Працівниця управління ДСНС у вільний час пече та розмальовує пряники.
Вдень працює рятувальником, а вночі пече пряники. 47-річна Тереза Дяків за фахом – учитель образотворчого мистецтва. Проте вже 20 років Тереза працює в управлінні надзвичайних ситуацій. На серйозній роботі їй не вистачало творчості, і вона почала у вільний час займатися смачним мистецтвом – пече та розмальовує вручну пряники. Їх тепер у неї замовляють покупці не тільки з Чернівців, а й з усієї України та з-за кордону.
"Пряникам приділяю час вночі"
Тереза із сім’єю живе у Чернівцях вже сім років. Каже, що це місто спонукало її до творчості.
– Чоловік – військовий, переїхав раніше. У нас був період життя на валізах, постійно в роботі, метушня. Диплом вчителя образотворчого мистецтва у мене є, але можливості себе реалізувати в цьому не виявилося, згодом почала і я працювати в управлінні ДСНС. Та це місто спонукало до творчості. Зараз я ілюструю дитячий журнал "Колобок" і печу пряники. Це ті хвилини творчості, в які я відпочиваю, – розповідає про себе Тереза Дяків.
Пекти пряники Тереза почала три роки тому. За цей час жінка виконала сотні замовлень.
– У мене був сильний поштовх – моя племінниця. Вона робить на замовлення гарні кенді-бари, показувала мені свої роботи і казала: "Ти так теж зможеш, чому не спробуєш?!" Фактично вона мене змусила зайнятися цією справою, і я нізащо не пошкодувала.
Хист до гарного приготування печива Тереза успадкувала від бабусі.
– Бабця завжди на Новий рік пекла медяники, прикрашала їх білком, все було дуже гарно і естетично, а не просто вирізане стаканчиком печиво. Все ж, думаю, щось пішло звідти. Я теж це полюбила. Тут у мене є можливість поєднати кулінарію із образотворчим мистецтвом. Тепер у нас в домі і під’їзді теж постійно пахне пряниками.
Щодня Тереза на роботі. Вона працює на посаді провідного фахівця відділу персоналу управління ДСНС в області. Часу має обмаль, тож пряниками займається вночі.
– Пізно увечері, коли всі вже поїли, кухня чиста – я сідаю пекти пряники. Я можу сидіти від десятої вечора і до другої-третьої ночі. Бувало, що вже світало, а я щось домальовувала і прикрашала. До того ж, готова пряникова композиція робиться не за день. Тісто має постояти, потім треба пекти, чекати, поки охолоне, і тоді можна почати прикрашати. Ділю на два-три етапи все, – розповідає Тереза.
Свої перші роботи готувала для друзів та родичів, фотографувала і виставляла їх в соцмережах.
Тереза любить сама вигадувати дизайн пряників. Зараз вона пече пряники новорічної тематики, до дня закоханих, з героями мультфільмів, квітами, будиночками, пряники-портрети, для весілля чи днів народжень.
– Люди побачили і почали замовляти. Печу ледь не щодня. Важко відмовити комусь, адже дуже ціную реакцію людей на мою роботу. Мене надихають вдячні та задоволені замовники. У моєї колеги донька щороку чекає на свій день народження від мене пряників. Вигадує дизайн, знає, що я їй точно щось спечу, – каже жінка.
Дівчина, якій віддала рецепт, почала пряниковий бізнес
Рецепт своїх пряників Тереза не приховує. Якось дала його своїй підписниці у соціальних мережах, і та почала свій пряниковий бізнес.
– Я не скупа на продукти. У пряниках завжди багато меду, домашніх яєць, гарні спеції. Роблю все, як для себе. Із прянощів використовую тільки корицю, імбир та гвоздику. Мене дівчина попросила дати їй рецепт, я не вагаючись, написала. І тепер вона цим займається, можливо, цим заробляє на життя.
Тереза свою солодку творчість не може назвати бізнесом чи заробітком. Це хобі, завдяки якому вона відволікається від буденності.
– У мене робота, велика сім’я, і хатніх обов’язків мене ніхто не позбавив. Та коли я печу пряники, я заспокоююсь, абстрагуюсь від усього і відпочиваю. Я не можу це назвати роботою, бо воно мені подобається. Продаю їх майже за собівартістю. Хоча часу на це витрачаю немало. Тільки на те, щоби розмалювати 10 пряників, я витрачаю по три години, – зазначає Тереза.
У більшості випадків пряники у Терези замовляють як сувенір, їх можна зберігати майже рік.
– Хоча розписані пряники швидше схожі на сувенір, проте це насамперед десерт, їжа. Не варто хвилюватися про те, що пряник до вас їхав довго. Пряники зберігаються тривалий час, навіть до 10 місяців, адже мед, як і лимонна кислота, яка є в глазурі, – природний консервант. А щоб пряники стали м’якшими, достатньо закрити ємність, де вони зберігаються. Я їх і готую, і прикрашаю так, щоби вони точно доїхали до своїх власників. До Нового року особливо багато замовлень було з-за кордону, все надсилала поштою.
Пряники Тереза подає у цікавих круглих коробочках, як чипси, або ж у коробках, які сама виготовляє.
– Граюся з картоном, надаю йому потрібної форми, прикрашаю спеціальним папером, розмальовую. І на це йде багато часу, – зазначає жінка.
Тереза каже, що звільнятися із роботи заради пряникового бізнесу не буде, й далі продовжуватиме займатися улюбленою справою у вільний час.
– Я обожнюю свою роботу, і я люблю робити пряники. Буду це поєднувати. Часу мало, та я абсолютно відмовилася від телебачення, Інтернету чи інших занять, які б могли у мене забирати час. Я буду займатися улюбленими справами, – каже вона.
Діана Ватаман
