Живу у Чернівцях вже 5 років, та, чомусь не доводилося часто бачити дітей, які граються у дворі. У них зараз в перевазі комп’ютерні ігри, віртуальна реальність і спілкування з друзями через чат. Прикро, та мабуть це нормально сьогодні.
Як я була здивована у вихідні, коли прогулювалась на проспекті біля багатоповерхівок і побачила повні дитячі майданчики. Малеча вийшла на двір гратися не у телефони, не з планшетами, а просто домовилися із друзями вийти і пограти у хованки та квача, витягнули свої іграшки у двір, розмовляли між собою.
За цим дійсно приємно поспостерігати. Молоді мами вийшли на двір, говорили між собою на лавочках, поки малі грали у м’яча. Хлопчики грали у футбол, хоч і без воріт: вони їх зімпровізували з пляшок води. Поля намалювали крейдою, яку вкрали у дівчаток. Дівчата поруч грали у школу мистецтва: кожна по черзі задавала тему картин і вони малювали їх на асфальті. Дорослі їм ставили оцінки, записували їх у зошит. Потім малювали на іншу тему за таким же принципом, а в кінці підбивали підсумки і рахували, у кого більше балів.
Біля іншого будинку діти грали у війну. Дитяча площадка у них облаштована у виді фортеці. Хлопчики ділилися на два табори, придумували стратегію битви та стріляли один в одного пістолетами з водою. Команда, яка програла, мала віджиматися.
А біля мого дому вперше за тривалий час я побачила дівчаток, які граються у ляльки. Я думала, це вже справжній раритет. Вони принесли ковдру, сіли на траву і гралися у сім’ю. Перевдягали ляльок, ділили між собою обов’язки, грали у професії. Хтось був дизайнером, яка малювала лялькам сукні, інші робила їм зачіски.
Старші хлопці з сусідніх дворів теж зібралися разом. Вони їли морозиво і годували булочкою голубів, при цьому розповідали свої враження від футболу. Говорили між собою і про популярну комп’ютерну гру та рейтинги кожного з них у ній. Один із хлопців запропонував на другий день зіграти всім разом, на що другий відповів "Не хочу у Варкрафт, давай на двір. В квартирі так жарко, а на дворі класно. Може, покатаємося на великах у парку?".
Як же це круто, бачити, як діти все ще видумують щось, розбивають коліна та ганяють на велосипедах і самокатах. Чи то хороша погода так вплинула, чи діти просто занудьгували на канікулах сидіти перед комп’ютером. Важливо те, що вони не марнують дитинство у екранах гаджетів. Сподіваюсь, так буде і надалі.
Діана Ватаман
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
