20-річний чернівчанин вишив 350 робіт

20-річний Юрій Антонюк займається вишиванням. Вперше хлопець узяв у руки голку в шість років. Коли пішов до школи, запропонував створити гурток вишивки, де був єдиний серед дівчат. За цей час вишив 350 робіт.

У Чернівецькому Краєзнавчому музеї відкрилася персональна виставка Юрія "Вишивана доля". Тут представлено 40 його робіт: сорочки, рушники, серветки, ікони, картини…

– Це моя друга персональна виставка. І своєрідний підсумок 14 років моєї творчості, – каже Юрій. – Назвав виставку "Вишивана доля". Бо почав вишивати із шести років. І все моє подальше життя було пов’язане з вишивкою. Тобто я ніби вишивав свою долю. Моя мама Галина любила вишивати вечорами. А я сідав біля неї на стільчику і дивився, як тягнеться нитка. Мені сподобалося, захотілося і собі спробувати. Наука була важкою. Поколов голкою всі пальці, аж кров текла. Та потрохи почав вишивати. Моя перша робота – маленька серветка з двома лебедями. Коли навчався в школі, то вже добре вишивав. Спершу не показував свої роботи нікому, бо соромився. А потім подумав, що немає чого ніяковіти. Запропонував організувати шкільний гурток вишивки. На його відкритті я представив 25 своїх робіт. На гурток ходили дівчата, я був єдиним хлопцем.

Юрій родом з Івано- Франківщини. Закінчив у Чернівцях професійне училище №3, де здобув спеціальність кравця-квітникаря. Пізніше навчався ще на техніка-констуктора, отримав кваліфікацію молодшого спеціаліста.

"Я знайшов стару бабусину швейну машинку "Зінгер". Було цікаво, як вона працює, але мені ніхто не міг показати, – пригадує хлопець. – Отож довелося самотужки все опановувати. Я навчився шити на машинці, заправляти її. Тому вирішив йти на кравця".

У кожну роботу молодий майстер вкладає частинку своєї душі.

"Вишивання для мене – наче молитва. Це щось потаємне і надзвичайно надихаюче , – зізнався Юрій. – Мені шкода віддавати комусь свої роботи, тому відмовляюся від замовлень. Це ніби відриваєш частинку серця. А то людина одягне раз ту сорочку, а потім закине її. Не хочу, щоби марно пропадала моя праця. Хоча я вишив сорочки для мами, тата, сестри, бабусі. Друзям і знайомим дарував на день народження. Вишиванку з тризубом передав бійцеві в зону АТО, щоби вона його захищала. Правда, не знаю, кому вона дісталася".



Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram