Навесні Україна побачить тур "На Вершині" популярного Pianoбой – сольного проекту українського музиканта Дмитра ШУРОВА. 8 березня Pianoбой завітає до Чернівців. Про музику, творчість, родину, кохання та ідеальний шлюб Дмитро Шуров розповів molbuk.ua– Ким ви мріяли стати у дитинстві? – Серед потенційних професій я, крім музики, думав про щось, пов’язане із захистом екології або авіацією. Але в дитинстві я мріяв не про те, ким хочу стати, а про те, що зі мною станеться. Мріяв, зокрема, багато подорожувати, літати літаками, виступати і записувати альбоми, працювати у власній студії, їздити на двомісному автомобілі (я по дорозі у школу уявляв собі Smart ще до того, як його почали випускати). Це зі мною вже сталося. Багато інших речей, про які я думав, – ще ні. Але, сподіваюся, все тільки починається
(усміхається, – авт.)– Що вплинуло на ваші смаки в музиці? – Головним чином вплинули дві речі – слухати різну музику і пробувати робити свою. Постійні спроби створювати і записувати власну музику на магнітофон чи з допомогою простого синтезатора (тоді комп’ютери ще не були у всіх домівках) допомогли мені визначитись, від чого я кайфую. Певний час я цікавився джазом, класикою, але рок-н-рол для мене завжди був улюбленою музикою – у дитинстві ніщо мене так не чіпляло, як Beatles, Queen, Nirvana та AC/DC. У принципі, я вважаю, що у музиці, як і у науці, треба постійно експериментувати, щоб зрозуміти, що шукаєш.
– Pianoбой – це проект, який виник спонтанно чи ідея, яку Ви виношували багато років?– Pianoбой був непростою, але найбільш логічною для мене трансформацією. Я на той момент вже зробив все, що міг і хотів, у рамках інших проектів, і вирішив створити свій власний, у я кому я є основним сонграйтером. Бажання писати і грати публіці власні пісні, які тоді раптово почали виникати із вражаючою швидкістю, було головною причиною створення проекту. Тобто це був крок не бізнесовий, а, в першу чергу, творчий. Я розглядав тоді можливість повністю зосередитись на музиці для кіно і працювати по всьому світу, але я не був готовий залишити сцену: я дуже люблю концерти, вони для мене, як наркотик.
– Як ви створюєте нові композиції? Це вам дається легко? – Буває дуже по-різному і жодної формули тут немає. Іноді якась ідея сидить всередині мене місяцями і, лише пройшовши багато версій, знаходить звучання, яким я задоволений. А буває так, що пісня виникає за п’ять хвилин. Звичайно, так працювати мені подобаєтсья більше, але якщо такого дива довго не трапляється, я не сиджу на дивані, даю собі "чарівного пенделя", починаю шукати і щось обов’язково знаходжу. У новому альбомі, який я готую на осінь, більша частина пісень написані швидко і у режимі натхнення. У весняному турі прем’єряться чотири такі нові пісні.
– Ваша сестра є учасницею гурту Pianoбой, дружина – PR-директор і навіть син інколи долучається до концертів. Це зміцнює ваші родинні стосунки?– Все це дає мені можливисть мати більше спільних справ із сім’єю, більше перетинатись і спілкуватись поза класичними "днями народження та новорічним олів’є". Мій тато іноді допомагає мені з проектами поза Pianoбой як поет. Мій син є найкрутішим спеціальним гостем деяких концертів у турі (коли це не заважає школі), а сестру мені довелося навчити грати на всьому, що може бути потрібним концерту. Але тут жодного "кумівства" немає. У першу чергу, я прошу їх про допомогу, тому що моя родина – дуже талановиті люди. Ніхто не буде "топити" за твою справу так, як найближчі люди – адже тільки вони знають, чого вартує весь цей успіх та слава. Щодо моєї дружини Ольги, то вона є для мене і Pianoбой набагато більшою, ніж PR-директор чи партнер. Вона – Жінка, Яка Тримає Дзен.
