«Тиша більше напружує, ніж стрілянина»: неймовірна історія про фельдшера з Буковини, який зірвав атаку терористів

Військовий фельдшер із Чернівецької області Чезар Нікіфореску зірвав атаку терористів на українські позиції неподалік Станиці Луганської, повідомив днями прес-центр операції Об’єднаних сил.

Кореспондентам molbuk.ua вдалося знайти військового фельдшера Чезара Нікіфореску і поспілкуватися з ним. Чоловік переконаний, що нічого геройського не вчиняв, і дуже просив не робити з нього "великого героя".

Розповів про ситуацію на Сході, про населення у Луганській та Донецькій областях і коли можуть закінчитися військові дії.

– Я не зробив жодного геройського вчинку. Взагалі здивований, що про це розповіли, – переконаний Чезар Нікіфореску. – Геройський вчинок – це врятувати дитину на пожежі. А це просто звичайна брудна робота. Ці події – абсолютно не романтика.

На Сході Чезар Нікіфореску перебуває з 2014 року. І завжди на гарячих точках. До військкомату пішов сам. Прийняли одразу, бо працював десятки років військовим медиком.

– Був на Сході з 2014 по 2015 роки. Потім звільнився. За півроку зрозумів, що хочу повернутися назад у зону АТО, – розповів військовий. – Є така специфіка, що військовий, який побував у зоні АТО, може бути вдома від чотирьох до десяти місяців. Потім повертаються. І таких тут 70 відсотків. Я приїхав додому і не розумів, що я там роблю. Я не розумів, як можна не виконувати те, що має виконувати кожен чоловік. Тому я підписав контракт і повернувся до війська.

Ворог від позиції українських військових знаходиться за півтора кілометра. Тож бачать їх добре. З диверсійними групами стикатися доводиться досить часто.

– Навпроти нас є "козаки", якої вони національності не знаю. У них висить чорний прапор з образом Ісуса Христа. Думаю, що це щось на зразок "донських козаків", – каже Чезар Теодорович. – Є місцеві групи бойовиків і є професійні військові, їх одразу видно за вишколом.

На запитання про моральний дух військових сміється.

– У кожної людини він різний. Військові, які давно тут перебувають, вже "рвали би і мєтали". Та розуміємо, що є військове рішення і політичне рішення. Добре хоч, що зараз у нас динамічна оборона, – продовжує військовий. – Усе навчання і тренування у нас відбувається безпосередньо з ворогом.
– Стріляли вчора ввечері, – каже спокійним тоном Чезар Теодорович. – Вдень майже не стріляють, а ввечері починається. Активізувалися снайпери, відпрацьовують свої знання. Я вам скажу, що тиша більше напружує, ніж стрілянина. Коли по тобі "звіздують", ти більш зібраний.

Порівнюючи ситуацію з армією чотири роки тому і зараз, чоловік зізнається, що військові зараз – не бідні люди. І проблем із постачанням у армії значно менше, ніж у 2014 році. Проблем із продуктами немає, а ось технічне оснащення все ще бажає кращого. Тому подекуди купують щось військові за власні кошти.
– Проблем із продуктами зараз взагалі немає, – розповідає військовий. – У 2014 році нас лише люди рятували. Щось давало міноборони, але було дуже туго. Тепер волонтери теж допомагають, але більшість привозять вже не продукти. Продукти нам не потрібні. Та якщо привозять їх, не можемо не брати, бо люди їх тяжко збирають.
Якщо ж говорити про потреби, то, наприклад, з медичного нам не вистачає якісних джутів, а не тих резинових, які на сонці розтягуються. Що можемо, те купуємо самі. Минулого року склалися всі разом і купили квадрокоптер. Розуміємо, що держава таке не придбає, а розвідку потрібно робити.

Щодо завершення бойових дії на Сході у військових на це свій погляд.

– Військові дії затягнуться ще не менше, ніж на п’ять років, – переконаний Чезар Нікіфореску. – Нічого не вирішать і миротворці. Українські війська могли би піти вперед, але нам потрібна дуже хороша розвідка на тій території.
Із впевненістю вам скажу: ми тих людей ментально в Україну не повернемо. Вони себе з Україною не асоціюють. За час військових дій населення почало багато розуміти, але "велікій русскій мір" з цих людей доведеться дуже довго витягати.
– Неподалік від наших позицій є офіційний перехід, і бачимо багато місцевих мешканців, – продовжує Чезар Нікіфореску. – Вони часто переходять на український бік. Певний час тут живуть, відпочивають. Потім ідуть на інший бік і вже воюють проти нас. Згодом знову повертаються через офіційний перехід. І нічого не зробиш, бо вони громадяни України. Такий собі вид заробітку.