Святителя Андрія, архієпископа Критського.
Преподобної Марфи, матерi Симеона Дивногорця
17 липня - Андрея, архиєпископа Критського
Святитель Андрей, архієпископ Критський, народився в місті Дамаску в сім'ї благочестивих християн. До семи років хлопчик був німий. Потім одного разу після причастя Святих Христових Таїн він раптом почав говорити. З того часу юнак почав посилено вивчати Святе Писання і богословські науки.
У віці чотирнадцяти років він вирушив до Єрусалиму, де прийняв постриг в обителі преподобного Сави Освяченого. Святий Андрей він строге, цнотливе життя, був покірливий, стриманий, так що всі дивувалися його чеснотам і розуму. Як людина обдарована і відома доброчесним життям, він з часом був зарахований до єрусалимського кліру і призначений секретарем Патріархії - нотарієм. У 680 році місцеблюститель Єрусалимської патріаршої кафедри Феодор включив архідиякона Андрея в число представників Святого Граду на IV Вселенському Соборі, де він протистояв єретичним вченням, спираючись на глибокі знання християнських догматів. Незабаром після Собору він був відкликаний з Єрусалиму до Константинополя та призначений архідияконом храму Святої Софії, Премудрості Божої. У правління імператора Юстиніана II (685-695) святий Андрей був рукопокладений в архієпископи міста Гортіна на острові Крит.
Святитель Андрей написав багато Богослужебних співів. Він став засновником нової літургійної форми - канону. З складених ним канонів найбільше відомий Великий покаянний канон, що містить в своїх 9 піснях 250 тропарів і читається під час Великого Посту. У першу седмицю Посту на повечір'ї він читається по частинах (так звані "мефімони") і повністю - у четвер на утрені п'ятої седмиці.
Святитель Андрей Критський прославив багатьма похвалами Пречистій Діві Марії. Йому також належать: канон на Різдво Христове, трипіснці на повечір'ї Вебної неділі і на перші чотири дні Страсної седмиці, стихири на Стрітення Господнє і багато інших співів. Продовжувачами його традицій піснеписань були великі церковні співці наступних століть: святі Іван Дамаскин, Йосип поет, Феофан написаний. Збереглися також повчальні Слова святителя Андрія Критського на деякі церковні свята.
Про час кончини Святителя серед церковних істориків немає єдиної думки. Одні називають 712, інші - 726 рік. Він помер на острові Милитина, повертаючись на Крит з Константинополя, де був у справах Церкви. Мощі його були перенесені до Константинополя. У 1350 році благочестивий російський паломник Стефан Новгородець бачив їх в Константинопольському монастирі в ім'я святого Андрея Критського.
Преподобна Марта († 551, Сирійська Антіохія, сьогодні - територія на півдні Туреччини) — візантійська християнська свята з Антіохії, мати святого Симеона Стовпника.
Преподобна Марта народилася в Антіохії. Її батьки були благочестивими християнами. Марта хотіла провести життя у дівоцтві, але батьки наполегливо переконували її вийти заміж. Проте одного разу в храмі Божому їй було видіння, після якого вона погодилася вийти заміж. Згодом вона зачала сина – святого Симеона. Через кілька років Марта стала вдовою і виховувала єдиного сина за повелінням Івана Предтечі. Преподобна завжди молилася, аби Господь прийняв Симеона Собі на служіння, так само як це було з Самуїлом, сином провидиці Анни.
Одного разу Марта розважала над тим, що чекає її сина, коли він виросте, і їй було видіння. Здавалося, що вона на крилах піднімається в небо, тримаючи на руках сина, підносить його як дар Богові зі словами:
- Таке твоє сходження, дитя моє, я бажала побачити. Нехай в мирі відпустить мене Творець мій, бо сподобившись доручити Йому плід лона мого, я отримала благодать Його!
Це, як і решту видінь, Марта берегла у серці своєму і дякувала Господеві. Завжди пеподобна була в храмі Божому. Ніколи не порушила церковного правила, вона перша приходила в храм і йшла останньою, зі сльозами на очах молилася на всенічних службах, часто причащалася Святих Таїн Христових. Свідченням цього було те, як змінювалося її обличчя після Причастя – воно починало світитися дивним світлом.
Марта була невимовно милосердною – завжди допомагала знедоленим, годувала тих, хто потребував цього, доглядала хворих, померлих допомагала поховати, а тим, хто готувався до хрещення, власноруч виготовляла одяг. Ніколи вона не була злою, гордою, сумною, марнослівною і ніколи не сперечалася. Навпаки, була миротворцем, коли хтось сварився.
Коли ж праведний Симеон подвизався на Дивногірському стовпі, Праведній Марті з’явилися апостол Тимофій та святий Іван Хреститель і вона почула від Хрестителя Господнього:
- Я повсякчас прошу Бога за тебе і ніколи не покину тебе.
Інколи вона приходила провідати сина, Марта зі страхом дивилася на натовп недужих, які просили про зцілення, і благала Господа, аби ворог спасіння не зловив Симеона і свої сіті. В той же час вона наказувала сину:
- Дитя моє! За все належить прославити Господа, Який діє через тебе. Пам'ятай про неміч свою і бережи серце своє!
Одного разу, після багатьох років благочестивого життя, як і завжди - вночі, Марта молилася і знову їй було видіння: на небесах чини ангельські зі свічками в руках промовляли до неї:
- Через рік ти звільнишся від плоті і ми візьмемо тебе в місце, яке Творець приготував для тебе.
І коли минав останній рік земного життя Марти, вона прийшла навідати сина і він промовив:
- Благослови мене, мати, - так, як Авраам благословив Ісаака.
- Для цього я і прийшла сюди, аби сподобитися твого благословення і молитов. Через три місяці Господь забере мене до Себе. Він тебе і благословить, аби ти благополучно завершив початий тобою подвиг і удостоїть тебе Царства Свого.
Помираючи, свята Марта заповідала, аби її поховали там, де ховають бідняків і подорожуючих. Але Господь наказав Симеону перенести її тіло до себе, на Дивну гору і поховати її при своєму сповпі. Чимало антіохійців, священиків з кадилами і свічками супроводжували її тіло як велику угодницю Божу. Ті, хто ніс ковчег з тілом, стверджували, що не відчувають ваги, ніби тіло саме йшло по повітрю.
Після похорону біля гробу преподобної неодноразово відбувалися Божі чуда: сліпі починали бачити, біси виходили з людей, хворі отримували зцілення - за заступництвом Преподобної Марти і з благодаті Господа нашого Ісуса Христа. Амінь.
