З ранньої весни до пізньої осені тут цвітуть квіти. Підсніжники, крокуси, нарциси, тюльпани, конвалії, іриси, півонії, чорнобривці, майори, льон, гвоздики, лілії, юка, хризантеми, троянди…

Зараз мешканці Гравітону приходять помилуватися цвітінням сотень ірисів. Білі, жовті, сині, темно фіолетові… Ціле поле. Навіть не віриться, що колись на цьому місці височіли гори сміття та гілля, яке зносили звідусіль. А всю цю квіткову красу створила Валентина Старовойт, яка проживає у ближній багатоповерхівці.

– Хоча вікна моєї квартири виходять на протилежний бік, і я не можу бачити свій квітник. Та коли хтось дякує мені і каже, що гарно, то я щаслива, – зізналася жінка. – Викладаю хімію в загальноосвітній школі № 28, але дуже люблю квіти. Це захоплення передаю і своїм учням. У нашій школі створили дендропарк, кожен клас має свою клумбу і доглядає за нею. Коли до 600-ліття Чернівців кинули клич зробити наше місто квітучим, я теж захотіла долучитися до цієї справи. Вирішила почистити цю територію від сміття і зробити тут квітник. Мені допомагала сусідка Тетяна. Ми удвох винесли все сміття, скосили двометрові бур’яни. А копала і садила квіти я сама. Якийсь чоловік проходив повз мене, зупинився і каже: "Мені вас шкода, бо напрацюєтеся, а все зірвуть або понищать". І справді, спочатку багато квітів рвали. Мені аж плакати хотілося. А зараз уже менше нищать. Цього року зацвіло понад 45 тюльпанів, то зірвали лише два-три.



Раніше у мене була дача, то я всі квіти звідти перенесла сюди. Багато купувала за свої гроші, дещо давали родичі, знайомі та незнайомі люди.

Пані Валентина проводить екскурсію своїм квітником.

"Скільки тут росте квітів – навіть не знаю, не лічила. Найбільше є ірисів, які я дуже люблю. Вони невибагливі, довго цвітуть. І коли їх багато, ще й різних кольорів, – то це дуже гарно, – очі жінки світяться радістю. – Ранньою весною зацвітають перші квіти: підсніжники, крокуси, нарциси, тюльпани. Потім цвітуть різнокольорові ромашки. Жовті принесла моя колега. Оці маленькі сині іриси дала моя свекруха. А ще подарувала мені два декоративні кущі з рожевими квітами. Але один хтось вкрав. Моя колишня учениця принесла розсаду гвоздик. Незабаром зацвітуть флокси, півонії, великі білі ромашки. Посадила до 16 кущів юки. Проте вже багато викопали. Є чорнобривці, люпин, віола.

На пам’ять про батька, який родом із Полтавщини, посадила льон і майори, які цвіли біля бабусиної криниці. А ця поляна конвалій – спогад про моє шкільне кохання. Мій сусід подарував мені букетик цих квітів, які нарвав у лісі. Вони були з корінцями, то я посадила їх на нашому городі. А потім викопала і посадила на цій клумб. Отож кожна квітка – це спогад про якусь подію чи людину".

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram