

Оскільки на той час майстер-класів і різних курсів з валяння не було, то пані Аліна самостійно вчилася цій майстерності.

–Я сама вчилася цій техніці сухого валяння. Дивилася різні статті в Інтернеті та якісь інструкції і вчилася. Першою моєю роботою в мокрій техніці валяння була маленька намистинка. В сухій техніці – маленький котик. Мені в той момент здавалося, що це такий шикарний котик, він мені так подобався. Зараз, дивлячись на нього і беручи до уваги мій багаторічний досвід, думаю, як він досі не розпався (посміхається, - авт.). Це був котик-брошка, тобто я починала з брошок, аби доповнити образи та одяг, потім мене це захопило, і хтось мені навіть сказав, чому ж я роблю лише частину кота, може варто зробити його всього. От відтоді усе і почалося.

У колекції майстрині є і котики, і ведмедики, і лисички, і єноти, зайчики, їжачки, єдинороги, панди, миші та інші звірятка. Також брошки з різними тваринками. Вони невеликі за об’ємом і дуже милі.


– Був час, коли мишей було дуже багато. І до того ж миші були у своїх будиночках. Ці будинки були облаштовані так, як має бути, – із меблями включно. Навіть були мишачі сім’ї, серед яких у кожної була професія тощо.

Майстриня розповіла, що хотіла створити таких іграшок розміром, як долоня.


–Я відразу зрозуміла, що хочу створювати маленькі іграшки, на долоню розміром. Оскільки мої іграшки дуже полюбляють прогулянки, то я хотіла, щоб вони поміщалися у дамську сумочку. І це дуже приємно не тільки для котиків, зайчиків, а й для самих власниць.

На створення образів для іграшок пані Аліну надихають діти, настрій.


–На створення іграшок звичайно впливає настрій. Якщо день пройшов позитивно, настрій хороший, ще й з хорошою людиною поспілкувався, то іграшка вийде гарною і позитивною. Бо якщо поганий настрій, то краще не сідати за роботу, бо іграшка вийде негативною та негарною. Оскільки у мене є досить великий досвід роботи з дітьми, то, звичайно, вони впливають на створення певних образів та іграшок. Так, у мене деякі котики та ведмедики їдять морозиво та шоколад. Адже діти дуже полюбляють морозиво та шоколад, хоча батьки і не дуже дозволяють їм ці ласощі їсти. Тому я і вирішила дозволити своїм котикам ласувати такими смаколиками.

Пані Аліна розповіла, що інколи не вона створює іграшку, а навпаки.

–Як і в кожного майстра, у мене бувало, що я сіла робити котика, а вийшов зайчик. Іграшка сама каже: "Я не котик. А зайчик. І взагалі, у мене вуха довгі, а хвостик короткий" (посміхається, - авт.).

Також майстриня наголосила на тому, що ім’я своїм іграшкам не дає, адже це має робити власник.

–Я своїм виробам не даю ім’я, адже іграшка має бути чиясь. Тому, коли у неї з’являється господар, він обов’язково має дати ім’я своїй іграшці і поцілувати її у носик. Без цього іграшка нічия, вона просто іграшка, – каже Аліна.

Оскільки в’язані іграшки у пані Аліни одягнуті, особливо зайчики у вишуканих сукнях, то на перспективу майстриня планує і валяних іграшок "одягати".

У середу в Арт-інфо центрі Чернівці-Czernovitz відбулося святкування маленького ювілею – виповнився рік проекту "Казка завжди поруч", який організувала директор центру Лідія АНЦИПЕРОВА.


– Це одни з найуспішніших проектів нашого Арт-інфо центру, де ми зустрічаємося з казкарками та слухаємо казки, відвідуємо різноманітні майстер-класи тощо. Тому на це свято ми вирішили запросити народну майстриню Аліну Репіну, яка навчить дівчаток робити брошку-котика у техніці валяння, – розповіла Лідія Анциперова.