10 серпня
Апостолів вiд 70-ти: Прохора, Никанора, Тимона i Пармена дияконiв
Мучеників Юлiана, Євстафiя, Акакiя
Смоленської iкони Божої Матерi “Одигiтрiя” (“Провiдниця”, принесена з Царгорода у 1046 роцi).

Святі апостоли від 70-ти: Прохор, Никанор, Тимон і Пармен (І) - перші диякони Церкви Христової.

У книзі Діянь апостолів (6, 1-6) розповідається, що в Єрусалимі дванадцять апостолів обрали сім мужів: Стефана, Филипа, Прохора, Никанора, Тимона, Пармена та Миколая, сповнених Святого Духа, і премудрости, і поставили їх на дияконське служіння.

Свята Церква здійснює їх загальну пам'ять 10 серпня, хоча вони померли в різний час і в різних місцях.

Святий Прохор спочатку супроводжував первоверховного апостола Петра і від нього поставлений єпископом в місто Никомидія. Після Успіння Божої Матері Прохор був супутником і співробітником святого апостола Івана Богослова та разом з ним засланий на острів Патмос. Там він записав Об'явлення Боже, явлене святому апостолу Івану, про кінцеві долі світу (Апокаліпсис). Після повернення до Никомидії святої Прохор навертав язичників до Христа в місті Антіохії і там прийняв мученицький спочинок.

Святий Никанор постраждав у той день, коли був побитий камінням святий першомученик архідиякон Стефан і безліч інших християн.

Святий Тимон був поставлений апостолами в єпископа міста Басторіі в Аравії і постраждав від юдеїв і язичників за проповідь Євангелія. Він був кинутий у піч, але силою Божою вийшов з неї неушкодженим. Переказ Римської Церкви говорить, що святий Тимон помер розп'ятим на хресті.

Святий Пармен усердно проповідував Христа в Македонії. Помер він від хвороби. Існує також думка, що святий Пармен постраждав при Траяні (98-117), в останній рік його царювання, прийнявши мученицький спочинок.

Смоленська ікона Божої Матері "Одигітрія" ("Провiдниця")



Смоленська ікона Божої Матері, іменована "Одигітрія", що значить "Провідниця", по Церковному переказі, була написана святим євангелистом Лукою під час земного життя Пресвятої Богородиці. Святитель Димитрій Ростовський припускає, що цей образ був написаний на прохання антіохійського правителя Феофіла. З Антіохії святиня була перенесена до Єрусалиму, а звідти імператриця Євдокія, дружина Аркадія, передала її в Константинополь Пульхерії, сестрі імператора, яка поставила святу ікону у Влахернському храмі.

Грецький імператор Костянтин IХ Мономах (1042-1054), видаючи у 1046 році свою дочку Анну за князя Всеволода Ярославича, сина Ярослава Мудрого, благословив її в дорогу цією іконою. Після смерті князя Всеволода ікона перейшла до його сина Володимира Мономаха, який переніс її на початку ХII століття в Смоленську соборну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. З того часу ікона отримала назву Одигітрія Смоленська.

У 1238 році за покликом від ікони самовідданий православний воїн Меркурій вночі проник до табору Батия і перебив безліч ворогів, у тому числі і їх найсильнішого воїна. Прийнявши в битві мученицьку смерть, він був зарахований Церквою до лику святих (пам'ять 24 листопада).

У ХIV столітті Смоленськ знаходився у володінні Литовських князів. Дочка князя Вітовта Софія була видана заміж за великого князя Московського Василя Дмитровича (1398-1425). У 1398 році вона привезла з собою до Москви Смоленську ікону Божої Матері. Святий образ встановили у Благовіщенському соборі Кремля, по праву сторону від царських врат. У 1456 році, на прохання жителів Смоленська на чолі з єпископом Мисаїлом, ікона була урочисто з хресним ходом повернена до Смоленська, а в Москві залишилися дві її копії. Одна була поставлена в Благовіщенському соборі, а інша - "міра в міру" - в 1524 році в Новодівичому монастирі, заснованому в пам'ять повернення Смоленська Росії. Монастир був влаштований на Дівочому полі, де "обмиваючись сльозами" москвичі відпускали святу ікону до Смоленська. У 1602 році з чудотворної ікони був написаний точний список (в 1666 році разом із стародавньою іконою новий список возили в Москву для поновления), який помістили в башті Смоленської кріпосної стіни, над Дніпровськими воротами, під спеціально влаштованим шатром. Пізніше, в 1727 році, там була влаштована дерев'яна церква, а в 1802 році - кам'яна.

Новий список сприйняв благодатну силу стародавнього образу, і, коли російські війська 5 серпня 1812 року залишали Смоленськ, ікону взяли з собою для охорони від ворога. Напередодні Бородінської битви цей образ носили по табору, щоб зміцнити і підбадьорити воїнів до великого подвигу. Древній образ Смоленської Одигітрії, взятий тимчасово в Успенський собор, в день Бородінської битви разом з Іверською та Володимирською іконами Божої Матері обносили навколо Білого міста, Китай-міста і кремлівських стін, а потім відправили до хворим і пораненим до Лефортовського палацу. Перед залишенням Москви ікона була взята до Ярославля.

Так благоговійно зберігали наші предки ці ікони-сестри, і Матір Божа через Свої образи охороняла Русь. Після перемоги над ворогом ікона Одигітрії разом з прославленим списком була повернута в Смоленськ.

Святкування на честь цього чудотворного образу 28 липня було встановлено в 1525 році на згадку повернення Смоленська Росії.

Існує багато шанованих списків зі Смоленської Одигітрії, яким положено святкування в цей же день. Є й день святкування Смоленської ікони, яка прославилася в ХIХ столітті, - 5 листопада, коли цей образ за розпорядженням головнокомандувача російською армією М. І. Кутузова був повернутий до Смоленська. На згадку вигнання ворогів з Вітчизни в Смоленську було встановлено святкувати цей день щорічно.

Свята ікона Божої Матері Одигітрії – одна з головних святинь Російської Церкви. Віруючі отримували і отримують від неї рясну благодатну допомогу. Матір Божа через Свій святий образ заступає і підкріплює нас, провадячи до спасіння, і ми кличемо до Неї: "Ти вірним людям - Всеблага Одигітрія, Ти - Смоленська Похвала і всієї землі Руської - утвердження! Радуйся, Одигітріє, християнам спасіння!"