Дівчинко, мікрофоном його, мікрофоном, - точка зору

Зловмисники чи ідіоти? Захотіли дешевої слави чи рівень інтелектуального розвитку такий? Недосвідчені політикани чи гопники з підворіття?

Це я з приводу конфлікту, що розгорівся між депутатами від ВО "Свобода" у міськраді і журналістами телеканалу ТВА. Спочатку у п’ятницю в суді, де обирали запобіжний захід депутату Кандибі, якого підозрюють в отриманні хабара. Далі на позачерговій сесії міськради у понеділок, 20 листопада. Крики "Підстилки Бурбака", саморобні плакати, огидний пост у ФБ від депутата Ілюка і штовхання журналістки (зауважте, дівчини) і операторів та, врешті, скарга депутата Мокловича, що на нього напала (!!) журналістка Танащик. І скарга Танащик на Мокловича про перешкоджання журналістській діяльності.

Що далі? Пропоную організаторам та ідейним натхненникам цього дійства варіанти продовження: пікет телеканалу ТВА за участю учнів профтехучилищ і хлопців із гуртків силових видів спорту; непристойні надписи на стінах редакції телеканалу від тієї ж публіки; підпал дверей редакції телеканалу і пробивання шин зеленого "Деу Матіза"; анонімні дзвінки журналісткам "Я тебе, *ука, шас паімєю". І сюжети з перших двох акцій "обурених громадян" на ЧП із репостом на ЧТ. І мовчання всіх інших.

В тому числі глухоніма позиція "свободівця" Мельничука – цілого заступника голови облради (!) і така ж глухоніма позиція Тягнибока (цей може і не знає нічого) – цілого голови цієї партії. Типу, а ми що? Нічого такого. А партія тут при чому? Ми ж патріоти, націоналісти, борці – у нас велика мета – єдина, процвітаюча, національно свідома і соборна. А тут якийсь там місцевий телеканал і пара депутатів. Дріб’язок…

Отут я хочу повернутися назад і дещо нагадати. За пів неоковирної образливої фрази губернатора Бауера на адресу журналістки Чередарик "акули пера і мікрофона" "з’їли" його за два роки – причому гризли дуже болісно і безжально. Не дозволяли собі ніколи навіть словесних випадків проти ЗМІ ні екс-голови облради Шилепницький, чи Гайнічеру, ні екс-голови ОДА Романів, Ткач і Куліш, ні екс-мер Федорук, яким теж діставалося від ЗМІ чимало.

Навіть "всесильний князь Буковини і Бесарабії" часів Януковича Папієв не провокував таких конфліктів і волів за краще лише десь серед своїх обурюватися, що "щось там десь понаписували". І нинішні керівники ОДА, облради і міста, яким чимало дістається у безперервних політичних війнах, що ведуться зараз всіма проти всіх, уникають протистояння зі ЗМІ.

І якби таке сталося, як зараз, років 15 тому, то з тієї "Свободи" летіли би пух та пір’я, або те, з чого вона складається, і гризли би її доти, поки вона або не вибачилася перед телеканалом, або не позбулася тих, кого понабирала, або і те і інше, або просто заховала скандалістів подалі від людських очей, розповівши якусь байку, що вони завжди була, є і буде за свободу слова.

Та чому ж тепер це сталося з депутатами від "Свободи"? Якість "матеріалу" така?

Соціальна, політична і моральна деградація тих, хто проголосив себе політиками, а також системи загалом, сягнули меж, коли це можна роботи безкарно і ще й цим гордитися? Така система виборів, що до рад пройшли випадкові люди, а в партії набрали тих, хто більше ніде не потрібен? Партійна система наскільки вражена гниллю, що вожді вже не контролюють партійні ряди? Чи це взагалі не партії і не депутати, і не політики, і "Свобода" тут ні при чому, бо всі такі?

Просто є такі як Ілюк і Моклович, а є інші - обережніші і хитріші (тут мені пригадався випадок, коли депутат міськради від РМ Ткачук нагрубив журналістці МБ Галині Марків. Лишень я збирався зателефонувати їхньому лідеру Василю Продану, аби згадати весь свій російськомовний лексикон, де єдиним пристойним словом мало бути "Василю", як вождь сам зателефонував журналістці і вибачився за свого колегу)?

Думаю, в цьому всьому мною переліченому якась доля правди таки є. Бо чому, коли сесійну залу міськради обвішали плакатами проти телеканалу, знайшовся лише один депутат Греков, який покинув сесію і якого тут же за це обгадив ЧТ? Значить усі інші такі ж? Чи нема хребтів? Чи байдуже, а у випадку чого можна сказати "Так то ж не я".

Так, журналісти і ЗМІ бувають різні: з різним рівнем знань і компетенції, з різними цілями і завданнями, совісні і не дуже, безсовісні і не дуже, бідні і багатші, з різними засновниками і без них, "аматори від пера та мікрофона" і більш професійні, ті що читали книжки і ті, що дивилися телевізор, великі і малі, товсті і худі, руді і лисі, кучеряві і прилизані, з вусами і без, любителі випити і хворі на виразку, чоловічого роду і жіночого. Але вони не більше, ніж дзеркало тих для кого і про кого пишуть та знімають. І якби не вони, то не було би депутатів і політиків Мокловича та Ілюка, Продана і Чинуша, Каспрука і Бурбака та десятків і сотень інших із усіма їх статусами, привілеями, посадами та політичними бонусами і дивідендами. Був би лише запис у свідоцтві про народження і надпис на мармурі, що такий і такий то десь колись існувати у часі та просторі.

І чому зараз не буде того, що могло би бути років 15 тому? Бо і в журналістів якість "матеріалу" така, і в системі загалом. Тому не буде ні бойкоту ними "Свободи", ні бойкоту її депутатів, ні реакції правоохоронців, ні вибачень, ні складання повноважень чи усунення з партійних посад, ні розборок у партії, ні відкритих листів до Тягнибока, в ООН, чи Раду Європи.

Не буде нічого особливого.

Буде те, що ми спостерігаємо три післяреволюційні роки: поливання брудом, викиди бруду, замовлення у "своїх" "чужих", поділ на "шахматці" на "своїх" і "чужих", і лайно, лайно і лайно в якому рано чи пізно потонуть усі – і "свої", і "чужі". Цей світ прийшов у наше місто надовго, бо його носії ще досить молоді, енергійні, але вже достатньо деградовані морально, цинічні і нагадують зграю в погоні за харчами.

Але що робити в цих умовах дітям, які хочуть бути журналістами, але одразу стикаються з такою реальністю і яких захистити нікому?

Порада: йдіть на курси самозахисту, бо такі розуміють лише силу і підлість. А в мікрофон, на всяк випадок, підсипте трохи свинцевих кульок і якщо щось, лупіть ним по ... . А потім з невинним виглядом, усміхаючись: "Ой, та то я хотіла у вас взяти коментар, а мікрофон вирвався з руки".

Бо якщо не діють система, правила і принципи, то цинізм можна побороти лише цинізмом, а свинство і хамство лише ще більшим свинством і хамством.

Олександр МОСТІПАКА

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram