Сьогодні, 22 серпня виповнюється 9 років від дня смерті відомого українського письменника з Буковини Василя Кожелянка. Він вважається засновником напряму "альтернативної історії" в сучасній українській літературі.
"Він був неординарною людиною. Жив у селі, та ніколи не був селюком. Він був завжди вище, "над"… Людина він досить закрита, мало з ким спілкувався. Він постійно казав "В селі мене не читають". Там він не досяг популярності, та й не дуже прагнув. Хоча він намагався жити сільським життям, виконував сільську роботу, та це не було йому до душі. І зараз, на жаль, воно так. У селі є вулиця, названа на його честь, знаю, що роблять вечори пам’яті. Та наскільки це робиться щиро і свідомо?" – розповідала раніше кореспонденту molbuk.ua племінниця письменника Ірина СИМАНЧУК.
"Вдома він писав, читав, двічі на тиждень йшов на роботу в місто (у "Молодому буковинці" писав колонки на політичні теми, – авт.). Для нього поїздка у місто завжди було особливою подією. Хоча в місто переїхати він не планував. Йому було вдома комфортно. Він все життя прожив у будинку, в якому народився. Може, це був інший світ, та це був його світ, а життя в цьому домі для нього був процесом збирання читання і письма. І, думаю, переїхати в новий двоповерховий будинок, він би й не хотів. Так і сталося. Він помер за кілька місяців до того, як завершили облаштування нової домівки", – розповіла Ірина.
"Він завжди писав на самоті, нікого поруч не могло бути. Хоча він досить добре оволодів технікою, тексти на комп’ютері ніколи не набирав. Все від руки. Був шульгою, тому писав тільки лівою. Думка в нього лилася через руку. Він казав, що думка в нього йде з голови до серця, і від серця – до руки. Деякі оригінали в мене зберігаються і досі. Хоча в нього був досить нерозбірливий почерк, і все прочитати не вдається", – розповідає Ірина.
"Чернівецький маршрут Василя Кожелянка – від вулиці Головної, 31, до вулиці Головної, 41, - пригадує директор книгарні "Букініст" Марина ЛІБАНОВА. - З "Букініста" йшов у редакцію "Молодого буковинця" здавати свою колонку. Він завжди заходив до нас раз на тиждень, якщо двічі – це означало, що він ішов на вокзал за квитками, йому треба кудись поїхати".
"Він був дуже сором’язливий, на публіці змінювався. На львівському форумі видавців під час його автограф-сесії я попросила, щоб він підписав мені книгу. Василь по-дитячому ображено зауважив: "Ану, не відволікай мене! Ну що ти, що це за комедія? Іди звідси, чекай на мене, я зараз завершу і ми підемо на каву...", - розповіла М. Лібанова.
"До речі, перша у Чернівцях автограф-сесія відбулася у "Букіністі" 7 лютого 2007 року. Прийшло стільки людей, що автографи Василь роздавав... два дні. Прийшли його друзі, з якими вони ще хлопцями робили скриньки. Вони по радіо почули, що він став письменником і прийшли привітати. Бачили б ви ці зустрічі! Дорослі чоловіки зі згрубілими від роботи руками, які пахнуть пивом та тютюном, прийшли з щирою посмішкою, щоб потиснути Василеві руку і подякувати за творчість. Вони обіймали його, купували його книги... Він був близьким до людей", - додала Лібанова.
Три найвідоміші книги Василя Кожелянка
Дефіляда
Належить до жанру історичної або альтернативної фантастики, є "українською альтернативною історією". Автор створив своєрідну історичну реконструкцію цілком можливих подій, що могли б відбуватись в Україні і поряд з нею за деяких обставин. Роман є лауреатом премій "Гранослов" і журналу "Сучасність". Переможець акції "Книжка року-2000".
Основою сюжету стала альтернативна історія про перемогу військ Вермахту і Української повстанської армії (як найбоєздатнішої частини цих військ) під час Другої світової війни. Червону армію відкинули за Урал, Гітлер і Бандера приймають парад на Червоній площі в Москві. По суті у художньому просторі книжки Україна постає геополітичною силою, яка у Другій світовій війні здолала Росію і вже протистоїть Німеччині.
Основні дії роману відбуваються в Чернівцях.
Срібний павук
У романі поєднується іронічне ставлення до найменших подробиць життя Чернівців 1939 року з несподіваними візіями культур інших країн та народів, віднайденими автором у маловідомих книжках. Ретро-детектив густо приперчений своєрідним гумором, присмачений соковитою буковинською говіркою та ароматизований стосунками у любовному трикутнику. В оформленні книжки використані світлини довоєнних Чернівців, сповнені ностальгії за своєрідним "букетом культур", згадувати який і приємно, і щемко водночас.
Діти застою
Роман, в якому іронічне поєднання найдрібніших подробиць життя передвоєнних Чернівців 1939-го року і придуманих історій служать лаштунками для пригодницької інтриги. Містифікація, іронія, побутові подробиці, романтичні і гумористичні діалоги - все це на історичному тлі.
Роман прикрашений своєрідним гумором, соковитою буковинською говіркою та перепитіями любовного трикутника.
За сюжетом, велику частину часу чернівецькі детективи Кароль та Гельмут проводять у ресторанах, ганяються за бандитами або... у душевних муках від нерозділеного кохання. Хоча саме ця безнадійна закоханість у красуню Марію дарує їм різні пригоди.
Довідка
Василь Кожелянко народився 1 січня 1957 року в селі Кам’яна Сторожинецького району Чернівецької області.
Вчився на геодезиста у місцевому технікумі, але покинув навчання. У сувенірному цеху колгоспу виготовляв шкатулки і заробляв 200 карбованців на місяць. Працював на заводі електроніки — різав папір, картон. Перший твір написав із земляком Володимиром Сердюком — п'єса "Гільйотина".
Кожелянко — автор 20 творів. Рукописами, що залишилися, займається його племінниця, філолог Ірина Симанчук.
Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету. Працював журналістом у провідних чернівецьких та львівських виданнях. Кожелянко вважається засновником напряму "альтернативної історії" в українській літературі.
Дітей з дружиною Вірою не мав. Василь не був релігійною людиною, жартував, що сповідує православний буддизм.
Помер раптово 22 травня 2008 року від серцевого нападу.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
