"Хлопці відморожують ноги в берцях", - Чернівецький волонтер – про війну і потреби бійців

Днями волонетр з Чернівців Василь Назарко повернувся з передової. Возив продукти, маскувальні сітки та халати, цигарки, теплі речі.

Волонтер побував на шахті "Бутівка" та Світолодарській дузі, у Троїцькому, Авдіївці, добровольчому батальйоні "Правий сектор". За останні два місяці це вже сьома його поїздка.

"На шахті "Бутівка" розпочався бій"

– Цього разу управління обласного лісового господарства підготувало для хлопців продукти харчування, теплі речі. Домашні м’ясні тушонки передав підприємець із Хотина. Його прізвище Сторожинецький, імені та по-батькові, на жаль, не знаю. Він постійно допомагає нашим бійцям, – розповів пан Василь. – Ще довантажувалися у Києві. Львівські волонтери переслали "Новою поштою" багато цигарок, маскувальні сітки та халати, матраци, які самі пошили. А київські дали дуже багато молочних продуктів. Навіть не змогли все забрати, бо не вміщалося. Зі мною їхали ще два волонтери – з Хотина та Львова. Львівські волонтери пообіцяли надалі присилати поштою до Чернівців цигарки, бо у них є тютюнова фабрика.

У селі Кам’янка – під самим Донецьком – воюють чернівецькі хлопці у добровольчому батальйоні "Правий сектор". Побували волонтери і в батальйоні "Донбас", де недавно загинув наш земляк із Глибоччини. "Там командиром Михайло з Хотинщини, – пояснив волонтер. – Він розповів, що було пряме попадання 120-ї міни в бліндаж. Бійця, який там знаходився, присипало землею. Поки його відкопували під обстрілами, він стік кров’ю. Чоловік би не загинув, якби колоди були в три ряди. Але їм не дають робити нормальні бліндажі. Ліс вивозять вагонами, а на фронт чомусь не дають. На шахту "Бутівка" нас не хотіли взагалі пускати, бо мав розпочатися бій. Зрештою дозволили заїхати лише на 25 хвилин. Ми дали хлопцям продукти, цигарки, маскувальні сітки, цвяхи. Коли поверталися назад, там вже почало гриміти".

"Хотів би залишитися в Україні"

У Троїцькому знаходиться 24-та бригада. Волонтери не змогли доїхати до передових позицій, бо там якраз йшов бій. Розвантажилися біля крайньої хати. До них вийшов кулеметник Іван, з яким нам вдалося поспілкуватися по мобільному. "Я сибіряк українського походження. Мою родину депортували до Сибіру ще в 1920-их роках із колишньої Кам’янець-Подільської губернії, – говорить хлопець літературною українською мовою, якої його навчила бабуся. – Коли я почув про події в Україні, одразу приїхав сюди. Побував на київському Майдані, потім пішов добровольцем в зону АТО. Зараз служу контрактником. У нас є люди різних національностей: грузини, білоруси, молдовани, ізраїльтяни. Будемо стояти до кінця, поки не визволимо окуповані українські території. Я хотів би залишитися жити в Україні, але не маю українського громадянства. Повертатися в Росію не можна, бо одразу ж вб’ють. Я був у Чернівцях, коли їздив до друга. Дуже гарне, спокійне місто. Мені сподобалося. Міг би там жити".

"Пізніше хлопці попереносили все в бліндажі. Телефонували нам, дякували, – зауважив волонтер. – Ми також дали деякі продукти, варення, трилітрову банку сала місцевому літньому чоловікові, який залишився жити в селі".

Зараз на передовій холодно – сильні морози та снігопади. "Хлопці дуже мерзнуть в окопах і бліндажах, відморожують собі ноги в берцях та гумових чоботях, тому їм вкрай потрібне тепле взуття, – не приховує емоцій волонтер. – На власному досвіді переконався, що найкраще підійдуть бурки з калошами. Їх можна придбати на Калинівському ринку. Якщо хтось зможе, то нехай хоча би візьме одну пару. Хлопцям набридло сидіти на одному місці й чекати, коли бойовики почнуть стріляти. Вони кажуть, що це ненормально. Щодня поранені та вбиті. Але чомусь замовчують людські втрати, кількість обстрілів з боку противника. Треба зрештою закінчити цю війну, відновити кордони з Росією. А ще бійців обурює, що наші продукти везуть на окуповану територію через блокпости і годують ними "сєпарів".

Василь Назарко знову збирається їхати на передову. Волонтера не зупиняють ні морози, ні снігопади. Каже, що там на нього чекають хлопці.

Для тих, хто хоче допомогти

Бійцям на передовій вкрай потрібне тепле взуття, шкарпетки, шапки, рукавиці, шарфи, светри, нижня білизна, білі маскувальні сітки та халати, цвяхи, сокири, лопати, дріт, скоби, акумулятори, бензопили.
Телефон чернівецького волонтера Василя Назарка (050) 667-46-34.


Фото надав Василь Назарко
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram