25 березня за православний календарем

25 березня, неділя
Святителя Григорія Двоєслова, папи Римського
Преподобного Симеона Нового Богослова
Ліддської (нерукотворної в Лідді на стовпі) ікони Божої Матері

Святителя Григорія Двоєслова, папи Римського



Святитель Григорій Двоєслов народився близько 540 року, в Римі,Життя Святителя Григорія Двоєслова, папи Римськогов багатій та знатній патриціанській родині, з якої вийшло також і багато святих.

Відомостей про його життя, до того як стати Єпископом Риму, залишилось дуже мало. Відомо те, що Григорій отримав хорошу на той час освіту, був префектом (керівником міста) Рима та вів скромне боговгодне християнське життя, відчуваючи в собі поклик до монашого життя.

Після смерті батька, Григорій Двоєслов за свій кошт будує шість монастирів у Сицилії та монастир Святого Апостола Андрія в Римі, де й приймає чернечий постриг.

У 579 році приймає дияконський сан та відправляється в Константинополь як представник папи Пелагія II. Тут він вивчає грецьку мову, твори Святих Отців та пише "Тлумачення на книгу Іова".

Як представник Римської Церкви він кілька разів звертався до імператора Тиберія II Константина, а потім і до імператора Маврикія з проханням захистити Рим від нашестя варварів-лангобардів, проте, візантійські імператори вели війну з персами та не могли нічим допомогти.

У 585 році Григорій Двоєслов повертається в Рим, а в 590 році після смерті папи Пелагія II йому пропонують очолити Римську Церкву. Церковне Передання говорить, що Григорій втік із Риму, коли почув, що його хочуть обрати Предстоятелем Церкви, оскільки вважав себе недостойним бутим Єпископом. Християни знайшли його та переконали очолити Церкву.

Саме в той час у Римі лютувала епідемія чуми й Святитель Григорій очолив покаянну процесію вулицями Рима. Завдяки його молитвам, як говорить Передання, відбулось чудо: коли процесія проходила повз гробницю імператора Адріана, то на її куполі побачили Архангела Михаїла, який спочатку тримав меч у руках, а потім поклав його собі під ноги, тим самим показуючи, що молитви римлян почуті й чума закінчилась.

Ставши Предстоятелем Римської Церкви, Святий Григорій намагався підяти її авторитет, який, до того часу, вже значно похитнувся. Виникали проблеми із Церквами в Медіолані, Карфагені та Аквілеї, які намагались вести самостійну лінію. Напруженою була ситуація із Константипольською Церквою.

Григорій Двоєслов рішуче виступав проти введення для Патріарха в Константинопольській Церкві титулу "Вселенський". На противагу цьому він почав використовувати титул "Раб рабів Божих".

При цьому Григорій вважав обов'язком Церкви бути мірилом благочестя та критикувати дії світської влади, якщо вона не поступає згідно з християнським вченням.

Мудро керуючи Церквою, Святитель Григорій невпинно проповідував Слово Боже. Його тлумачення на Святе Письмо, чисельні проповіді та пастирські послання поклали основу для розвитку майбутнього західного богослів'я.

Святий Григорій Двоєслов також уклав латинською мовою чин Літургії Ранішосвячених Дарів, яка до нього була відома лише в усному переказі. На Шостому Вселенському Соборі цей чин був затверджений та прийнятий всією Церквою. Прізвище Двоєслов Святитель отримав за свій твір "Діалоги”, де розповідається про святих Італії.

Святитель Григорій очолював Церкву протягом 13 років, ревно турбуючись про всі потреби своєї пастви, й відійшов до Господа в 604 році. Мощі його спочивають у Соборі Святого Апостола Петра у Ватикані.

Преподобного Симеона Нового Богослова



Симеон Новий Богослов (949-1022) — візантійський християнський ченець, письменник, поет, один з трьох святих східної церкви, хто отримав титул "Богослова". Народився в Галатії. Освіту здобув в Константинополі, став монахом. До свого тридцятиріччя став архімандритом монастиря Святого Маманта та обіймав цю посаду протягом 25 років. Проте його вчення породило конфлікт з церковною верхівкою, яка зрештою вислала його у вигнання.

Він — перший з аскетичних письменників, який відводить для Євхаристії головну роль на шляху до Бога і присвячує їй велику частину своїх богословських роздумів. Симеон Новий Богослов — Для Симеона причастя Тіла і Крови Христа є воскресінням до вічного життя, даром, приготовленим Богом для тих, хто любить його: "Вони (Євхаристійні Дари) є вічні блага, що не обмежуються місцем, не приховані десь у глибині, але знаходяться перед тобою і твоїми очима… і є ті, яких щоденно їмо і п'ємо… "(14). Симеон вважає, що тільки осмислене причастя божественного Тіла оживотворяє і тих, хто щоденно в повній усвідомленості причащається, він називає блаженними.

Св. Симеон Новий Богослов наполягає, що повнота Божого образу можлива як "у великих містах", так і "у горах і келіях". Він вважав, що подружжя, обтяжене турботами про велике господарство, яке переймається роботою і піклується про дітей, все ж може піднятися до вершин споглядання.

Ліддська нерукотворна ікона Божої Матері



Коли святі апостоли Петро (пам'ять 29 червня і 16 січня) і Іван Богослов (пам'ять 8 травня і 26 вересня) проповідували Господа Ісуса Христа у місті Лідді (згодом Діосполе), недалеко від Єрусалиму, там було споруджено для новонавернених храм в ім'я Пресвятої Богородиці. Прийшовши в Єрусалим, апостоли благали Матір Божу відвідати і Своєю присутністю освятити і благословити храм. Пречиста Діва сказала: "Ідіть з миром, там і Я з вами буду". Прийшовши до храму, вони побачили на одному з опорних стовпів чудової краси нерукотворний образ Пресвятої Богородиці. Потім і Сама Матір Божа відвідала Ліддский храм і дарувала образу Своєму особливу благодать і силу.

Під час правління імператора Юліана Відступника (361 - 363) в Лідді здійснилося нове диво. У храм були послані каменотеси для знищення чудотворного зображення. Проте, як не старалися вони стесати священне зображення, воно не зникало, а лише заглиблювалось все більше і більше всередину стовпа. Слава про благодатний образ поширилася по всьому світу. З нього була зроблена копія, яка була відвезена до Риму і також отримала чудотворну силу (святкування 26 червня).

Існував ще інший Ліддский нерукотворний образ Матері Божої. Він знаходився в храмі, збудованому в Лідді Енеєм, зціленим святим апостолом Петром (Діян. 9, 32 - 35). Коли цей храм хотіли відняти у християн іудеї і язичники, то за розпорядженням правителя храм був замкнений на три дні, щоб з'явилося знамення для вирішення спору. Коли через три дні храм відкрили, то побачили в ньому нерукотворне зображення Матері Божої.

Про обидві нерукотворні Ліддскі ікони писали три східних Патріархи (Єрусалимський, Антіохійський та Олександрійський) в посланні до імператора-іконоборця Феофіла (829 - 842). Про це послання говорить імператор Костянтин Багрянородний (912 - 959) в історичному слові про нерукотворний образ Спасителя в Едесі.