Преподобний Іоанн Ветхопечерник
Преподобний Іоанн Ветхопечерник названий так тому, що трудився в VIII столітті в Лаврі преподобного Харитона (+ ок.450, пам'ять 28 вересня), яка називається Старою, тобто древньою, як старша з палестинських обителей. Лавра ця знаходилася недалеко від Віфлеєма, поблизу Мертвого моря. Святий Іоанн в молоді роки залишив світ, пішов поклонитися святим місцям Єрусалима і оселився в Лаврі, де досяг високої духовної досконалості. Він був висвячений в сан пресвітера і прославився подвижницьким життям.
Святителя Георгія Сповідника, єпископа Антиохійского (Пісидийського) (813–820)
Святитель Георгій Сповідник, єпископ Антіохії Пісидійської, жив за часів іконоборства. У молоді роки він прийняв чернецтво, прославився святістю життя і був поставлений єпископом Антіохії Пісидійської.
Під час гоніння на святі ікони за імператора Лева Вірменина (813-820) святитель Георгій прибув до Константинополя і на Соборі єпископів викривав іконоборчу єресь, переконуючи імператора відмовитися від неї. Коли святий Георгій відмовився прибрати з храму ікони за наказом імператора, він був засланий в ув’язнення, де і відійшов до Господа († бл. 813-820).
Святителя Трифона, Патріарха Константинопольського (933)
Святитель Трифон, Патріарх Константинопольський, з юнацьких років був ченцем і відрізнявся лагідністю, незлобливістю, повною покірністю волі Божій, твердою вірою і любов’ю до Церкви.
У той час у Візантії правив імператор Роман (919-944), який хотів звести на патріарший престол свого молодшого сина Феофілакта. Коли помер Патріарх Стефан (925-928), Феофілакту було всього 16 років. Імператор запропонував преподобному ченцю Трифону стати місцеблюстителем патріаршого престолу до повноліття Феофілакта.
Преподобний Трифон смиренно прийняв на себе тягар патріаршого служіння і впродовж трьох років мудро керував Церквою. Коли Феофілакту виповнилося двадцять років (931), імператор запропонував преподобному Трифону відмовитися від патріаршого престолу. Преподобний Трифон не вважав за можливе передати престол недосвідченому юнакові і відмовився виконати це. Імператор не знаходив приводу до усунення преподобного Трифона, так як життя його була бездоганним. Тоді Роман скористався підступною порадою єпископа Кесарійського Феофіла.
Цей єпископ вирушив до преподобного Трифона і лицемірно став умовляти його не погоджуватися з імператором і не йти з патріаршого престолу. Він став радити преподобному Трифону заздалегідь вжити заходів обережності і спростувати думку імператора про його неписьменність.
Для цього єпископ Феофіл запропонував преподобному Трифону написати на чистому аркуші свій повний титул і передати імператору. Не підозрюючи обману, святитель на Соборі єпископів узяв чистий аркуш і поставив на ньому свій підпис "Трифон, милістю Божою архієпископ Константинополя, нового Риму Вселенський Патріарх".
Коли цей папір передали імператору, він наказав вище підпису святителя написати:
"Я поступаюся патріаршим місцем не з якоїсь іншої причини, а лише тому, що вважаю себе негідним цього сану". Коли цей підроблений документ був прочитаний у присутності імператорських сановників, слуги вивели святителя Трифона з патріаршого палацу. Преподобний Трифон смиренно перетерпів обман і повернувся до свого монастиря. Він прожив в ньому скромним ченцем два з гаком роки, до самої смерті († 933). Тіло його було перенесене до Константинополя і поховане в гробниці патріархів.
Іверська ікона Божої Матері
Іверська ікона Божої Матері, що знаходиться на Афоні, прославилася багатьма чудесами. Чутка про чудотворний образ через паломників поширився по Росії. Святійший Патріарх Никон (тоді ще Новоспаський архімандрит) звернувся до архімандрита Іверського Афонського монастиря Пахомія (який прибув до Москви за милостинею для афонських обителей) з проханням надіслати список з чудотворної Іверської ікони Пресвятої Богородиці. Афонський чернець Ямвлих написав копію з чудотворного образу, і через рік ікона в супроводі афонських ченців прибула до Москви. 13 жовтня 1648 року вона була урочисто зустрінута мешканцями столиці біля Воскресенських воріт Китай-міста. Святий образ був спочатку поміщений в Свято-Миколаївському грецькому монастирі, що належав до Іверської обителі на Афоні, а потім перенесений до Успенського собору Кремля.
У 1654 році свята ікона супроводжувала російські війська в їх поході проти польського короля, а після повернення до Москви виявилася у Смоленському соборі Новодівичого монастиря.
На образі, що знаходиться на південній стороні соборної церкви в Новодівичому монастирі є напис: "Писав зі старанністю мешкаючий в келіях Іверський Ямвлих, син Романа, року 7156 (1648)" і, судячи з усього, ця ікона і є першим списком чудотворної Іверської ікони, привезеної з Афону.
Велика святиня Руської Православної Церкви Московська Іверська ікона прославлена від Господа багатьма чудесами
Ікона Божої Матерi "Одигітрія" Шуйська
Свята ікона Божої Матері "Одигітрія", іменована Шуйською, явилася в місті Шуї Володимирської єпархії в розпалі лютуючої пошесті моровиці в 1654-1655 роках. Населення міста в цій біді вдавалося до молитви, збиралося в храмах, просячи у Господа милості. Один благочестивий парафіянин Воскресенської церкви порадив своїм співгромадянам зібрати кошти і замовити список зі Смоленської ікони Божої Матері і поставити її в храмі, що й було зроблено. Ікона була написана вродовж 7 днів, під час яких жителі Шуї постили і здійснювали старанні молитви до Божої Матері.
Причастившись Святих Таїн, вони на чолі зі священиком внесли знову написану ікону в церкву. З того часу моровиця припинилася. У 1831 році заступництвом Богоматері припинилася в Шуї і епідемія холери. Від цієї святої ікони отримав зцілення від біснування отрок Яків і багато інших хворих.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