– Розкажіть про вашого сина. Чи багато часу проводите разом?– Мій син зараз записує власний англомовний альбом у стилі grime, який дуже мені подобається. Отож, швидше, я є його найбільшим фаном. Лев прогресує набагато швидше, ніж я поки що можу усвідомлювати. Він – приклад дійсно обдарованого підлітка. Цей чувак із першого разу стає на сноуборд, кайт, серф, бо все дитинство катався на скейті. Він є самоучкою, сам навчився грати на барабанах, гітарі та укулелє. Багато чим цікавиться – від квантової фізики до відеомонтажу. Бере в руки кубик Рубика – і не вгомониться, доки не навчиться збирати 7:7 за хвилину – це називається спідкубінг. Від нього я дізнаюся проо багато нових для мене речей та про багато нової музики.
– Як ви познайомилися зі своєю дружиною? – Ми познайомилися у "Макдональдз" – я їв гамбургер, а вона йшла до каси за смаженою картоплею. Вона тоді була редактором однієї газети, впізнала Юру Хусточку, який сидів поряд зі мною і підійшла з ним привітатись. Все решта – як у тумані. У нас – випадок класичного "хімічного" кохання з першого погляду. Але це не означає, що такі почуття назавжди. Кохання трансформується, перевтілюється, за ним треба стежити, плекати його, досліджувати та керувати ним.
– У вас багато пісень, сповнених коханням. Вас надихає дружина?– Так. Кохання – це просте і одночасно дуже складене і комплексне почуття. Воно є основним паливом для життя, і його постійний пошук є серйозною мотивацією жити і досягати. Той факт, що в мене вірить така сильна і фантастична жінка, як моя дружина, є серйозною мотивацією жити і досягати – заради себе і неї.
– Яким має бути "ідеальний" шлюб? – Якби Pianoбой не кликали так регулярно грати на весіллях, я б сказав, що шлюб взагалі немає сенсу. Але що точно немає сенсу – так це ідеальний шлюб. Ідеальними бувають лише роботи і комп’ютери і навіть в них іноді сідає батарея. А людям, особливо закоханим, дуже притаманно змінюватись, випробувати себе та інших, сваритися, розходитись і сходитись знову. Головне – щоб люди були разом, тому що хочетсья, а не тому, що мусять.
– У березні вас із нетерпінням чекають Чернівці. Чи знайомі з нашим містом?– Звичайно, я фанат Чернівців. Я вже показував синові ваш університет, ми чимало разів гуляли містом всією родиною, коли їхали з Карпат, або підчас гастролей. Я дуже радий, що маю змогу привезти шоу туру "На Вершині" у Чернівці саме на 8 Березня – такий романтичний день. До того ж нашим концертам дуже пасують такі гарні зали, як ваш драмтеатр.
– Який репертуар привезете до Чернівців?– Буде повноцінна двогодинна програма, побудована з відомих та зовсім нових пісень. Ми мали змогу чудово порепетирувати її у 16-ти містах першої половини туру, але я завжди залишаю собі багато простору для експромтів. Впевнений, буде чудовий вечір. До речі, Чернівці ще не бачили, на що здатний оновлений склад групи і наш художник по світлу з Варшави Артур. Тому у березні ви побачите абсолютно новий для себе Pianoбой.
– Жінкам варто чекати на сюрпризи?– О так! Без цього я в Чернівці ні ногою!
– Чи святкуєте ви 8 Березня у вашій сім’ї? – Ми звикли вважати кожен день разом святом, тому особливо нічого навіть не святкуємо. У цьому році забули день свого весілля, хоча це була ювілейна 15-та річниця! Наступного дня тільки згадали. Близьким людям можна і треба робити приємне в будь-який день. Але я планую подарувати Олі цілу коробку різних рослин у горщиках, цибулин та корінців квітів – вони в мене садовод та обожнює садові квіти, які сама вирощує.
– Ваші побажання для чернівчан.– Бажаю вам здоров’я, миру та впевненості у завтрашньому дні! І гарного майбутнього для ваших дітей у рідному місті!
Леся Токарюк, Ілона ЗахарукЧитайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
3-03-2018, 20:14
0
3 307
